Особливості вивчення драматичних творів

Драма — літературний твір, побудований у Формі діалогу і Призначений для сценічного виконання. Як літературний твір, драма досить широко представлена у шкільних програмах для учнів середньої та старшої ланки. Вперше поняття про драму як літературний рід і про трагедію як жанр драматургії подається під час вивчення у 8 класі творів Есхіла «Прометей закутий» і В. Шекспіра «Ромео та Джульєтта». Учні старшої ланки драматичні твори вивчають у кожному класі, а саме: 9 клас: В. Шекспір «Гамлет», Мольєр «Міщанин-шляхтич», Й.

-В. Ґете «Фауст». 10 клас: Г. Ібсен «Ляльковий дім», А.

Чехов «Вишневий сад», М. Метерлінк «Синій птах», Б. Шоу «Пігмаліон» (за вибором).

//Клас: Б. Брехт «Матінка Кураж та її діти», М. Фріш «СантаКрус», Ф. Дюрренматт «Гостина старої дами», Е. Йонеско «Носороги» (за вибором). Головна мета вивчення драматичного твору в школі — це засвоєння двоєдності його художньої природи: літературної і театральної, що сприятиме вихованню вдумливого читача і кваліфікованого глядача.

Важливо, щоб учні з бажанням і зацікавленням читали і глибоко розуміли твори, які пишуться автором не для читання, а передусім для постановки на сцені. Тоді ми повернемо їх до театру, про який великий Мольєр писав: «Театр... волоДіє безмежними можливостями для виправлення характеРу... Ми завдаємо порокам тяжкого удару, виставляючи їх На загальне посміховище»: Для ефективної реалізації поставленої мети розглянемо вже визначені нами загальні етапи вивчення драматичних творів: Підготовка до сприйняття твору; Читання твору; Підготовка до аналізу; Аналіз твору; Підсумкові заняття; Творчі роботи. І. На етапі Підготовки до сприйняття
Драматичного твору потрібно добирати такі матеріали, які б зацікавили учнів. Слід дбати, щоб вони мали насамперед загальноінформаційний, науковий та методичний характер.

1. До Загальноінформаційного матеріалу
Належать відомості про історію театру або написання драматичних творів; окремі відомості з біографій драматургів, пов'язані з програмовим твором; висловлювання відомих критиків, письменників про драматурга, листи або інші джерела, в яких містяться цікавинки, що стосуються митця. Наприклад, характеризуючи давньогрецький театр під час вивчення творчості «батька трагедії» Есхіла, можна зацікавити учнів розповіддю про афінський театр. У Минулому столітті археологи доволі ретельно обстежили руїни великої кількості грецьких театрів різних епох, серед них і афінський театр Діоніса, на сцені якого йшли і Трагедії Есхіла. Афінський театр Діоніса вміщував 17 000 глядачів (жоДен сучасний театр світу не сягає таких розмірів). Замість стелі в ньому було блакитне небо, а освітлювало приміщення яскраве сонце. Мав театр три частини: перша і головна Частина — орхестра — великий круглий майданчик для танців, посеред якого був вівтар Діоніса, де виступали актори. Оскільки антична драма мала хорове походження, на орхестрі діяли і хори — Драматичні або ліричні. Хор брав безпосередню участь у розвитку сюжету на сцені, тому часто взаємодіяв з акторами. Коли потрібно було відокремити хор від акторів, вдавалися до механічних пристроїв, за допомогою яких підіймали або опускали частину майданчика, де розташовувався хор чи актори. Друга частина театру — Скена — приміщення для переодягання акторів, стіна Якого розмальовувалася як декоративне тло для вистави. А третя — місця для глядачів. Вони облямовували орхест-ру підковою. Спочатку це були дерев'яні лави, які з часом замінили на кам'яні. Але найцікавішими в театрі Діоніса були самі актори. Вони виступали у масках, які відповідали вимогам мистецтва до узагальнених образів. Маска покривала не лише обличчя, а й голову актора. Колір, вираз обличчя, зачіска маски визначали вік, стать, громадський стан, моральні риси, душевний стан героя, тому її постійно змінювали. Відсутність міміки компенсувалася багатством і виразністю рухів тіла та декламаційним мистецтвом актора. Міфічних героїв греки уявляли могутніми велетнями, тому трагічні актори носили котурни (взуття з підставками), високі головні убори, з яких спускалися довгі кучері, та підкладали подушки під довгі, як старовинне вбрання царів, костюми. Жіночі ролі викопували чоловіки... Отож уявімо собі такий театр, оберімо найзручніші, на наш погляд, місця і почнімо читати драму... Вивчення творчості В. Шекспіра доречно було б розпочати з розповіді про театр «Глобус», на сцені якого вперше відбулася вистава трагедії «Гамлет».

Слово вчителя або підготовленого учня (учнів) може бути таким: «Втретє лунають звуки рогу! Відкривається завіса. На Сцені відсутні декорації, вона вкрита соломою та гілками Смереки. З обох боків сцени на лавах сидять або лежать біля завіси комерсанти, молоді аристократи — Ті, що спроМожні заплатити дорожче. Капелюхи з високим пір'ям на Їхніх головах заважають дивитися, що діється на сцені, тим, Хто стоїть у партері, — Школярам, матросам, майстрам, Крамарям, бурлакам, слугам... Чути сміх, жарти, сварки. З кишень виймається їжа, бо стояти доводиться кілька годин під відкритим небом. Але ні сніг, ні дощ, ні вітер, який доносить їдкий дух з розташованого поряд звіринця, не заважають відданим театру глядачам. Вони дивляться нову виставу — «Гамлет». А театр зветься «Глобус». Вігі побудований з самого дерева у передмісті Лондона на правому Березі Темзи. Але видно його далеко. На вежі театру, що підноситься над солом 'яиою стріхою, виблискує велика зоЛочена куля, яку підтримує статуя Геракла. Під статуєю напис «Увесь світ лицедіє...». Отож і нам випала щаслива нагода звернутися до визнаної у всьому світі великої трагедії Вільяма Шекспіра «Гамлет, Принц Папський...». Перед прочитанням «Міщанина-шляхтича» Мольєра варто розповісти про його «Блискавичний театр»; перед зверненням до Ґетевського «Фауста» — про Веймарський театр; аналізуючи драму Б. Брехта «Матінка Кураж та ЇЇ діти», — розкрити сутність його «епічного театру»... Під час розповіді про театр доречно вдатися до ілюстративного матеріалу. Коментуючи ілюстрації, слід запропонувати учням поповнити свій словниковий запас театральною лексикою, яка допоможе краще висловити власні думки на уроках з вивчення драматичних творів, а в театрі відчути себе освіченим глядачем. Так, коли йтиметься про зал для глядачів, з розумінням використовувати слова: Амфітеатр, бельетаж, партер, глядач, ложа бенуар, падуга, ярус Та ін.

Розглядаючи сцену, вміти пояснити слова: Авансцена, бутафорія, рампа, декорація, задник, завіса, софіти, куліси, суфлер Тощо. Важливо, щоб учні знали назви осіб, причетних до театру, а саме: Актор, акторка (принагідно слід з'ясувати відмінність між словами Артист, артистка), драматург, капельдинер, Режисер, костюмер, художник Та ін. 2.

До Наукового матеріалу
Належать насамперед літературознавчі відомості, коментарі, пояснення слів тощо. За роки навчання у школі учні повинні отримати загальні поняття про драму та драматичні жанри, як цього і вимагає програма. Для загального уявлення про драму і драматичні твори в кабінеті зарубіжної літератури може демонструватися схема, до якої вчитель звернеться на уроках з оглядового вивчення драми і під час розгляду окремого драматичного жанру.

Наприклад:

На етапі підготовки до сприйняття твору пояснюється загальне значення драми як літературного роду. Драма
(від грец. — дія) — Один з літературних родів, який змальовує світ у формі дії, здебільшого призначений для сценічного втілення. Користуючись цим визначенням, учитель допоможе учням під час читання драматичного твору уявити театральну сцену та дії на ній. До читання драми, особливо, якщо вона вивчається вперше у шкільній програмі, необхідно разом з учнями уважно ознайомитися з дійовими особами.

Наприклад, вивчаючи у 8 класі перший драматичний твір — «Прометей Закутий» Есхіла, важливо звернути увагу учнів на дійові особи: Влада та Сила; слуги Зевса; Гефест; Прометей; Океан; Іо, дочка Інаха; Гермес; Хор Океанід. Кожну з них слід прокоментувати, щоб забезпечити первинне розуміння тексту. Почати важливо саме з образу Прометея, бо Есхіл, звертаючись до давнього міфу про бога вогню, надає йому нового Сенсу. У Есхіла Прометей — син Феміди-землі — один із титанів. Коли Зевс прийшов до влади над богами і проти нього повстали титани, Прометей допоміг йому. Але коли боги задумали згубити людство, він заступився за людей і приніс їм вогонь з небесного вівтаря, чим викликав гнів Зевса.