Твір: опис картини А. М. Герасимова “Після дощу”

Твір: опис картини А. М. Герасимова "Після дощу"

"Мокрий" ефект у картині Герасимова "Після дощу".

Давайте разом подивимося на картину Олександра Герасимова "Після дощу". Що це? Жанрова сцена без людей? Натюрморт? Пейзаж? Ця картина містить у собі елементи різних жанрів і тим цікава. Ми бачимо терасу, на якій, може, лише година назад сиділи люди - пили чай, читали газети, хтось, напевно, вишивав на тепер уже порожньому ослоні. Це могла б бути жанрова сцена. Художник міг би зобразити, як люди тікають із тераси через раптово, що нахлинув дощу. Ми можемо лише догадуватися про цьому, але обстановка типова для гарної жанрової сцени. Ми бачимо стіл, на якому розташовані ваза із квітами й перевернена склянка (видима, його перевернув порив вітру) - типовий натюрморт. На задньому плані перед нами чистий гарний пейзаж - літній сад, обмитий дощем.

Дивлячись на картину ми почуваємо свіжість після дощу, вологість повітря. Художникові дуже добре вдалося передати саме атмосферу, що виникає після літньої зливи. Усе, що ми бачимо, намокнуло від дощу. І це, може бути, саме дивне, як вдало живописцеві вдалося написати дощову воду буквально всіх поверхнях. Видно, що злива пройшла тільки що й ще ні крапельки не висохнуло, не випарувалося. Вода блищить, завдяки вже, що виглянуло сонцю, ми бачимо його промені, що пробиваються, у саду. Всі поверхні - стіл, підлога, ослін, листя, у відблисках. Райдужні відблиски написані з більшою майстерністю й у нас не залишається сумнівів - якби вдалося покласти долоню на цей ослін або провести рукою по листю дерева - на ній залишилися б краплі води.

Так вірогідно написати природу після дощу вдавалося не кожному художникові. Не всі вміють точно передати "мокрий" ефект. А от російський художник Герасимов завжди любив і вмів його зображувати. Один раз, коли він уже був дуже знаменитим майстром, він приїхав до своїх батьків у місто Козлов, де в літній день вся сім'я сиділа на терасі. Раптом заюшив дощ, так такий сильний, що навіть тераса, захищена поруччям і дахом миттєво промокла. Відразу виглянуло сонце. Усе блискало такою чистотою, виглядало так чудово, що художник не став чекати й мінути, схопив полотно й палітру й відразу почав писати картину. Ми можемо уявити собі, де він розташував мольберт - у глибині тераси. Герасимов використовував більше темні фарби на передньому плані картини, яскраві - на середньому, зовсім світлі - на задньому. Наш погляд прагне до найяснішому, сонячному. Живописець зумів не тільки зобразити красу моменту, але й передати настрій - піднесене, підняте.

Герасимов написав за своє життя безліч видатних робіт, за які одержував премії й нагороди. Але картина "Після дощу. Мокра тераса" була його улюбленої. Він уважав її найкращою своєю картиною