Шаповал Микита Юхимович

Дата народження - 08 червня - 1882 Дата смерті - 25 листопада - 1932 МИКИТА ШАПОВАЛ-ВЕЛЕТЕНЬ ІЗ ДОНБАСУ Уривки йз літературно-краєзначої праці В. Т.Терещенка БАТЬКІВЩИНА Народився Микита іншим сином у Юхима й Наталії Шаповалів. Батьки землі не малі по спадщині; сім'я жила в хатині діда Олексія та баби Горпини Шаповалів. Дід Олексій, як кріпак, прослуживши в солдатах 25 років; після реформи 1861 долі землі через це не отримав і потрапивши в категорію "державних селян". За роки служби освоїв грамоту. Баба Горпина (дівоче прізвище не відоме), як і дід, була з кріпаків.

Батька Юхима грамоті навчив вдома дід Олексій, а більше навчився на військовій службі, що дало змогу йому дослужитися до унтер-офіцера. Російська армія впродовж кількох століть була сильною унтер-офіцерськими кадрами.

Як свідчать військове - історичні дослідники, таких унтер-офіцерів не було в будь-яких збройних силах європейських країн і навіть Вгерманії. На унтер-офіцерах тримались внутрішня служба, порядок, дисципліна, навчання молодих солдатів, безпосереднє ведіння бою. Унтер-офіцери в більшості своїй командували взводами, бо молоді підпоручики призначались зразу командирами рот Унтер-офіцерів а російській армії готували без поспіху, зважено й надійно як у мирний година, так і під година ведення війни. Відбирали кандидатів в унтер-офіцери найбільш кмітливих, фізично розвинутих, рішучих, інколи напівграмотних рекрутів з сіл, у більшості своїй з українців. У навчальних командах, крім військової справи, викладались загальноосвітні предмети, що сприяло підвищенню освіченості. Півроку навчання, екзамени, позитивні результати по службі - і молодий - , ший військовий командир, унтер-офіцер, готовий. Енергійні, старанні й вимогливі на військовій службі унтер-офіцери такими, в основній масі, були й після демобілізації.

Повернувшись у село з організаторським досвідом, вчорашні унтер-офіцери, добрі господарники й робітники, швидко досягали успіху, виділяючись із загального сільського гурту не тільки своєю роботою, а й культурою. За порадою до них йшли прості люди, їх вагоме слово позитивно сприймалось сільським старостою й урядником У роки російсько-турецької війни 1876-1877р. Юхим Олексійович воював у Болгарії, за що отримав царську медаль. З дитинства батько й мати наймитували, щоб звести кінці з кінцями. Після служби Юхим на "прості роботи" вже не наймався, а мірошникував по окрузі - Сріблянка, Званівка, Кремінна. Міг Юхим і сокирою майструвати: "кому хату зрубати" чи щось інше. З кожним долею сім'я зростала, жити було в дідівській хаті тісно й голодно.

Мірошникування й теслярства не вистачало, щоб кінці звести з кінцями. З цих причин Юхим Олексійович подався до тестя в Кремінну, на шахти. Денні заробітки в шахтаря були не такі й великі - 60 копійок, та сім'я вже не голодувала. Сім'я в Юхима та Наталі впродовж 20 років, як смороду побрались в 1880 році, зросла на 9 чоловік від народження первістка Охріма до 1900 долі - народження Єлизавети, єдиної доньки. За Микитою народився Дорош (1883р.), який продовжив селянський рід, працюючи хліборобом у Слов'яносербському повіті на Луганщині. Перші спроби шкільного навчання Микити відносяться до періоду тимчасового мешкання сім'ї Шаповалів у селі Званівка восени 1887 долі.

Про цю спробу він згадував не без гумору: "...міні віддали в школу, алі після кількох день перебування в ній - утік з неї, бо нічого не розумів і не вмів прочитати слово "солома". "З боєм" був знову приведень до школи, алі не увійшов у неї, простоявши біля тину півдня, вхопившись за коляку, од якої не могли міні оді рвати ніякі сили. Не допомогли ні бійка, ні впрошування".

У великої людини й перші шкільні кроки були незвичні. Не сприйнявши спершу шкільних порядків, малий Микита вдався до нестандартного оволодіння грамотою, бо жадоба до знань узяла гору. Самотужки Микита навчився грамоті вечорами у званівського шевця. Про це він згадує: " Тієї зими "сам" навчився читати, бігаючи вечорами до шевця, який учив своїх дітей' грамоті...

" Решту півзими й весни Микита вчився в церковнопарафіяльної школі слободи Кремінна, куди переїхала сім'я. Після повернення до Сріблянки бігав до місцевої школи. В 1891 році, коли Шаповали проживали в Долинівці, Микита з братом Дорошем відвідував школу на ст. Варваропілля, за 4 версти. Восени 1892 долі брати стали учнями Петро-Мар'ївської народної школи. З похвальним аркушем через дві роки закінчив школи Микита, одержавши в нагороду твори М. В.

