Твір міркування: Ми – люди технічного століття

Пример HTML-страницы
Пример HTML-страницы

Тепер, після всіх проривів в електроніці, інформатиці, генетику, меметике, біотехнології, нанотехнологии, зовсім ясно, що ми живемо не наприкінці, а на самому початку величезної історичної епохи. Ми - пітекантропи технічного століття, ми на 90% ще такі, якими вийшли зі склизкого, замшілого чрева природи, ми займаємо в історії людства приблизно таке місце, яке динозаври займають у природній історії. Усе, що нас оточує: будинку, столи, книги, папери, пластмасові коробки комп'ютерів, навіть наші власні тіла, всі ці руки, ноги, якісь, прости Господи, - все це предмети найглибшої архаїки, можна сказати, зона майбутніх археологічних розкопок і експонати для кунсткамер XXII століття. Мабуть, тільки наш мозок якось уписується в інформаційний і трансформаційний пейзаж майбутнього, де замість кривавого м'яса, утиснутого в глухі тканини й кам'яні стіни, будуть надпровідні нитки, мережі, нейрони, транзистори, по яких будуть струменіти сигнали, значення, думки, імпульси волі й бажання... Де замість ризику одержати кулю в серце або каменем по голові виникне ризик недостатньо глибокого розуміння однієї музичної фрази, що перешкодить тобі зробити перехід у той дев'ятий вимір, де тебе вже чекає зустрічними биттями-резонансами серце твоєї коханої.

Мені вже болісно важко читати книги, переповзати поглядом з рядка на рядок, і я час від часу ловлю себе на дивному жесті: шукаю у своєму тілі щілина, куди можна засунути диск і відразу перемістити в себе всі потрібні мегабайти. Так я звик поповнювати інформацією свій службовий мозок - комп'ютер. За кілька секунд він може проковтнути й дослівно запам'ятати 100 мегабайтів, 30 тисяч сторінок, а я за все своє життя стільки не запам'ятаю, навіть якщо із працею прочитаю. Мені не вистачає око й вух, щоб увібрати інформацію, і мені не вистачає рота й рук, щоб передати зовні сигнали, які рухаються по нейронах мого мозку.

Читання, слухання, писання, говоріння, всі ці дії губами, очами, вухами, руками - до смішного неефективні засобу інтелектуального повідомлення: це коня, який до місця запуску доставляються ракети. Це вузькі биоканали, струмочки, через які по краплі в годину змушені проціджуватися цілі океани інформації, - і, звичайно, 99,99% залишається з у мою свідомість. От якби в мені була щілинка, куди можна було б засунути відразу Британську енциклопедію! Але природа дала нам усього лише ока, призначені для споглядання фізичних поверхонь і тільки по сумісництву працюючі й для настільки ж повільного, майже на дотик, сприйняття знаків. У тім-раз у раз, що знаки, букви, сигнали ми змушені пропускати через ті ж очні щілинки, яких нашим меншим братам цілком вистачає, щоб бачити й жувати траву. І нам би вистачало для прокорму й виживання, але адже ми хочемо ще думати, розуміти, створювати, виражати себе. Наш мозок належить іншому типу й рівню буття, чим наші очі й тим більше ноги-руки.

От чому я в самому собі відчуваю пітекантропа, що осідлав мій мозок, придавив його низькою черепною коробкою, тоді як розуму хочеться прямо підключитися до інших розумів і разом «обмізковувати» всесвіт. Комп'ютер, зі своїм пластмасовим черепом, - це недосконала імітація недосконалого оригіналу, але принаймні Мережа вже виявляє прообраз всесвітнього й миттєвого зв'язку розумів.

Потрібно ще врахувати, що інформація - накопичене знання - це лише початкова, примітивна форма інтелектуального обміну. Співвідношення між мертвим знанням і живим мисленням стрімко міняється на користь живого, як і співвідношення між «минулим» (упредметненим у машинах, приладах) і живою працею. Раніше знання накопичувалося в малорухомих формах: рукопису, книги, бібліотеки - які унеможливлювали його швидке й масштабне перетворення. Переписати й перевидати книгу - на це йшли роки Тепер основні інформаційні ресурси людства можуть обновлятися миттєво й доступні кожному відвідувачеві Мережі (саме слово « по-мережі-тель» уже сприймається як похідне від «мережі»). Інформаційне століття прокладає дорогу трансформаційному століттю, яким обіцяє стати XXI. Установляться інші, більше короткі зв'язки між узагальненням (інформацією), повідомленням (комунікацією) і прилученням-перетворенням (трансформацією).

«Сьогодні ми перебуваємо на порозі епохального переходу: від пасивного спостереження Природи до хореографії її чарівного танцю... Наступаюча зараз ера - одна із самих захоплюючих за всю історію: вона дозволяє нам пожинати плоди двохтисячорічного розвитку науки. Століття Відкриття в науці наближається до завершення, поступаючись місцем Століттю Панування»4.

