ПЕТРО ВЛАСЮК «… Я — ЛЮДИНА НА ОЦІЙ ЗЕМЛІ»

Пример HTML-страницы
Пример HTML-страницы

Мета:

Ознайомити учнів з життям і творчістю П. Власюка; фор- Мувати вміння визначати головну думку поезій, висловлювати власні міркування, вдосконалювати навички виразного читання поетичних творів; зацікавити творчістю поета-земляка, виховувати любов до рідного краю. Тип уроку:
Урок засвоєння нових знань. Форма проведення:
Заочна подорож. Обладнання:
Портрет письменника, збірки його творів, карта України. У світання і вечоріння, Коли радощі, коли біль, Пам’ятаймо своє коріння, Пам’ятаймо, Хто ми Й відкіль. П. Власюк ХІД

УРОКУ
I.

Організаційний

Момент
II
.

Повідомлення

Теми

Та

Мети

Уроку
III

Вивчення

Нового

Матеріалу
Учитель. Діти, ви любите мандрувати?

Сьогодні ми здійснимо заочну подорож по рідному краю — мальовничій Черкащині. А супроводжувати нас в цій мандрівці буде земна, чиста, добра, пронизана сонячним промінням і радістю поезія, автором якої є Петро Іванович Власюк. Та ми не зможемо вирушити у подорож, поки не познайомимось із життєвим шляхом поета.

1 - й уч ень. П. І. Власюк народився 19 грудня 1923 року в селянській родині в Сабадаші.

Він був шостою, наймолодшою, дитиною в сім’ї. Батьки майбутнього поета — люди не байдужі до співу і музики — прилучили хлопця до світу краси. Петрик ріс життєрадісним, жвавим, кмітливим і до всього цікавим.

За всяку справу брався охоче. Римувати слова почав рано. Його вірші друкували на сторінках дитячих газет «На зміну», «Піонерська правда». 2-й учень.

Петро закінчив 9 класів, подальше навчання перервала Велика Вітчизняна війна. Страшенним горем, стражданнями відбилась вона на долі юнака. Його насильно вивезли до фашистської Німеччини.

Зазнав він там знущань, принижень, довелось гнути спину на каторжних роботах. 3-й учень. Після завершення війни П.

І. Власюк закінчив десятирічку, педагогічний інститут, отримав призначення на роботу в одну із київських шкіл. Але душа поетова тягнулась до природи, до рідної домівки, до коріння роду. І повернувся Петро Іванович на Жашків-щину. 4-й учень. Вчителював у Сорокотязі, Сабадаші, тривалий час працював директором Тетерівської середньої школи і писав поетичні твори, які побачили світ у поетичних збірках «Хлібодарський рід», «Пісні над Тікичем». Учитель. Діти, наш шлях проляже тими споришевими стежками, якими любив ходити Петро Іванович. Учень читає вірш «Стежка до воріт» (зб. «Пісні над Тікичем», додаток 1) Уч и т е ль. І привела нас стежина од воріт на беріг чарівної річки Гірський Тікич, де стрічав росяні світанки, часто сидячи з вудкою, поет. Учень читає вірш «Гірський Тікич» (зб. «Хлібодарський рід», додаток 2). Учень читає вірш «Тікичу» (зб. «Пісні над Тікичем», додаток 3) Зупинка 1.
Обмін враженнями: • Які думки і почуття викликали у вас ці два поетичні твори? • Чи об’єднує їх спільна тема?

• Яка саме? Учитель. Далі ми вирушаємо на Дрижиполе.

Тут, між селами Тете- рівкою, Нагірною та Охматовом, в січні 1655 року відбулась велика битва козацького війська з польсько-татарськими загарбниками. Три учні читають вірш «Дрижиполе» (зб. «Пісні над Тікичем», додаток 4). Зупинка 2.
Опишіть картини, які виникли у вашій уяві під час читання вірша. Уч и т ель.

Чи доводилось вам бувати в Умані? Якщо ні, то вас неодмінно зачарує це місто і його перлина «Софіївка», до якої ми і направляємось. Учень читає вірш «Умань» (зб. «Пісні над Тікичем», додаток 5). Зупинка 3.
Стисле повідомлення вчителя (або учнів) про «Софіївку» та її виникнення. Уч и т ель.

Наша подорож продовжується. Ми наближаємося до Ка-нева.

Чим знамените це місто? Учень читає вірш «Уклін тобі, Тарасова гора» (зб. «Пісні над Тікичем», додаток 6). Зупинка 4
. Знайдемо на карті Черкаську область. Учитель.

Черкащина — край золотих пшеничних ланів, квітучих вишневих садів, розкішних калинових гаїв, чарівних пісень, працелюбних людей... Черкащина — осердя України. Учитель читає вірш «Черкащині» (зб. «Пісні над Тікичем», додаток 7). Учите ль.

Ось і добігає до кінця наша подорож. Сьогодні ми з вами доторкнулися до творчості нашого талановитого земляка П. І. Власюка, перейнятої любов’ю до рідного краю, до Черкащини і всієї України. • Повернімося до епіграфа нашого уроку. Як ви розумієте зміст цих рядків?

До чого закликає поет? • Які вірші, що прозвучали на уроці, вам найбільше сподобалися? Чим саме?

• Розгадавши кросворд, ви ще раз згадаєте прізвище нашого односельця Петра Івановича, прочитавши його по вертикалі у виділеному рядку.

1
2
3
4
5
6

1. Парк в Умані. (Софіївка) 2. Професія П. Власюка. (Вчитель) 3. Ім’я батька П. Власюка. (Іван) 4.

Поет, багато творів якого покладено на музику. (Пісняр) 5. Людина, яка любить працю. (Працелюб) 6. Назва річки, що протікає на Жашківщині. (Тікич) IV.
Домашнє

Завдання
Вивчити вірш (на вибір) П.

Власюка напам’ять, намалювати ілюстрацію. Додаток
1
СТЕЖКА ДО ВОРІТ Стежко до воріт, Стежко од воріт, Вічно нам тебе пам’ятати: Ти — дорога в світ, У широкий світ Од порогу батьківської хати. Неньчина сльоза. Батькові слова Й серцю дорогі видноколи. Пам’яте жива, Пам’яте жива, Ти не затуманюйся ніколи.

Із усіх доріг, Із усіх доріг Хай душа велить повертати На святий поріг, На святий поріг, Дорогої батьківської хати. Озивайся щастям, а не болем, Стежечко дитинства дорога. Той не стане перекотиполем, Хто тебе у серці зберіга. Додаток
2
ГІРСьКИЙ ТІКИЧ Трав розбудивши спокій, Сходжу на берег твій, Рідний, Голубоокий Тікичу мій Гірський! Ти гомониш до мене, Вабиш, зовеш мене, Плинеш повз Ріг Зелений В’юнко На Вороне. Плинеш, напівобнявши Рідність Сабадаша: Вірна йому назавше Синя твоя душа.

Біля Панька й Сисоя, З Лугу до Ковалів Ти не збіднів красою, Водами не змілів. Здрастуйте, води чисті! Здрастуйте, береги, — Річко мого дитинства, Краю мій дорогий! Додаток
3
ТІКИЧУ Поклоняюсь Дніпру, Десні — Їхній славі, Красі, Величі. Ночей зоряних.

Гожих днів, Чистих вод Їм довіку зичу. Та, обвитій довкіл села, Поклоняюсь тобі без ліку, Рідна річко моя мала, Що любов зачала велику. А тривозі Немає меж За твої ручаї (Й джерельця! ) Не мілій! Ти ж бо в даль течеш Крізь закоханість Мого серця.

Додаток
4
ДРИЖИПОЛЕ На Дрижиполі — полі між селами Тетерівкою, Нагірною, Охматовом Жашківського району на Черкащині в січні 1655 року відбулася велика битва козацького війська з польсько-татарськими загарбниками. ГОЛОС ПОЛЯ У золотавім оксамиті Лан — по самі небосхили. У таїну віків повиті Височать в хлібах могили. Набирає сили колос.

Над хлібами, над густими — Тихий гомін... — Чий то голос? — То шепочуть побратими.

То священна пам’ять вічна Промовляє до нащадків... Котить хвилі лан пшеничний. Котить, котить думи-згадки... Поле, поле неокрає, Наша сило і багатство! ...Пам’ять — кобза Думу грає Про звитяги, Про козацтво. ДУМА ПРО БИТВУ НА ДРИЖИПОЛІ Україно, рідна мати, Над тобою — хмари: Од заходу суне шляхта, Од півдня — татари. Буде жати бурі гнівні Той, хто вітер сіє!

Вже підмогу Україні Посила Росія. Шереметьєв із Богданом Од Білої Церкви Поспішають в Умань славну, Де Богун безсмертний. За Тетерівкою — доли. Там, аж під Охматів. Вкрили тьмою Дрижиполе Вороги прокляті. Злітаються круки-птиці На бенкет кривавий.

Хто встає за волю биться — Переможе в славі. — Ставте, браття,— Хмель гукає,— Вози доокола Та твердиню обладнаєм Серед Дрижиполя! Вози, сани крили снігом, Із Багви полили — Не здолають біда з лихом Козацької сили! Полки вражі за полками Як хмари зловісні. Навстріч — стрільці з козаками — Богатирі грізні. Рубалися, стрілялися, Бились врукопашну.

Пример HTML-страницы
Пример HTML-страницы
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector