Шукання героїв Куприна

Пример HTML-страницы
Пример HTML-страницы

У повісті «Двобій» найбільш піддані моральним шуканням два герої: Ромашов і Назанский. Два герої, чиї долі ще остаточно не сформувалися. Перед читачем з'являється парубок, підвладний думці більше сильного, його характер перебуває в постійному розвитку, він ще тільки лише глина, у руках долі - це головний герой, офіцер Ромашов. Так само ми знайомимося із зухвалим філософом - п'яницею- Назанским. У повісті, як тільки перед Ромашовим з'являються моральні питання, відбувається зустріч цих молодих людей.

Причому більше юний Ромашов , попадає під вплив філософа-теоретика , Назанского. Спочатку твору Ромашов, це стандартний офіцер. Він не хоче відрізнятися чим або від інших. Він погано ставиться до своїх солдатів, п'є, заводить непристойний зв'язок із дружиною одного офіцера.

У той же час, цей герой ще молодий і може змінити свої звички й характер. Автор показує відносини головного героя з іншим офіцерством, особливо уважно описуються зустрічі Сназанским. Уже після першої, освітленої в повісті зустрічі, у душі головного героя починають зріти й розвиватися зерна моральності. Це й осмислювання вічних питань, таких як добро й зло.

І ,зрозуміло, переосмислювання відносини до любові й життя. Завдяки цьому духовному руху, рвуться вульгарні відносини з Раїсою Петерсон. І бути може, уперше герой замислюється про себе, ні як про героя французького роману, а як про реально існуючу особистість. Ромашов лише тепер розуміє, що людина створення егоїстичне, і, що нікому крім себе самого вони не потрібний, це розуміння приходить дуже важко, міняються відносини з людьми, внутрішній мир героя До другої зустрічі в душі героя відбувається перелом. Виникає необхідність заміни вже не підходящого світосприймання, на щось нове, більше доконане.

І Ромашов знову зіштовхується з Назанским. У результаті, у головного героя остаточно формуються деякі сторони свідомості, наприклад, відторгнення армії, бажання створювати, а не руйнувати. Так само ми бачимо, завдяки Ромашову, всю трагічність, машини за назвою армія, що ламає життя, як простих солдатів, так і офіцерів.

Через Ромашова автор показує дивну властивість душі людини. Спочатку сприйняття миру крізь рожеві окуляри, все радує, все дивує.

Потім рожеві окуляри переміняються, чимсь чорним і похмурим, але й до цього звикає людина. І лише доросла особистість починає реально оцінювати події. До всього звикає людська свідомість, а от душу противитися многому.

Таким чином, з'являється дисгармонія у внутрішньому світі людини. Це теж моральне шукання, через яке доводиться пройти обом героям Назанский - офіцер - філософ. Теоретично він все розуміє, він з усім упокорився. А от у дійсності проявляється конфлікт зовнішнього й внутрішнього мирів. Це дуже розумна людина, особливістю якого є можливість аналізу.

Але тільки от проблема, за цим аналізом, він забуває жити . У тій реальності, що існує, Назанскому жити дуже важко, він не знаходить застосування своєму розуму, так само він натрапляє на стіну офіцерської сваволі й уседозволеності, жорстокості й низькості існуючої армії. Тому цей герой починає пити, у такий спосіб намагаючись заглушити розбіжності між душею й свідомістю. І в результаті він стає таким як всі офіцери цього гарнізону Але все-таки Назанский є дзеркалом Куприна, саме він направляє головного героя в моральних шуканнях. Так само цей герой відображає, думки автора про тім що таке армія, офіцерство, відносини служивих людей Отже, перед нами розвертаються моральні шукання двох героїв. Ромашов, хлопчик, що шукає правду, і Назанский, що ,побачивши частину її, уникає нормального життя.

Обоє героя пройшли кілька етапів духовного розвитку. Назанский не зміг зрушитися з позиції теоретика, і тому дійсність його мало цікавить, йому більше важливі міркування про цю дійсність. Ромашов, зміг більше, він переніс частину теорії на теперішнє життя. Але все-таки він не зумів усунути дисгармонію своєї особистості, і як результат його смерть на дуелі, від якої він міг відмовитися, але думка суспільства для нього виявилися важливіше внутрішніх почуттів ... «Моральність є відношення сили розуму до сили почуття. Ніж сильніше почуття й чим ближче до нього розум, тим більше людина в його людській справі.

» На ранньому етапі творчості Куприн зазнав впливу від сильного Достоєвського Воно виявилося в оповіданнях «Потемки», «Місячної вночі», «Божевілля». Він пише про фатальні миті, роль случаючи в житті людини, аналізує психологію страстей людини.

У деяких оповіданнях того періоду говориться про те, що людська воля безпомічна перед стихійною випадковістю, що розум не може пізнати таємничі закони, які керують людиною. Вирішальну роль у подоланні літературних штампів, що йдуть від Достоєвського, зіграло безпосереднє знайомство з життям людей, з реальній росіянці дійсністю Він починає писати нариси.

Їхня особливість у тім, що письменник звичайно вів неспішну бесіду із читачем. У них були добре видні чіткі сюжетні лінії, просте й деталізоване зображення дійсності.

Найбільший вплив на Куприна-Нарисовця зробив Г. Успенський Перші творчі шукання Куприна завершилися найбільш великою річчю, що відбивала реальність. Це була повість «Молох».

У ній письменник показує протиріччя між капіталом і підневільною працею людини. Він зумів уловити соціальні особливості новітніх форм капіталістичного виробництва. Гнівний протест проти дивовижного насильства над людиною, на чому заснований у світі «Молоха» промисловий розквіт, сатиричний показ нових хазяїв життя, викриття безсоромного хижацтва в країні чужоземного капіталу - все це ставило під сумнів теорії буржуазного прогресу. Після нарисів і оповідань повість була важливим етапом у творчості письменника У пошуках моральних і духовних ідеалів життя, які письменник протиставляло каліцтву сучасних людських відносин, Куприн звертається до життя бурлак, злиденних, спившихся артистів, що голодують невизнаних художників, дітей незаможного міського населення. Це мир безіменних людей, які утворять масу суспільства. Серед них і намагався знайти Куприн своїх позитивних героїв. Він пише оповідання «Лидочка», «Локон», «Дитячий садок», «У цирку» - у цих добутках герої Куприна вільні від впливу буржуазної цивілізації В 1898 році Куприн пише повість «Олеся».

Схема повести традиційна: інтелігент, людина звичайний і міський, у глухому куті Полісся зустрічає дівчину, що виросла поза суспільством і цивілізацією. Олеся відрізняється безпосередністю, цілісністю натури, щиросердечним багатством. Поетизуючи життя, необмежену сучасними соціальними культурними рамками. Куприн прагнув показати явні переваги «природної людини», у якому він бачив духовні якості, втрачені в цивілізованому суспільстві В 1901 році Куприн приїжджає в Петербург, де зближається з багатьма письменниками. У цей період з'являється його оповідання «Нічна зміна», де головний герой - простий солдат. Герой - не відсторонена особистість, не лісова Олеся, а цілком реальна людина.

Від образа цього солдата тягнуться нитки до інших героїв. Саме в цей час у його творчості з'являється новий жанр: новела В 1902 році Куприн задумує повість «Двобій». У цьому добутку він розхитував один з головних підвалин самодержавства - військову касту, у рисах розкладання й морального занепаду якої він показав ознаки розкладання всього соціального ладу. У повісті знайшли відбиття прогресивні сторони творчості Куприна. Основа сюжету - доля чесного російського офіцера, якого умови армійського казарменого життя змусили відчути неправомірність соціальних відносин людей. Знову Куприн говорить не про видатну особистість, а про простого російського офіцера Ромашові.

Полкова атмосфера млоїть його, він не бажає перебувати в армійському гарнізоні. Він розчарувався в армійській службі. Він починає боротися за себе й свою любов. І загибель Ромашова - протест проти соціальної й моральної нелюдськості середовища З настанням реакції й загостренням громадського життя в суспільстві міняються й творчі концепції Куприна. У ці роки підсилюється його інтерес до миру древніх легенд, до історії, античності. У творчості виникає цікавий сплав поезії й прози, реальні й легендарні, дійсного й романтики почуттів. Куприн тяжіє до екзотики, розробляє фантастичні сюжети.

Він вертається до тем своєї ранньої новели. Знову звучать мотиви невідворотності случаючи в долі людини В 1909 році з-під пера Куприна виходить повість «Яма». Тут Куприн віддає данину натуралізму. Він показує мешканок публічного будинку. Вся повість складається зі сцен, портретів і чітко розпадається на окремі деталі побуту Однак у ряді оповідань, написаних у ті ж роки, Куприн спробував указати й на реальні прикмети високих духовних і моральних цінностей у самій дійсності.

«Гранатовий браслет» - оповідання про любов. Так відгукнувся про нього Паустовский: це один із самих «запашних» оповідань олюбви.

В 1919 році Куприн емігрує. В еміграції він пише роман «Жанет». Це добуток про трагічну самітність людини, що потеряли Батьківщину.

Пример HTML-страницы
Пример HTML-страницы
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector