Є в Р. Фраермана невелика книжка, що називається «Випробування душі». У неї включені оповідання й нариси на моральні теми. Це книга про щиросердечну стійкість, про мужність, про моральну вимогливість, про борг. Майже кожна історія, розказана в ній, закінчується тим, що герої вступають або в партію, або в комсомол, або підтверджують своє високе право бути в рядах передових борців і будівельників комуністичного суспільства Епіграфом до збірника «Випробування душі» є слова Леніна: «В основі комуністичної моральності лежить боротьба за зміцнення й завершення комунізму».
І весь зміст цієї невеликої книжки відповідає такому епіграфу, як, втім, і вся творчість письменника У кожного серйозно думаючого художника згодом накопичуються' думки, роздуми, замітки, які не завжди вдається використовувати в повістях і оповіданнях, а якщо й вдається, то не завжди прямо висловлюючи їх в авторських відступах або вкладаючи в пряме мовлення героїв. Думка, ідея, виношені автором, у художньому творі не плавають на поверхні, вони найчастіше як би самі собою природно випливають із учинків і характерів героїв, з логіки описаних подій. Митецький художник підводить читача до потрібних висновків і висновків, до яких він повинен прийти самостійно. Р. Фраерман уміє це чудово робити. Але переписка із читачами, зустрічі з ними, виступу перед школярами й молоддю змусили письменника робити замітки, начерки, формулювати свої погляди, тому що до нього багато хто зверталися «із проханням допомогти в сумнівах, вирішити важкі запитання, з якими доводиться зіштовхуватися в житті». В 1963 році письменник виступив на сторінках журналу «Юність» зі статтею «Людин поруч із тобою».
Стаття була замічена, дощем посипалися відгуки читачів, довелося продовжити почату розмову. А через два роки у світло вийшов сборничек за назвою « чиГотові ви до життя? ». У ньому ведеться відверта й пряма розмова про життя, зачіпаються, як відзначає сам автор, питання «вічні, але завжди нові Що таке любов? Як домогтися щастя па землі? Як устояти в горі? Чому бувають нещасливі шлюби? Чому часом настільки тендітна, настільки ненадійна дружба й любов?
І в чому щастя й сенс життя?» Коло питань велике.
Не кожний автор наважиться прямо відповідати на подібні питання. Але однієї сміливості отут мало, потрібна мудрість, богатий життєвий досвід, ретельно відібрані й вивірені спостереження й думки. Все це в письменника було. Але, висловлюючи свої погляди й судження, як ми вже відзначали, він не дає готових на всі випадки життя рецептів, а міркує над життєво складними проблемами, запрошуючи до цього й читача, наштовхуючи його на плідні міркування. Думка письменника зачаровує свіжістю, щирістю, що викликає довіра глибиною, зрілістю Читаючи Фраермана, ніколи не відчуваєш того, що з тобою розмовляє повчаючий тебе мораліст, з тобою ділиться своїми думками дуже зацікавлений у твоїй долі друг, більше досвідчений і старший. Письменник висловлює свої судження, розбираючи конкретні факти життя, дійсні випадки, почерпнуті з листів читачів або з розмов з ними.
І це наповнює його бесіди життєвою атмосферою, робить думка конкретної, дохідливої, переконливої настільки, що начебто той, хто розмовляє з тобою, перебуває поруч. Наприкінці листа прийнято додавати: поважаючий вас. Це повинне свідчити про те, що автор ставиться до нас із належною увагою, розумінням і співчуттям. Такою формулою користувався в листах і Р. И.
Фраерман. Ці слова він міг поставити й наприкінці кожного свого добутку, обов'язково перейнятого чуйною увагою до читача, мудрою розумінням запитів його душі, щирим бажанням зробити йому сприяння в роздумах над навколишнім життям.
Все це найвищою мірою характерно для письменницького вигляду Р. И.
Фраермана. Тому мені здалося цілком виправданим підкреслити саме цю його особливість і в назві пропонованого нарису