«Панування» - слово неточне, скоріше - «Прилучення й Перетворення». Але як не називати це століття переходу інформації в трансформацію, мабуть, що світовідчування «пост-», втомлена й всезнаюча поза «кінця століття», представляється зараз, у джерела нового тисячоріччя, смішний і ледве моторошнуватої, як старечі кривляння й гримаси на особі дитини. Ми - біологічна протоплазма технічної цивілізації, ми носії прото-інтелекту, ми - прото-машини, іменовані «організмами». Ми - боязкі дебютанти на сцені техно-трансформаційної цивілізації. От це світовідчування я й називаю - d?but de si?cle.

Було б помилкою, однак, впиватися майбутнім у дусі тих техно-політичних утопій, які офарблювали в райдужні кольори початок XX століття. Зеленню ляж, луг, вистели дно дням Веселка, дай дуг років бистролетним коням. В. Маяковський. «Наш марш» Ми знаємо, якими нестерпними тяготами обернулися пільги й обіцянки XX століття.

Ми можемо вже пророчити, що прийдешні технічні чудеса тяжким тягарем ляжуть на плечі людей, як важко лягли на їхні плечі соціальні й наукові революції минулого століття (тоталітаризм, погроза ядерної війни й т.д.). Людині майбутнього має бути важке життя - саме тому, що він виявиться сполучною ланкою безлічі інформаційних, генетичних, нейронних, молекулярних систем і сил взаємодії, від яких поки захищений бронею свого незнання. Всі науки, технології, релігії, мистецтва шукають взаємозв'язків у навколишньому нас світі: як мале пов'язане з більшим, атом з космосом, гравітація з електрикою, мислення з нейронами, любов з хімією, геній з генами, зірки з долею й т.д. І коли все це розкриється, всі зв'язки витчуться воєдино, людина виявиться дійсно павучком у всесвітній павутині, оскільки до кожного його нейрона, клітці, гену й чипу буде щось приторочене.

Кожна його частка буде брати участь у якихось взаємодіях, про які він буде знать і які повинен буде контролювати, у свою чергу контролюючись цими системами. Сучасне життя буде представлятися нашим нащадкам настільки ж дозвільної, неуважної й вільної, який нам представляється життя пастушків в Аркадію. Хочеш - здрімнув, або задивився на хмари, або на чарівну пастушку. У людини майбутнього на обліку буде кожна думка й погляд - рух нейрона або очного яблука (якщо вся ця анатомічна рутина ще залишиться з нами). Усе буде десь фіксуватися, посилати сигнал, залишати відбиток.

Мабуть, тільки брокер, що спить в обнимку з п'ятьома телефонами й готовий прийняти або послати інформацію з першого дзвінка, сьогодні дає нам подання про те, як підключений буде людина всіма своїми органами почуттів і нервових закінчень до комунікативних систем - і залежимо від них. Чим більше нам відкривається, тим більше ми виявляємося залученими, і всяке нове володіння - це нова залежність. Мозкові сигнали будуть прямо передаватися по електронних мережах, думці будуть читатися, тому прийде бути обережним не тільки в словах.

У мозку буде час від часу спалахувати табличка-нагадування: «Вибирай думки!» або «Вибирай, про що думати!». Церебрально відкрите суспільство може зажадати від всіх своїх членів такий розумової аскези, який раніше віддавалися тільки ченці і йоги. Ментальна «коректність» або «гігієна» виробить звичку суворого миследержания, і людина з особливою радістю буде віддаватися «снам наяву» - інтервалам часу, спеціально відведеним для «анархії» думок. Зв'язаному по всіх своїх нервах і датчикам істоті дозволене буде іноді відключати свій високорозвинений мозок від сигнальної панелі, що буде передавати найменші порушення його нейронів у центральну диспетчерську.

Але за часом відключення теж буде стежити спеціальна панель: довгий вихід із системи буде вважатися неетичним, а грані між етикою й правом почнуть стиратися, як у всякому системно-егалитарном суспільстві. Уявіть собі стан людини, одержимого вірою в магію, долю, астрологію й всі езотерические речі на світі. Йому нестерпно важко жити, оскільки й погляд перехожого, і хмаринка на обрії, і кішка, що перебігає дорогу, - все це особисто до нього ставиться й хвилює його в буквальному значенні, як чреда значеннєвих хвиль, що прокочуються через нього, обіцянок, погроз, натяків, застережень. Повір'ями навкруги обплутане світло Всі неспроста, і все полно прийме И ми тремтимо, і всюди чаклунство... Ґете. «Фауст». У пров.

Б. Пастернаку Отож, XXI або XXII століття будуть ще «дрожливее»... Те, про що магічна людина ще тільки догадувалася, маючи право не вірити собі, всеученейший і всетехничнейший людина буде знати вірогідно. А головне, буде зобов'язаний жити відповідно до цього знання, «теорією всього», щоб від якої-небудь його мозкової клітки не спливло тверде порушення, що може ушкодити ген ніжної рослини в сьомому вимірі.

Пример HTML-страницы
Пример HTML-страницы
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector