Характер Чіпки — головного героя роману, його еволюція від правдошукача до розбійника. типове й екстремальне в долі героя

Пример HTML-страницы
Пример HTML-страницы

Мета: розкрити характер головного героя роману Чіпки, Простежити еволюцію його поведінки; з’ясувати причини, що привели Чіпку до морального падіння; сприяти виробленню навичок визначення головної думки твору; виховувати високі морально-етичні риси простої людини.

Тип уроку: комбінований. Обладнання: портрет братів Радченків, ілюстрації до твору. Заглянув у душу чоловіку глибоко-глибоко. І. Франко ХІД УРОКУ І

Мотивація Навчальної Діяльності Учнів Складання Словничка Уроку

Головний персонаж твору, психологічні чинники, еволюція, складність і суперечливість характеру, гуманність.

Актуалізація Опорних Знань Учнів

1. Сюжетна лінія роману Основні сюжетні лінії

1. Рід та життя Чіпки; 2.

Рід та життєвий шлях Максима Гудзя; 3. Історія життя Грицька та Христі; 4. Життєпис панів Польських, історія села Піски. Другорядні сюжетні лінії

1. Мотрі Луківни (матері Чіпки); 2. Івана Вареника (батька Чіпки); 3.

Явдошки; 4. Василя Прохора. 2. Творче завдання

Створити загальнолюдський моральний кодекс на основі при­слів’їв, приказок. Все добре переймай, а зла уникай. Добре ім’я — найкраще багатство. З ким поведешся, в того й наберешся і т.

ін.

Сприйняття Й Засвоєння Учнями Навчального Матеріалу

1. Слово вчителя

Чи сповідував у своєму житті ці святі моральні принципи го­ловний герой роману Чіпка Варениченко? Ні. Можливо, те, що він час від часу був надто свавільним, робив переступи прадідів­ських законів, і призвело його до морального падіння. Правда, на те були й інші причини зовнішнього характеру, що усклад­нювали шлях Чіпки. Тому його доля викликає у нас неоднозначні думки.

Як бачимо, головний герой роману — психологічно складна, вразлива натура. Добре і зле в ньому живе водночас. Тому гли­бокий аналіз цього образу викликає в нас так багато різних мір­кувань, спонукає замислитись над суттю людського буття. 2.

Круглий стіл «Що зробило

Чіпку Варениченка «пропащою силою»?»

•Пригадаймо, чиїм сином був Чіпка. Мати — зневажена селянка, яка й хати власної не мала.

Єдине багатство — це працьовиті руки й чесна душа. Батько — панський попихач, утікач із панської неволі, мос­каль. Тобто, Чіпка походить з тих найбільш обділених, уярмлених українців, які народжувалися й виростали з тавром невільника. А тут ще й — «байстрюк», «виродок». Чіпка змалечку відчув себе нелюбим, відкинутим, другосортним.

Так мало радості й до­бра зазнав, і так багато болю. •

Які особливості характеру проявляв Чіпка в дитинстві та юності? Чи щось насторожило вас? Найкращі свої риси малий проявляв у спілкуванні зі своїми добрими наставниками — бабусею Оришкою та дідусем Уласом: він виявляв свій природний розум, метикуватість, прагнення тво­рити добро.

Водночас рано усвідомлена соціальна кривда сприяла тому, що виростав хлопець надто нервовим, озлобленим, готовим до помсти. Пригадується, як у відповідь на покарання Чіпка хоче підпалити обійстя свого хазяїна Бородая. Насторожує і момент, коли разом із пустотливим та байдужим Грицьком Чіпка з насо- Лодою відкручує голови горобцям. Можна простежити, як у нього з дитинства розвивається неконтрольоване психікою почуття пом­сти, яке часто за своєю силою перевершує саму правду.

• Чи траплялося вам у середовищі підлітків спостерігати неви­правдану жорстокість? • Розкажіть про Чіпку-хлібороба, охарактеризуйте його почуття і настрій в той період життя?

• Чому так тяжко сприйняв герой те, що в нього забирають землю? • Що є свідченням слабкої волі Чіпки? • Хто підказував йому вихід із становища? Учні ілюструють свою розповідь цитатами, які свідчать, що він любив землю, знав їй ціну — і не лише матеріальну.

Неда­ремно, саме тут, серед полів, до Чіпки прийшло кохання. Разом із землею Варениченко втрачає віру в справедливість, у людей: «Що тепер я? Людський потикач, наймит?.. Пропало… все пропало… і добро, і душа пропала…

, бо немає правди між людьми». Мотрі також було жаль землі, але найстрашніше було втра­чати сина. Відчуваючи серцем недобре, вона каже: «Навіщо, це ти, сину, сам собі лихо робиш? Це ж ти сам себе з світа зжи­ваєш… Плюнь ти на ту землю!..

Що ж робити?.. Жили ж он без землі кілька літ, та хліб їли…

й тепер не сидітимемо без нього… Тоді ти малий був,— сама пучками та ручками заробляла,— та не померли з голоду… А тепер — не те, що тоді!.. Тепер і ти за­робляєш, і я допоможу». Хіба це не було добрим научуванням? Але Чіпка не послу­хався матері. Відтоді він то втрачає людську подобу, то знову приходить до тями і стає тим бажаним, добрим Чіпкою, що по­добається й автору й читачам.

• Які вчинки Варениченка викликають у вас осуд? • У яких випадках він чинить переступи, порушує найголовніші правила народної моралі й етики? А в яких епізодах Чіпка проявляє кращі риси свого людського єства — розсудливість, мудрість, доброту? Дайте оцінку вчинкам Ничипора після вигнання із земства?

