У чому сенс життя (твір по «Пісні про Сокола»)
Максим Горький приходить у літературу жагучим романтиком, що кличе до високих і сильних страстей. Віддавши данину романтизму, він прийде до правди життя, але його романтичні герої залишаться з ним назавжди.
Читаючи "Пісню про Сокола", мимоволі стаєш на сторону те одного, те іншого героя
Сокіл, безумовно, викликає симпатію своєю самовідданістю й хоробрістю, неприборканою волею до перемоги: "Я славно пожив!.. Я знаю щастя!.. Я хоробро бився!.. Я бачив небо... ПРО, щастя битви!"
Уже теж, здається, говорить здорові речі: "Нехай ті, хто землю любити не можуть, живуть обманом. Я знаю правду. І їхнім закликам я не повірю. Землі створіння - землею живу я". Але з яким самовпевненим достатком і вірою у власну непогрішність це все говориться! Тільки "міщани духу" ні в чому не сумніваються, завжди впевнені у своїй непогрішності й нехтують "слабаків, що сумніваються,".
Мені ж разом з автором хочеться оспівати хвалу "шаленості" хороброго Сокола, що віддав свою коротку, але яскраве життя боротьбі за світле майбутнє, за торжество справедливості. "Пускай ти вмер!.. Але в пісні сміливих і сильних духом завжди ти будеш живим прикладом, закликом гордим до волі, до світла! Шаленості хоробрих поїсти ми пісню!.."
На мить здається, що в суперечці переміг Уж. Сокіл загинув, і суперечити Ужу комусь, але автор запрошує всіх читачів взяти участь у цій принциповій суперечці. На чиїй стороні істина? Кожний час знаходить своїх героїв, свої аргументи. І якщо зараз час Вужів, я впевнений, що час Соколов ще спереду, воно неодмінно наступить. Життя не може зупинитися, вона нескінченно рухається вперед. Як немає й незаперечних абсолютних істин - це затверджує А. М.Горький
