«...Не тужи, дружок: година терпіти, а століття жити...» (образ Платона Каратаева)
е, соколик, не тужи
Л. Толстой
У романі Лева Миколайовича Толстого велика увага приділена образам селян. Це й Тихін Щербатий із загону Денисова, і кріпаки Болконских і Ростових, жителі сіл біля Бородіна. Але особливе місце в романі займає Платон Каратаев, солдат Апшеронського полку, з яким Пьер Безухов зштовхнувся в полоні. Дуже товариський, маленький, зі співучим мовленням, ця людина для всіх намагається знайти втішливе слово, допомогти переносити тяготи полону. З мовлень Платона стає зрозуміло, що він любить життя у всіх її проявах, уміє пристосуватися навіть до суворих умов полону. До усім він звертається ласкаво: "е, соколик". При першій зустрічі з Пьером Каратаев утішає його: "Не тужи, дружок: година терпіти, а століття жити".
Платон Каратаев не просто упокорився з долею військовополоненого, він пристосувався до життя в нових суворих умовах. Не намагаючись протистояти злу, Каратаев не виявляє ніякого протесту. Він спокійно приемлет усе, що посилає йому доля. "Від торби так від в'язниці не відмовляйся; доля голови шукає; наше щастя дружок, як вода в бредні: тягнеш - надулася, а витягнешся - нічого немає. Так-Те",- говорить він Пьеру, переконуючи його, що майбутнє не дане знати нікому
Каратаев - народний умілець. Він усе міг робити "не дуже добре, але й не погано". Згадувати службу в армії Платон не любив, зате із задоволенням розповідав про своє сільське життя. За порубку чужого лісу його побили, засудили й віддали в солдати. "Думали горі, ан радість!" Платон пояснив, що замість брата Михайла, у якого п'ятеро дітей, взяли його, Платона. У цьому він бачить удачу, тому що сам не обтяжений сім'єю. Пасивність Платона Каратаева не означає його байдужності до добра й зла. Йому важко бачити, як жорстоко французи розправляються з жителями, що залишилися, Москви, розоряють місто. "Москва вона містам мати. Як не нудьгувати на це дивитися".
Відсутність відкритого протесту в Платона Каратаева пояснюється тим, що він свято вірить у торжество добра й справедливості. Його настрої й погляди відбивають психологію патріархального селянства, що не вміє постояти за себе, що мирились із віковою залежністю від бар і поміщиків
Близький Платонові Каратаеву по своїй життєвій позиції Савельич, кріпосний слуга в будинку Пьера Безухова. На питання Пьера, чи хоче Савельич волі, той відповідає, що століття при панах жил і діти проживуть, "за такими панами жити можна".
Кріпосне право, задовольняючи над селянами, убивало в них активність, віру у власні сили. Віковий гніт породжував духовне рабство. Товстої тут виступає як непримиренний супротивник рабства, кріпака будуючи
Особистість Каратаева, його напрям думок залишився для Пьера найдорожчим спогадом, тому що в тяжких умовах полону між ними виникло справжнє людське братерство. Знайомство з Каратаевим не перешкодило, а підсилило прагнення Пьера знайти шляхи боротьби зі злом
На зображенні й оцінці Каратаева позначилося відношення письменника до кріпосного селянства. Протиставляючи аморальних і паразитуючих на селянському житті дворян, Толстой не бачив слабких сторін патріархального селянства, породжених кріпаком гнітом
Мені ж більше подобається Тихін Щербатий, що вміє воювати з ворогами Росії. Майбутнє за такими, як він.
