Н. КОРОЛЕВА. КОРОТКИЙ БІОГРАФІЧНИЙ НАРИС ПРО ПИСЬМЕННИЦЮ

Мета
: ознайомити школярів з життєвим і творчим шляхом Н. Ко- Ролевої, з’ясувати особливості її письменницької діяльності з історичною епохою; розвивати культуру зв’язного мовлення, увагу, спостережливість, уміння грамотно висловлювати власні думки, почуття; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття пошани до творчості Н. Королевої, любові до літератури, прагнення пізнати багато цікавого.

Тип уроку
: засвоєння нових знань. Обладнання
: портрет Н. Королевої, міні-виставка її творів; питання до літературної вікторини, матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. ХІД

УРОКУ
I.

Організаційний

Момент
II
.

Актуалізація

Опорних

Знань
Бесіда за питаннями.

• Які знання і вміння потрібні для того, щоб стати письменником? • Назвіть письменників та їх твори, які вам подобаються. Відповідь вмотивуйте. • Яких страждань і переслідувань зазнавали письменники? Через що це траплялося? • Чи ризикували митці слова своїм життям?

Чим це зумовлено. • Уявіть, що ви — письменник. Розкажіть про свої випробування. III.
Оголошення

Теми
,
Мети

Уроку

Мотивація

Навчальної

Діяльності
IV.
Сприйняття

Та

Засвоєння

Навчального

Матеріалу
Хто любить людей, того й люди люблять. Народне прислів’я 1. Вступне слово вчителя
Шановні друзі!

Подорожуючи літературними сторінками, ми знайомимося з цікавими пригодами, дотепними героями. Книжка вчить нас любити рідний край, народ, його традиції, звичаї, обряди, виховує доброту, порядність, щирість; викриває і засуджує зло, жорстокість, підступність... Сьогодні ми познайомимося з новою для вас письменницею Н.

Королевою, яка полюбляла світ фантастики, легенд, казки. Саме такі твори вона присвятила юним читачам. 2. життя і творчість Н. Королевої. матеріал для вчителя 2.1.
Життєвий шлях письменниці. НАТАЛеНА АНДРІАНІВНА КОРОЛеВА (03.03.1888–01.07.1966) Наталена Королева народилася 3 березня 1888 р. в селі Сан-Педро де Карденья біля м. Бургос у Північній Іспанії. Повне її ім’я за старовинним іспанським звичаєм Кармен-Альфонса-Фернанда-естрелья-Наталена.

Мати майбутньої письменниці Марія-Клара де Кастро Лачерда Медіна-Селі померла при пологах. Вона походила зі старовинного іспанського роду Лачерда. Батько Наталени — польський граф Андріан-Юрій Дунін-Борковський — займався археологією, жив переважно у Франції. Родовий маєток його матері Теофілі з литовського роду Домонтовичів знаходився у с.

Великі Борки на Волині. Батько А.-Ю. Дуніна-Борковського Адам Дунін-Борковський загинув під час польського повстання 1863 р. , його майно було конфісковано царським урядом.

Наталену одразу після народження взяла до себе бабуся Теофілія, у якої вона жила до п’яти років. Після смерті бабусі дівчинку забрав до Іспанії материн брат еугеніо, старшина королівської гвардії, згодом католицький священик. Там нею опікувалась також тітка Інеса.

Наталену віддали на виховання в монастир Нотр-Дам де Сіон у французьких Піренеях, де вона пробула майже дванадцять років. Пізніше Н.

Королева з великим піднесенням згадувала монастир Нотр-Дам, де формувалась як особистість, вчилася добру, милосердю, самопожертві. Студіювала мови, філософію, історію, археологію, медицину, музику, співи. Часто вона бувала у своїх іспанських родичів. Вчилася їздити на конях, фехтувати, стріляти. Тим часом батько одружився вдруге з Людмилою Лось, що походила із знатного чеського роду і мала маєток в містечку Красне біля Львова.

