Твір по літературі: Проблема щастя в поемі Н. А. Некрасова «Кому на русі жити добре»
Після реформи 1861 року багатьох хвилювали такі питання, як чи змінилося життя народу в кращу сторону, чи став він щасливий? Відповіддю на ці питання стала поема Некрасова "Кому на Русі жити добре". Некрасов присвятив цій поемі 14 років свого життя, почав роботу над нею в 1863 році, але вона була перервана його смертю
Головна проблема поеми - проблема щастя, і рішення її Некрасов бачив у революційній боротьбі
Після скасування кріпосного права з'явилося багато шукачів народного щастя. Одними з таких є семеро мандрівників. Вони вийшли із сіл: Заплатова, Дирявина, Разутова, Знобишина, Горелова, Неєлова, Неурожайки на пошуки щасливої людини. Кожний з них знає, що ніхто із простого народу щасливий бути не може. Та і яке це щастя в простого мужика? От добре піп, поміщик або князь. Але для цих людей щастя полягає в тім, щоб жилося їм добре, а на інші наплюватися
Піп бачить своє щастя в багатстві, спокої, честі. Він затверджує, що дарма мандрівники вважають його щасливим, немає в нього ні багатства, ні спокою, ні честі:
- ...Іди - куди кличуть!
- ...Закони, колись строгі
- До розкольників, смягчилися.
- А с ними й попівському
- Доходу матпришел.
Поміщик бачить своє щастя в необмеженій владі над мужиком. Утятин щасливий тим, що йому все коряться. Нікого з них не хвилює народне щастя, вони жалують, що тепер мають над мужиком менше влади, чим колись.
Для простого народу щастя полягає в тому, щоб був урожайний рік, щоб всі були здорові й ситі, про багатство навіть і не думають. Солдат уважає себе щасливим тому, що він був у двадцяти сраженьях і залишився живий. Баба щаслива по-своєму: у неї народилося ріп до тисячі на невеликій гряді. Для селянина-білоруса щастя в хлібці:
- ...Досита в Губонина
- Дають житнього хлібця,
- Жую - не нажуюсь!
З гіркотою вислухують мандрівники цих селян, але безжалісно проганяють улюбленого раба князя Переметьева, що щасливий тим, що хворіє "шляхетною хворобою" - подагрою, щасливий тим, що:
- Із французьким кращому трюфелем
- Тарілки я лизав,
- Напої іноземні
- Із чарок допивав...
- Вислухавши всіх, вирішили, що дарма вони горілку розливали. Щастя-Те мужицьке:
- Діряве з латками,
- Горбате з мозолями...
- Щастя-Те мужицьке складається з несчастьев, а вони похваляються їм
Серед народу є такі, як Єрмил Гирин. Його щастя полягає в допомозі народу. За все своє життя він ні копієчки зайвої не взяв у мужика. Його поважають, люблять прості
Мужики за чесність, доброту, за те, що не байдужно до мужицького горя. Дід Савелій щасливий тим, що зберіг людське достоїнство, Єрмил Гирин і дід Савелій гідні поваги
По-моєму, щастя - це тоді, коли ти готовий заради щастя інших на все. Так виникає в поемі образ Гриши Добросклонова, для якого щастя народу є своє власне щастя:
Не треба мені ні срібла,
Ні золота, а дай господь,
Щоб землякам моїм
И кожному селянинові
Жилося привільно-весело
На всій святій Русі!
Любов до бідної, хворої матері переростає в душі Гриши в любов до своєї Батьківщини - Росії. Він у п'ятнадцять років вирішив для себе, чим буде займатися все життя, для кого буде жити, чого доможеться
У своїй поемі Некрасов показав, що народ далеко ще від щастя, але є люди, які будуть завжди прагнути до нього й доможуться, тому що їхнє щастя - це щастя для всіх
