Олена Пчілка (Ольга Косач) «Сосонка». Розповідь про письменницю та її родину

Оповідання, експозиція. Мета: Ознайомити учнів зі знаменитою українкою — Оленою Пчілкою (Оленою Косач), матір’ю Лесі Українки, сестрою М. Драгоманова, відомою письменницею, видавцем, громадською діячкою; розкрити зміст оповідання «Сосонка», особливість його побудови; навчати переказувати твір близько до тексту; проаналізувати риси характеру Івася, поміркувати над пригодою, що сталася з хлопчиком; дати поняття про оповідання, ознайомити з особливістю його побудови, особливу увагу звернувши на експозицію; розвивати логічне мислення, навички аналізу прозового твору, виразного читання; удосконалювати навички роботи в групах, парах; виховувати любов до природи, до рідної батьківської домівки, доброту, чуйність.

ОБЛАДНАННЯ:
Портрети Олени Пчілки, твори поетеси, ілюстрації, книжка «Оповіді про дерева» .

ТИП УРОКУ:
Вивчення нового матеріалу.

В дітей мені хотілося Перелити свою душу й думки... Олена Пчілка

 ХІД УРОКУ I. Організаційний Момент II Поетична Хвилинка

Волинь незабутня, країно славутня! У пишній красі ти красуєш! Здавен твою бачу українську вдачу, Здавен мою душу чаруєш! Я рідну мову, ту любу розмову В краях твоїх всюди вчуваю, Те слово живуще — віки невмируще — Я скрізь в тобі серцем вітаю. Із словом жаданим та людом коханим Єднаєш ти в серці моєму Ті спогади ясні про милі та красні Куточки в обширі твоєму.

ДІТОЧКАМ Гайда, дітки, у садок! Любо там та мило! Скільки всяких там віток Сей рік уродило!

Повна рожа, мак чубатий, Між кущами м’ята, І барвіночок хрещатий Стелеться до хати. Там метелики і бджоли, Пташки-щебетухи, А в травиці скрізь навколо Кузки-стрекотухи.

Сонце з неба світить, гріє, Сяє, мов сміється, І, як вільна пташка, мрія До небес несеться. ВЕСНЯНІ КВІТИ Весна-чарівниця, Неначе цариця, Наказ свій послала, Щоб краса вставала. І проліски, і травка, Й зелена муравка, І кульбаба рясна, Й фіалочка ясна — Всі квіти весняні, Веселі, кохані, З-під листя виходять, Голівки підводять Од сну зимового До сонця ясного! Ті квіти дрібненькі, Мов дітки маленькі, Розбіглись у гаю, Я їх позбираю В пучечок докупки — Для мами-голубки!

III.  «Вгадай Автора»

Кількість клітинок відповідає кількості букв в імені письменниці, яке починається на «О» і закінчується на «а». У перекладі з грецької означає «світла».

Кількість клітинок відповідає кількості букв у псевдонімі письменниці, яка починається на «П» і закінчується на «а» та означає пестливу назву комахи-трудівниці. (Учні вгадують.) Цим псевдонімом підписувала свої твори Ольга Петрівна Косач з роду Драгоманових.

Довідка:
Псевдонім — придбане ім’я, прізвище або авторський знак, яким користується письменник, журналіст, автор замість власного прізвища. Чому Ольга Петрівна обрала собі даний псевдонім?

Її дідусь мав пасіку, всього кілька вуликів. Маленька Оля любила спостерігати за напрочуд працьовитими бджолами. Мабуть, тому і взяла назву цієї комахи за псевдонім.

Повідомлення Теми

Нарешті це ім’я дедалі частіше зустрічається на сторінках періодичних видань. Ольга Петрівна Косач посідає значне місце в розвитку української літератури кінця XIX — початку ХХ ст.

Невпоко-рена натура зі щедрою і гордою душею — так можна охарактеризувати цю непересічну постать. Величезна творча спадщина Олени Пчілки, більша частина якої зберігається в рукописному вигляді, детально і ґрунтовно ще не досліджена, належним чином ще не оцінена. У фонді письменниці зберігається велика кількість ненадрукованих художніх творів, статей, рецензій, заміток, листів.

VI Презентація Домашнього Завдання

Повідомлення першої групи юних біографів. Ольга Петрівна народилася 29 липня 1849 року в м. Гадячі на Полтавщині. Походила зі славетного роду Драгоманових. У батьківській оселі здобула початкову освіту, а потім навчалася в Київському інституті шляхетних дівчат. Жила Ольга з братами і сестрами в близькому оточенні дворової челяді і простих людей Гадяча. Діти не знали, на своє щастя, гувернерів.

Доглядала і виховувала рідна мати з допомогою няньки, звичайної сільської бабусі. Ще з дитинства відчула Ольга Петрівна красу рідної землі, народних звичаїв та обрядів, не обминали двору Драгоманових колядування, посипання, запросини на весілля. У Драгома-нівській родині міцно трималися народні традиції, завжди шанувалася українська пісня, казка.

Вони мали вирішальний вплив на Олену Пчілку, а через неї і на доньку Лесю.

2. Повідомлення другої групи юних біографів. Брат Олени Пчілки Михайло Драгоманов, видатний вчений і громадський діяч, залучив її до участі в культурно-освітній організації «Громада». Там вона познайомилася з майбутнім чоловіком Петром Косачем, юристом за освітою. Вони мали шестеро дітей: Михайла, Ларису, Ольгу, Оксану, Ізидору.

Молода й розумна мати привертала дитячу увагу до народних звичаїв, прищеплювала любов до України, гордість за її минуле. Мати робила все, щоб діти виросли патріотами. Особливо великий вплив вона мала на формування Лесі.

Навіть дала їй псевдонім — Українка. З любові до рідної мови, материнської пісні, батьківської мудрості виростає людина, добра й щедра. Такими були діти родини Косачів. 3. Повідомлення першої групи юних дослідників. «Олена Пчілка — пе рекладач». Творчість Олени Пчілки почалася, по суті, перекладами, яким письменниця надавала особливого значення у своїй літературно-суспільній діяльності. Перекладацькою справою займалася протягом усього життя, вважаючи її одним із важливих засобів розвитку української мови.

Своїми Перекладами знайомила українського читача з класичними літературними зразками Заходу і Росії: Ґете, Ґейне, Словацького, Пушкіна, Лермон-това. З метою популяризації рідного слова перекладає російською мовою власні оповідання і поезії зі збірки «Думки-мережанки».

4.  Повідомлення другої групи юних дослідников «Олена Пчілка — етно граф». Любов до прадавніх народних ремесел, якими споконвіку пишається Україна, була властива Олені Пчілці. Вона займалася дослідженнями української народної вишивки. На волинській землі 1876 року вийшла друком її робота під назвою «Український народний орнамент». Це видання принесло їй славу першого в Україні знавця цього давнього мистецтва.

У 1920 і 1927 роках були опубліковані етнографічні праці «Українські узори», численні статті в збірках, альманахах і періодиці. Сама Ольга Петрівна теж дуже любила вишивати і навчила цьому ремеслу своїх дітей. Найкраще вишивала Леся. Разом з мамою вони вишивали рушники і завезли в Канів у музей Тараса Шевченка.

5.  Повідомлення юних науковців «Олена Пчілка — науковець». Журнал «Киевская старина» охоче друкував її наукові розвідки. Крім Того, лексичний матеріал, зібраний О.

Пчілкою на Волині, друкувався в різноманітних словниках, а словесно-етнографічні матеріали (пісні з мелодіями, народні перекази, тощо) видавались у збірниках М. Ли-сенка, Д. Антоновича, М.

Драгоманова. О. Пчілка в 1925 році була обрана членом-кореспондентом Академії наук. Вона активно працювала у складі етнографічних літературно-історичних комісій. Письменниця активно займається музейною справою. 6.
Повідомлення «Олена Пчілка — педагог». Своїм громадським обов’язком і метою життя Олена Пчілка вважа ла виховання високих духовних цінностей, почуття патріотизму, націо нальної самосвідомості в дітях. Як талановитий педагог, вона вихову вала в них любов до рідної мови, пісні, природи. Не визнавала казенну шкільну науку, виробивши свою систему навчання, дала дітям перше уявлення про світову культуру.

О. Пчілка цікавилася шкільною наукою, із захопленням розповідала на сторінках своїх творів про справжніх народних учителів, які, не шкодуючи ні часу, ні навіть власного здоров’я, несли світло освіти в народні маси. Можна сказати, що педагогічна діяльність О. Пчілка у своїй родині є прекрасним зразком материнської школи, де ми бачимо початки сві- Домого ставлення до слова. О. Пчілка як учитель не лише досконало, активно володіла рідною мовою, а й уміла передати свої знання, заохотити до творчості інших. О.

Пчілка дала своїм дітям різнобічні знання: вони вивчали багато мов, світову історію, музику, малювання, заохочувала до літературної творчості. 7.
Повідомлення «Олена Пчілка — видавець». Олена Пчілка була редактором і видавцем журналу «Рідний край», І започаткувала додаток до нього — щомісячний часопис «Молода Україна» (1908–1914). 8.