ХІД УРОКУ
I. Аналіз письмових робіт (творів)
II. Мотивація навчальної діяльності учнів
Учитель. Відомий російський письменник К. Симонов писав: «Я не знав Хемінгуея, але Хемінгуей-людина для мене невіддільний від Хемінгуея-письменника, від його книг і героїв, точніше, від тих із них, у яких він, не криючись, любив те саме, що любив у самому собі,— силу, широту, хоробрість, готовність постояти за себе і за справу, яку вважаєш справжньою, справедливою, готовність ризикувати життям і впевненістю в тому, що є речі й гірші за війну. Боягузтво гірше, зрада гірша, егоїзм гірший». У спогадах сучасників вимальовується ще й такий образ: багатий, честолюбний, прямолінійний і мужній, упевнений, уособлення американського успіху. то який він, американський письменник, лауреат Нобелівської премії ернест міллер Хемінгуей, з’ясуємо на уроці.
III. оголошення теми й мети уроку
IV. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу 1. лекція вчителя з елементами бесіди
Завдання для учнів
♦ Знайти в розповіді вчителя чи повідомленні учня відповіді на питання:
• Чому е. Хемінгуея можна назвати «громадянином світу»?
• Яку роль у вихованні майбутнього письменника зіграла сім’я?
• Через що е. Хемінгуей постійно потрапляв у небезпечні ситуації?
• Що було основним принципом його творчості?
— Американець за психологічним складом, ернест Хемінгуей більшу частину життя прожив за межами батьківщини. І місцями подій його творів були рідний мічиган, Італія, Іспанія, Франція, Швейцарія, Куба, Африка.
Про те, яким бурхливим, сповненим небезпек і трагедій було життя письменника, свідчать факти: під час Першої світової війни
е. Хемінгуей був тяжко поранений, із його тіла вийняли близько двохсот залізних уламків. Упродовж свого життя він двічі потрапляв у автомобільні катастрофи й двічі — у авіакатастрофи; неодноразово газети різних країн, дезорієнтовані недостовірною інформацією, друкували некрологи.
Сам письменник наголошував: «…Я знаю лише те, що бачив». А бачив він чимало, його пригод вистачило б на кілька людських життів.
Ернест Хемінгуей
Народився ернест міллер Хемінгуей 1899 року в містечку Оук Парк поблизу Чикаго у досить заможній родині приватного лікаря. мати була музично обдарованою, гарно співала. У родині зростало шестеро дітей, усім їм дідусі та бабусі приділяли багато уваги. Хлопчик ріс міцною, здоровою дитиною, змалку багато читав. Справжнім його другом був батько, який дуже любив природу, пікніки, полювання та рибальство. Він же інколи брав юного ернеста на виклики до хворих, і той мав змогу познайомитися з простими людьми, мешканцями індіанських резервацій. Потім ці враження ляжуть в основу ранніх оповідань Хемінгуея.
Після закінчення Граматичної школи Хемінгуей вступив до старших класів школи «рівер форест хай скул». Захоплювався спортом, став членом туристичного клубу, брав участь у шкільному оркестрі, працював репортером шкільної газети, постійно друкувався в шкільному журналі «табула».
Після закінчення школи 1917 року він відмовився вступати до університету, як наполягали батьки, і поїхав до дядька в Канзас-Сіті працювати репортером газети. Через рік Хемінгуей записався у транспортний підрозділ американського Червоного Хреста. І це його перше знайомство з війною закінчилося тяжким пораненням. За порятунок італійського солдата отримав срібну зірку «За доблесть» та «Воєнний хрест». 1919 року повернувся в США, працював у різних газетах, писав нариси про війну. 1929 року вийшов його роман «Прощавай, зброє!».
Двічі побував письменник в Іспанії: там, раз побачивши кориду, став її палким прихильником. Американський характер спонукав його до постійної дії, а американський індивідуалізм диктував спосіб реалізації: сафарі, риболовля, дружба з матадорами, подорожі, вічний рух, не спокій.
У 1937–38 роках він знову в Іспанії, тепер уже на війні. ризикуючи власним життям, бував на найнебезпечніших ділянках фронту, написав серію репортажів, статей, оповідань. А 1944 року Хе-мінгуей взяв участь у воєнних діях після відкриття другого фронту під час Другої світової війни. Життя письменника було діяльне, організоване так, щоб постійно відчувати напруження, не втрачати відчуття істинності, яке загострюється під час зіткнення зі смертельною небезпекою.
На початку 50-х років Хемінгуей активно працював над повістю «Старий і море», якій передував нарис «На блакитній воді. Гольф-стримський лист». Написавши твір, письменник не поспішав його друкувати, радився з друзями й літературознавцями. Отримавши схвальні відгуки, видав книгу (1951), а 1953 ро ку його нагороджують престижною Пулітцерівською премією, визнавши повість «Старий і море» найкращим прозовим твором. Через рік отримав за неї ж Нобелівську премію.
Авіакатастрофа та отримані під час гасіння пожежі опіки дуже підірвали здоров’я письменника. Він, не звиклий до бездіяльності, не витримав і вчинив самогубство.
Похований Хемінгуей на Кубі, де жив останні роки, його будинок перетворено на музей.
Як ви думаєте, письменник свідомо наражався на небезпеки, чи його переслідувала зла доля?
Популярність творів Хемінгуея у світі величезна. Про це свідчать такі цифри: з 1947 року по 1961-й вийшло 216 перекладів мовами світу, а твори ввійшли до 181 збірки та антології!
Як ви думаєте, чому твори е. Хемінгуея такі популярні?
Сам митець відповідав так: «Якщо письменник знає те, про що він пише, він може опустити багато з того, що знає, і якщо він пише правдиво, читач зрозуміє все, що опущено, так добре, ніби автор сказав про це. Велич руху айсберга в тому, що він тільки на одну восьму здіймається над водою».
Нобелівський комітет присудив 1954 року Хемінгуею премію за створення «яскравого стилю, що становить майстерність мистецтва сучасної прози».
Письменник, розчарувавшись у найвищих ідеалах демократії, наблизився у власному світосприйнятті до французьких екзистенціалістів. метафора айсберга, до якої він звертається, щоб відтворити правду життя, стає для нього надзвичайно важливою. те, що «бачимо над поверхнею води», Хемінгуей позбавляє описовості, а точна фіксація подій стає основним принципом його прози.
Новаторські художні засоби зображення в Хемінгуея:
• ідея «точки зору» — створював образ такого героя, який би сприймався дуже реалістично і за життєвими переконаннями був максимально наближений до автора;
• створення власного «кодексу героя» (такими героями письменник уважав професіональних тореро, боксерів, мисливців, що дотримувалися правил: «Будь дужим, навіть жорстоким, умій відповісти ударом на удар. Не чекай від когось співчуття, не нарікай на долю, мовчи, бо найнебезпечніше — показати себе невпевненим і смішним: тоді тебе зневажатимуть і перестануть боятися. Не піддавайся почуттям: краще холодність, ніж душевна розхристаність, краще самотність, ніж беззахисність. тільки так ти, можливо, уцілієш фізично в страшному, кривавому, беззаконному світі… — якщо щомиті будеш готовий до двобою з ним… Але будь і мужнім, чесним, справедливим. Не нападай — обороняйся. Не користуйся недосконалістю, підлістю навколишнього світу. Урешті-решт, відповідай супротивникові тим самим, але не чини проти нього підступів. Залишайся навіть шляхетним щодо нього, не заради нього — заради себе. тільки так ти збережеш шанс уціліти морально, не дозволиш іншим розтлити, зруйнувати твою особистість, твою людську гідність — те єдине, що в тебе ще залишилося, без чого неможливо, та й немає сенсу жити» (За Д. Затонським);
• звернення до образів-символів;
• зближення жанрів роману й новели.
Хемінгуей також майстерно використовував здобутки попередників та сучасників, зокрема психологізм прози ( «потік свідомості», принцип асоціативності людської пам’яті, систему повторів і лейтмотивів).
• Як, на ваш погляд, характеризує Хемінгуея обраний і виробле
ний ним стиль письма?
V. Закріплення знань, умінь і навичок
Прокоментуйте!
• Прокоментуйте зізнання е. Хемінгуея: «Найкраще пишеться,
коли закоханий».
VI. Домашнє завдання
розповідати про життя і творчість е. Хемінгуея. Прочитати повість «Старий і море».