•Яке із згаданих на початку уроку прислів’я могло б стати ко­ ротким підсумком його безславного кінця? Пристрасть Чіпки до чарки, невміння правильно оцінити свої вчинки викликають осуд. Тверезіючи, він розумів, що чинить щось жахливе, але знову в горілці топив біль, а разом із ним і все те добре, що залишилося в його душі.

Селяни розуміли страждання Скривдженого парубка, проте не прощали йому злочинного життя, зневажливого ставлення до матері. Не прощає йому й автор. То чи не повторює Чіпка своїм життям той логічний ряд: неволя — приниження — пияцтво — злочин. У хвилини розпачу з вуст Чіпки прозвучали зболені слова: «Де ж правда?». Так і не знайшов він відповіді на це питання в суспільстві, серед якого жив.

А вибори до земства, які стали підлим обманом і наругою над безграмотними селянами, оста­точно вбили віру в справедливість. Аморальність пореформеної Росії автор показав через підкупи, хабарництво, вражаючий ци­нізм чиновників. Але й сам Чіпка виявився не гідним поваги людей. Озлобле­ність і мстивість керують його вчинками. Грабежі на шляхах він називає «відбиранням свого», зрівнюванням багатих з бід­ними. Отже, відплата за особисту кривду стає потворною, зло­чинною стосовно інших. Коли ж Чіпка остаточно знавіснів, роз­топтав надії коханої дружини Галі на щасливе родинне життя, втопив рештки своєї честі в безневинній крові родини Хомен-ків, вироком прозвучали Галині слова: «Так оце та правда?!

Оце вона!!!»

 •Які почуття вкладено в слова Галі? Що рухало вчинками Чіпки: розум чи почуття? У народі кажуть: ніколи не приймай рішення у гніві. Чіпка ж не замислювався, перш ніж зробити якийсь крок. Його серце ні­коли не радилося з розумом, ставало сліпим у злобі й часто вело на слизьку дорогу. Тому всі його добрі наміри й помисли були перекреслені жахливими вчинками, кривавими злочинами.

Слово вчителя.

Народ, найсправедливіший суддя, каже: «До­бро довго пам’ятається, а лихо ще довше». Про це варто знати кожному. 3. «У творчій лабораторії письменника»

Складання підсумкового плану-характеристики Чіпки

Сюжетні епізоди Поведінка героя Прийоми розкриття Характерні риси Чіпки

1. Зустріч Чіпки з Га­лею Огляд поля Соціально-психологічний портрет Красень, фізично силь­ний, мужній

2. Одібрання у Чіпки землі 1. Відмова Чіпки дати писареві хабаря Діалог Чіпки з писарем Чесний, пра­цьовитий

Сюжетні епізоди Поведінка героя Прийоми розкриття Характерні риси Чіпки

2. Чіпка запив Внутрішні мо­нологи Ненависть до багатіїв, цар­ських властей

3. Чіпка дарує Грицькові свій хліб Розмова Чіпки з Грицьком і Христею Вірний у дружбі

4. Нічні погра­бування Внутрішні монологи, роз­повідь автора Думки про гроші

3. Виступ Чіпки на захист скривджених селян 1. Виступ Чіпки проти москалів Звернення-заклик до селян і козаків Сміливий, без­боязний бунтар

2. Терплячість Чіпки під час катування Соціально-психологічний портрет. Вольовий, терп­лячий

3. Чипчині плани рів­няти бідних з багатими Внутрішній мо­нолог, промова Стихійний мес­ник за соці­альні кривди

4. Вибори в земство 1. Чипчині ви­ступи на за­хист громади Звернення до селян і козаків Захисник інте­ресів громади, стихійний бун­тар

2. Скарга до гу­бернатора, зневір’я Внутрішній монолог Відважний, наполегливий

3. Зневір’я у власний шлях Розпач від не­знання шляхів боротьби з ца­ризмом, помі­щиками й капі­талістами

5. Заслання Чіпки на ка­торгу Презирство до Грицька Соціально-психологічний портрет Нескореність

4. Прослухати відгук про Чіпку

(О. Гончар. Перший симфоніст української прози, 1978 р.)

Спробувати зробити власні висновки. У молодості Чіпка — горда й незалежна людина. Він ладен стати на оборону правди людської, він здатний на вчинок безкорис­ливий.

Іноді такі натури виявляли себе в справах героїчних, їхні Імена, як, приміром, імена Олекси Довбуша чи Кармелюка, народ оповив легендами. Потенційно, внутрішнім ладом душі Чіпка чи­мось рідня цим натурам. Проте на відміну від них він пішов іншим шляхом… Скалічений у нерівній боротьбі із системою гноблення й несправедливості, він, що подавав світлі й великі надії, в кінці роману деградує, втрачає людське обличчя, стає бандитом, крива­вим убивцею, якого зрікається навіть рідна мати. Суворий реалізм письменника виявився і в тому, що він, «не пожалів» свого героя, у всій нещадності показав його складну життєву еволюцію. (Відповіді учнів) IV

Закріплення

1.Слово вчителя

Чіпка — тип селянина-трудівника.

У його образі автор відбив найістотніші риси трудящого селянства за капіталізму: працьови­тість, любов до землі, ненависть до поміщиків, куркулів й інших експлуататорів, пристрасне бажання волі й кращого життя. Проте Чіпка в змалюванні П. Мирного не тільки позитивний герой. У ньому, на думку автора, є і негативні риси.

Чіпка не­достатньо зв’язаний із трудовим народом. Він не став на шлях організованої боротьби проти експлуататорів, а потоваришував з п’яницями, розбійниками, морально зіпсованими людьми.

Пример HTML-страницы
Пример HTML-страницы
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный ассистент
Adblock
detector