Ломоносова з побажанням шкільного начальства: "Інспектор шкіл Лепетюк казав: "Бажаю тобі бути Ломоносовим". Книгочитання зайняло весь вільний година школяра: Лєрмонтов, Гончарів, Діккенс, М. Рід, Ж. Верн. Не всі було підлітку зрозуміло, алі розвивало мислення й світогляд. На зиму (1894р.

) батько знову подався на шахти й забравши з собою Микиту та Дорофія, які теж працювали поденно - вибирали породу з вугілля. Конторники помітили старанного й розумного хлопця й в 1896 році взяли Микиту до контори хлопцем на побігеньках "за 3 рублі в місяць”.

Шахтне виробництво несло передові технології в суспільство - нові підйомні машини, електрику. Монтер-Електрик Клюге був дуже популярним серед юнаків шахтарського селища. Микита з братами теж мріяв статі монтером "У вересні 1896 долі приїхав з слободи Комишувахи до Кривка родич його жінки (Нейман), який мені розповів, що в Комишувасі є школа, у якій вчаться такі, що вже скінчили народну школу.

На другий день вертався додому, я упрохав його на шляху підвезти міні до Комишувахи". Микиті довелося складати вступні іспити в 4 клас двокласної школи Міністерства народної освіти. За навчання батьки платили 4 рублі на місяць, живий Микита в місцевих жителів Гудковського й у баби Удодихи. Директором (управителем) школи працював Аристарх Колтуновський, вчителями були федотов і Черкасов. У школі Микита освоїв переплітну справу й інколи заробляв на цьому гроші. Всі, що було в шкільній бібліотеці, допитливий хлопець перечитавши в першу зиму У день свого народження 1898 долі Микита першим учнем, на відмінно, закінчує школу. За годину навчання в школі він полюбляв співати в - церковному хорі й завів багато зшитків "концертних співів", любив співати й народні пісні, яких навчився на вулиці.

Хлопцю було вже 16 років, а одягався найбідніше серед учнів, ходив у подарованій старій одежині та рваному взутті. У сім'ї Шаповалів за Дорофеєм народився Микола (1886 р. ), Йосип (1888р.), Артем (1890р.), Іван і Олександр.

За зароблені на шахті гроші Микиті "справили"піджак, штани, картуз і сорочку. Тепер вже був парубок хоч куди! Жадобу до навчання не змогла втамувати добрі оплачувана робота конторника: "Мені дуже хотілось вчитися. Два шляхи: або в Лисиче в штергерську школу, або в лісову школу". Верх взяла родинна професія-лісовод. Крім Микити, найбільш відома біографія Миколи Шаповала. Микола Юхимович народився в 1886 році в селі Сріблянка.

Після закінчення Петро-Марі'вської народної школи теж навчався у двокласній школі села Комишуваха. Вчився так саме на одні п'яті рки, як і старший брат Микита, що дало йому змогу закінчити з годиною гімназію й філологічний факультет Київського університету. Призів до царської армії освіченим хлопцем проходивши через юнкерське училище. В 1910 році Микола по закінченні Чугуївського юнкерського піхотного училища отримав офіцерське звання підпоручик. У званні поручика Микола зі своєю ротою відправляється на фронт першої світової війни. Важко поранень (1916 рік), був узять у повний німцями.

У Райштадтському таборі військовополонених Микола Юхимович організовує підпільне культурно-освітнє товариство "СІЧ" для полонених українців. У Відні, створений передовою українською інтелігенцією Сполучник Визволення України, зумів позитивно вплинути на австро-німецьке військове командування, що призвело в березні 1917 долі до відправки на окупо - вану німцями Волинь групи "січовиків" на чолі з Миколою Шаповалом. Березнева українська революція для полонених "січовиків" була ковтком чистої води в подальших активних освітніх діях.

Микола Шаповал, який мав досвід сільського вчителя, після закінчення університету, за декілька місяців організував роботові більше сотні українських шкіл, залучивши до навчання 7 тисяч дітей. Його організаторські здібності сягали далі шкіл - розпочато видання щотижневого українського журналу "Рідне слово", друкування шкільних підручників та українського календаря на 1918 рік. Такий різносторонній діяч не міг залишитись поза увагою Центральної Заради. Восени 1917 долі Микола призначається командиром 18 Стародубівського полку. На чолі цього полку Микола Шаповал розділив трагізм бою з червоними військами Муравйова під Київом.

Взимку 1918 долі Микола Юхимович активно бере доля у формуванні української козацької дивізії. На чолі полицю ім. Шевченка (1200 багнетів) він організовує необхідні дії по забезпеченню правопорядку в Київі, алі німецькі війська, згідно з умовами Брестського миру, роззброїли й розформували полк За часів гетьманщини, працюючи управлінцем на залізниці (станція Умань) серед вчорашніх військових, Микола Юхимович у підтримку дій Українського Національного Сполучнику, очолюваного В. Винниченком та його братом Микитою Юхимовичем, підпільно формує військовий підрозділ для проведення повстання проти П.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный ассистент