Характер Чіпки — головного героя роману, його еволюція від правдошукача до розбійника. типове й екстремальне в долі героя

Мета: розкрити характер головного героя роману Чіпки, Простежити еволюцію його поведінки; з’ясувати причини, що привели Чіпку до морального падіння; сприяти виробленню навичок визначення головної думки твору; виховувати високі морально-етичні риси простої людини.

Тип уроку: комбінований. Обладнання: портрет братів Радченків, ілюстрації до твору. Заглянув у душу чоловіку глибоко-глибоко. І. Франко ХІД УРОКУ І

Мотивація Навчальної Діяльності Учнів Складання Словничка Уроку

Головний персонаж твору, психологічні чинники, еволюція, складність і суперечливість характеру, гуманність.

Актуалізація Опорних Знань Учнів

1. Сюжетна лінія роману Основні сюжетні лінії

1. Рід та життя Чіпки; 2.

Рід та життєвий шлях Максима Гудзя; 3. Історія життя Грицька та Христі; 4. Життєпис панів Польських, історія села Піски. Другорядні сюжетні лінії

1. Мотрі Луківни (матері Чіпки); 2. Івана Вареника (батька Чіпки); 3.

Явдошки; 4. Василя Прохора. 2. Творче завдання

Створити загальнолюдський моральний кодекс на основі при­слів’їв, приказок. Все добре переймай, а зла уникай. Добре ім’я — найкраще багатство. З ким поведешся, в того й наберешся і т.

ін.

Сприйняття Й Засвоєння Учнями Навчального Матеріалу

1. Слово вчителя

Чи сповідував у своєму житті ці святі моральні принципи го­ловний герой роману Чіпка Варениченко? Ні. Можливо, те, що він час від часу був надто свавільним, робив переступи прадідів­ських законів, і призвело його до морального падіння. Правда, на те були й інші причини зовнішнього характеру, що усклад­нювали шлях Чіпки. Тому його доля викликає у нас неоднозначні думки.

Як бачимо, головний герой роману — психологічно складна, вразлива натура. Добре і зле в ньому живе водночас. Тому гли­бокий аналіз цього образу викликає в нас так багато різних мір­кувань, спонукає замислитись над суттю людського буття. 2.

Круглий стіл «Що зробило

Чіпку Варениченка «пропащою силою»?»

•Пригадаймо, чиїм сином був Чіпка. Мати — зневажена селянка, яка й хати власної не мала.

Єдине багатство — це працьовиті руки й чесна душа. Батько — панський попихач, утікач із панської неволі, мос­каль. Тобто, Чіпка походить з тих найбільш обділених, уярмлених українців, які народжувалися й виростали з тавром невільника. А тут ще й — «байстрюк», «виродок». Чіпка змалечку відчув себе нелюбим, відкинутим, другосортним.

Так мало радості й до­бра зазнав, і так багато болю. •

Які особливості характеру проявляв Чіпка в дитинстві та юності? Чи щось насторожило вас? Найкращі свої риси малий проявляв у спілкуванні зі своїми добрими наставниками — бабусею Оришкою та дідусем Уласом: він виявляв свій природний розум, метикуватість, прагнення тво­рити добро.

Водночас рано усвідомлена соціальна кривда сприяла тому, що виростав хлопець надто нервовим, озлобленим, готовим до помсти. Пригадується, як у відповідь на покарання Чіпка хоче підпалити обійстя свого хазяїна Бородая. Насторожує і момент, коли разом із пустотливим та байдужим Грицьком Чіпка з насо- Лодою відкручує голови горобцям. Можна простежити, як у нього з дитинства розвивається неконтрольоване психікою почуття пом­сти, яке часто за своєю силою перевершує саму правду.

• Чи траплялося вам у середовищі підлітків спостерігати неви­правдану жорстокість? • Розкажіть про Чіпку-хлібороба, охарактеризуйте його почуття і настрій в той період життя?

• Чому так тяжко сприйняв герой те, що в нього забирають землю? • Що є свідченням слабкої волі Чіпки? • Хто підказував йому вихід із становища? Учні ілюструють свою розповідь цитатами, які свідчать, що він любив землю, знав їй ціну — і не лише матеріальну.

Неда­ремно, саме тут, серед полів, до Чіпки прийшло кохання. Разом із землею Варениченко втрачає віру в справедливість, у людей: «Що тепер я? Людський потикач, наймит?.. Пропало… все пропало… і добро, і душа пропала…

, бо немає правди між людьми». Мотрі також було жаль землі, але найстрашніше було втра­чати сина. Відчуваючи серцем недобре, вона каже: «Навіщо, це ти, сину, сам собі лихо робиш? Це ж ти сам себе з світа зжи­ваєш… Плюнь ти на ту землю!..

Що ж робити?.. Жили ж он без землі кілька літ, та хліб їли…

й тепер не сидітимемо без нього… Тоді ти малий був,— сама пучками та ручками заробляла,— та не померли з голоду… А тепер — не те, що тоді!.. Тепер і ти за­робляєш, і я допоможу». Хіба це не було добрим научуванням? Але Чіпка не послу­хався матері. Відтоді він то втрачає людську подобу, то знову приходить до тями і стає тим бажаним, добрим Чіпкою, що по­добається й автору й читачам.

• Які вчинки Варениченка викликають у вас осуд? • У яких випадках він чинить переступи, порушує найголовніші правила народної моралі й етики? А в яких епізодах Чіпка проявляє кращі риси свого людського єства — розсудливість, мудрість, доброту? Дайте оцінку вчинкам Ничипора після вигнання із земства?

•Яке із згаданих на початку уроку прислів’я могло б стати ко­ ротким підсумком його безславного кінця? Пристрасть Чіпки до чарки, невміння правильно оцінити свої вчинки викликають осуд. Тверезіючи, він розумів, що чинить щось жахливе, але знову в горілці топив біль, а разом із ним і все те добре, що залишилося в його душі.

Селяни розуміли страждання Скривдженого парубка, проте не прощали йому злочинного життя, зневажливого ставлення до матері. Не прощає йому й автор. То чи не повторює Чіпка своїм життям той логічний ряд: неволя — приниження — пияцтво — злочин. У хвилини розпачу з вуст Чіпки прозвучали зболені слова: «Де ж правда?». Так і не знайшов він відповіді на це питання в суспільстві, серед якого жив.

А вибори до земства, які стали підлим обманом і наругою над безграмотними селянами, оста­точно вбили віру в справедливість. Аморальність пореформеної Росії автор показав через підкупи, хабарництво, вражаючий ци­нізм чиновників. Але й сам Чіпка виявився не гідним поваги людей. Озлобле­ність і мстивість керують його вчинками. Грабежі на шляхах він називає «відбиранням свого», зрівнюванням багатих з бід­ними. Отже, відплата за особисту кривду стає потворною, зло­чинною стосовно інших. Коли ж Чіпка остаточно знавіснів, роз­топтав надії коханої дружини Галі на щасливе родинне життя, втопив рештки своєї честі в безневинній крові родини Хомен-ків, вироком прозвучали Галині слова: «Так оце та правда?!

Оце вона!!!»

 •Які почуття вкладено в слова Галі? Що рухало вчинками Чіпки: розум чи почуття? У народі кажуть: ніколи не приймай рішення у гніві. Чіпка ж не замислювався, перш ніж зробити якийсь крок. Його серце ні­коли не радилося з розумом, ставало сліпим у злобі й часто вело на слизьку дорогу. Тому всі його добрі наміри й помисли були перекреслені жахливими вчинками, кривавими злочинами.

Слово вчителя.

Народ, найсправедливіший суддя, каже: «До­бро довго пам’ятається, а лихо ще довше». Про це варто знати кожному. 3. «У творчій лабораторії письменника»

Складання підсумкового плану-характеристики Чіпки

Сюжетні епізоди Поведінка героя Прийоми розкриття Характерні риси Чіпки

1. Зустріч Чіпки з Га­лею Огляд поля Соціально-психологічний портрет Красень, фізично силь­ний, мужній

2. Одібрання у Чіпки землі 1. Відмова Чіпки дати писареві хабаря Діалог Чіпки з писарем Чесний, пра­цьовитий

Сюжетні епізоди Поведінка героя Прийоми розкриття Характерні риси Чіпки

2. Чіпка запив Внутрішні мо­нологи Ненависть до багатіїв, цар­ських властей

3. Чіпка дарує Грицькові свій хліб Розмова Чіпки з Грицьком і Христею Вірний у дружбі

4. Нічні погра­бування Внутрішні монологи, роз­повідь автора Думки про гроші

3. Виступ Чіпки на захист скривджених селян 1. Виступ Чіпки проти москалів Звернення-заклик до селян і козаків Сміливий, без­боязний бунтар

2. Терплячість Чіпки під час катування Соціально-психологічний портрет. Вольовий, терп­лячий

3. Чипчині плани рів­няти бідних з багатими Внутрішній мо­нолог, промова Стихійний мес­ник за соці­альні кривди

4. Вибори в земство 1. Чипчині ви­ступи на за­хист громади Звернення до селян і козаків Захисник інте­ресів громади, стихійний бун­тар

2. Скарга до гу­бернатора, зневір’я Внутрішній монолог Відважний, наполегливий

3. Зневір’я у власний шлях Розпач від не­знання шляхів боротьби з ца­ризмом, помі­щиками й капі­талістами

5. Заслання Чіпки на ка­торгу Презирство до Грицька Соціально-психологічний портрет Нескореність

4. Прослухати відгук про Чіпку

(О. Гончар. Перший симфоніст української прози, 1978 р.)

Спробувати зробити власні висновки. У молодості Чіпка — горда й незалежна людина. Він ладен стати на оборону правди людської, він здатний на вчинок безкорис­ливий.

Іноді такі натури виявляли себе в справах героїчних, їхні Імена, як, приміром, імена Олекси Довбуша чи Кармелюка, народ оповив легендами. Потенційно, внутрішнім ладом душі Чіпка чи­мось рідня цим натурам. Проте на відміну від них він пішов іншим шляхом… Скалічений у нерівній боротьбі із системою гноблення й несправедливості, він, що подавав світлі й великі надії, в кінці роману деградує, втрачає людське обличчя, стає бандитом, крива­вим убивцею, якого зрікається навіть рідна мати. Суворий реалізм письменника виявився і в тому, що він, «не пожалів» свого героя, у всій нещадності показав його складну життєву еволюцію. (Відповіді учнів) IV

Закріплення

1.Слово вчителя

Чіпка — тип селянина-трудівника.

У його образі автор відбив найістотніші риси трудящого селянства за капіталізму: працьови­тість, любов до землі, ненависть до поміщиків, куркулів й інших експлуататорів, пристрасне бажання волі й кращого життя. Проте Чіпка в змалюванні П. Мирного не тільки позитивний герой. У ньому, на думку автора, є і негативні риси.

Чіпка не­достатньо зв’язаний із трудовим народом. Він не став на шлях організованої боротьби проти експлуататорів, а потоваришував з п’яницями, розбійниками, морально зіпсованими людьми.

Спів­чуваючи, підтримуючи його в боротьбі проти поміщиків, чи­новників, земців, народ засуджує ті вчинки Чіпки, які зв’язані з розбоєм, з грабежем. Гине сила, яка в інших соціальних умовах могла б дати велику користь народові. Ось чому автори назвали Чіпку «пропащою силою».

2.Літературна гра «Темна конячка»

На дошці висять портрети героїв твору, закриті папером. На основі приказок-цитат учні повинні вгадати, кого на них зо­бражено, та прокоментувати. •

Хто з героїв і героїнь роману «Хіба ревуть воли, як ясла Повні?»: 1. «…дізнавшись від бабусі, що бог усіх «хлібом годує», дивується, чому це мати сама «хліб заробляє,— ось досі з роботи нема»? 2. «…мав чотири прізвища»? 3. «…до батьків горнувся, а на голоту дивився згорда, хоч сам вийшов із бідноти»? 4. «…часто вживав прислів’я «своя сорочка ближча до тіла», «дарованому коневі в зуби не дивлються», «як багатство, то й щастя»? 5. «…намагалася повернути свого чоловіка до чесної праці, а, втративши надію на щасливе життя з ним, накладає на себе руки»? 6. «…дізнається про страшний злочин сина і, перемагаючи материнське почуття любові, йде до волості, щоб заявити на нього»? 7. «…покарала наймичку тим, що почепила їй на шию ненароком задавлене кошеня й примусила так прилюдно мазати панські кухні»? 8. «…любив вживати високопарні, незрозумілі для простих се­лян слова на зразок «всесловность земська», «інтелектуаль­ная деятельность», «алтарь общественного благополуччя»? 9. «Тонкий, цибатий, як журавель, з рижуватим, жорстоким, як на ведмеді волоссям, з великим лобом — хоч кошенят бий, з великими, розумними, сірими очима, з товстою, униз обвис­лою губою»? 10. «…низенька, чорнявенька, не дуже хорошої вроди дівчина»? 11. «А й дитина ж то вийшла — на славу. Повновидне, чорняве, головате, розумне… Тільки якесь невеселе, вовчкувате, тихе»? 12. «З молодих літ зсушена то працею, то нуждою, суха, як опе­ньок, тиха, бідненько зодягнена»? 3. Оцінювання

V. Домашнє Завдання

1. Створити міні-модуль «Суд» (за групами).

Дати характерис­тику образів Грицька та Максима. 2. Підготувати повідомлення «Елементи фольклору в романі».