Видужавши, Р. И. Фраерман знайшов пристановище в популярнейшей у ті роки газеті «Біднота», що редагував В.

Грандів, старий комуніст і досвідчений журналіст, що доручив новому співробітникові робити четверту інформаційну смугу. В особі Фраермана газета придбала висококваліфікованого й незвичайно діяльного працівника. Знудьгувавшись за час тривалої хвороби по роботі, він накинувся на неї, як голодний кидається на шматок хліба. Чого тільки не писав Фраерман, працюючи в «Бідноті»! І репортерські замітки, і інформаційні звіти, і фейлетони, і нариси, і театральні рецензії, і огляди з виставок, і навіть роман із продовженням «Мухогорская любов», що друкувалася в багатьох номерах «Бідноти» протягом цілого півріччя В «Бідноті» своє співробітництво Фраерман почав, зрозуміло, не з роману із продовженнями, а з репортерських заміток.

З номера в помер публікуються в 1927 році його замальовки московського побуту. «Сміттярі», « Шурум-Бурум», «Вокзали», «Черга» - от заголовки цих замальовок, що носять характер жанрових сценок, створених цілком у традиціях стародавньої російської журналістики, що беруть свій початок ще від розповсюдженого в середині минулого століття так званого фізіологічного нарису, від пізніших газетних замальовок у дусі А. Куприна, В. Гіляровського й багатьох інших. Дещо з газетних публікацій Фраермана зберігає своє значення й для нас як живе, яскраве свідчення про наше минуле й, безсумнівно, могло бути видане Особливо це ставиться до нарисів, з якими він виступає на сторінках «Бідноти» в 1928 і 1929 роках, а в 1930 і 1931 роках на сторінках тої ж газети, щоправда, трохи перетвореної й перейменованої в «Соціалістичне землеробство». Фраерман у ці роки багато їздить по країні, до речі, і це його близько ріднить із такими непосидами, удосталь помотавшимися але різним місцям, як Паустовский і Гайдар. Центральна Чорноземна область, Україна, Нижня Волга, Кавказ, Ленінградська область, Псковська й Новгородська землі - от географія його нарисів.

Він пише про соціальні зміни, що відбуваються в житті радянського селянства, про міцніючу сільську споживчу кооперацію, про зростаючу відсіч кулакам, про міцну спайку батрацьких низів, а пізніше про становлення колгоспного ладу, про перші тракторні бригади, про початок випуску вітчизняних комбайнів «Комунар», про велике будівництво - Дніпрогес... И о чим би не писав Фраерман, на першому плані в нього завжди людина, люди, що перебудовують життя й самих себе. Це часто підкреслюється навіть заголовками нарисів: «Про нове життя й нових людей», «Люди на тракторі» і так далі. Робота в «Бідноті» дала матеріал для двох книг Р. Фраермана — «22 на 36», листа із МТС, нарисова книга, і для повісті «Друга весна», що одержала позитивну оцінку на сторінках «Правди». Ця повість мала успіх у читачів, і коли автор її разом з А. Фадєєвим, П.

Павленко й А. Гидашом приїхав кілька років через на Далекий Схід, то газета «Тихоокеанський комсомолець», вітаючи кожного гостя я окремості, отмстила в числі найбільш популярних книг Фраермана й повість «Друга весна». Подання про цю пору життя письменника буде неповним, якщо не звернути увагу на те, що, поряд з журналістською роботою, він завзято продовжував трудитися над повістями і оповіданнями. І при цьому постійне невдоволення зробленим, плідне невдоволення, що диктує неприборкане прагнення рухатися далі, невпинно вдосконалюватися, опановувати важкою майстерністю. Таке можливо тільки при величезній любові до своєї справи й у світлу пору молодості, що окриляє людини надіями. І те й інше було Почавши публікуватися в журналі «Сибірські вогні» ще в 1924 році. Фраерман наполегливо йшов до головної мети - до професійної письменницької роботи, випускаючи книгу за книгою.

В 1924 році в «Сибірських вогнях» публікується повість «Огневка», в 1925 році в цьому ж журналі оприлюднене оповідання «На мисі», в 1926 році оповідання «Соболя» і поема «На світанку». Так рік у рік письменник друкується в товстому журналі, його добутки перебувають постійно в поле зору критиків і читачів