Оселилися в Києві, і мачуха забажала, щоб її падчерка продовжувала тут навчання. Восени 1904 р. сімнадцятирічна Наталена приїздить до Києва. На цей час вона вже знала іспанську, французьку, латинську, італійську, арабську мови, з дитинства трохи пам’ятала українську й польську.

В сім’ї розмовною була французька. Освоївши російську мову, дівчина вступила до Київського Інституту шляхетних дівиць, який закінчила через два роки. Програма не була особливо обтяжливою. Насамперед тут мали навчити «манір», «доброї поведінки» та «мистецтва обертатися в товаристві собі рівних». Все інше було другорядним.

Пізніше, у повісті «Без коріння», письменниця так охарактеризувала життя в цьому інституті. «Одноманітне інститутське життя таке ж далеке їй (героїні твору. — О. М.

) і чуже, як і першого дня, коли вона опинилася поміж цими дорослими дівчатами, які мали або так часто попадали в психіку дітей, що були примушені нудитись у хаті в дощовий день». Наталена стала свідком справжньої війни між вихованками й вихователями, спостерігала, як «класні дами» ненавиділи й переслідували своїх учениць. Уже на схилі віку, у 1962 р., в одному з листів письменниця згадувала про те, «як колись жилося в Києві, як за ті часи виховували дівчат, як поводились «маючі владу», і доходила висновку: «На думку мою — були то кошмарні часи й звичаї, яких ані навмисне не вигадаєш!» Та не зважаючи ні на що молода Н. Королева вийшла чистою й не озлобленою з цього закладу. Мачуха не сприйняла її, не хотіла та й не могла побачити в ній особистості, що має свої життєві принципи.

Їй готували вторований шлях для дівчат її стану — вигідне одруження і спокійне існування. Батьки підшукали й нареченого — бравого гусара російської армії. Наталена й чути не хотіла про одруження і поїхала здобувати вищу освіту. Спочатку вчилася в Петербурзі, закінчила тут археологічний інститут, одержала ступінь доктора археології за праці з литовської старовини, потім зайнялася єгиптологією і водночас вчилася в Петербурзькій мистецькій академії, після закінчення якої одержала диплом «вільного художника», мала свої художні виставки в Петербурзі й Варшаві.

Контакти з батьком і мачухою не налагоджувались, бо вони наполягали на її одруженні з нелюбом. Тоді Наталена йде на нечуваний у шляхетському роду вчинок — вступає до французького Михайлівського театру в Петербурзі, а згодом укладає контракт з паризьким «Theatre Gymnase», що гастролював тоді в столиці. Незважаючи на успіх на сцені, театральна кар’єра Наталени не вдалася через слабке здоров’я.

Вона залишає театр, лікується на Закавказзі, а потім виїжджає в Західну Європу, де продовжує лікування, займається улюбленою справою — мистецтвом і археологією. Ці роки були чи не найкращими в її сповненому тривог житті. Вона побувала в Іспанії, Франції, Італії, країнах Близького Східу, знову виступила в оперних театрах Парижа і Венеції, з 1909 р. почала систематично виступати з художніми творами і науковими статтями у французьких літературних і наукових журналах. Перша світова війна застала Н. Королеву в Києві: вона приїхала до хворого батька, який невдовзі й помер. Тут за нею було встановлено поліцейський нагляд, на квартирі вчинено обшук.

Не маючи можливості виїхати (кордони було закрито), вона (через товариство Червоного Хреста) стає сестрою милосердя в російській армії. Майже три роки пробула Наталена на війні, одержала солдатський хрест «За хоробрість», три поранення, тиф і кілька запалень легенів.

Пізніше письменниця згадувала, що хрест «За хоробрість» їй дали тільки за те, що під час ворожого обстрілу залишилася з пораненими вояками, виконавши свій звичайний обов’язок. Особисте життя Н. Королевої під час війни склалося драматично. Вона одружилася з офіцером російської армії і громадянином Ірану, що служив у «дикій дивізії»,— Іскандером Гакгаманіш ібн Курушем, який невдовзі загинув під Варшавою. Відпровадивши домовину з тілом чоловіка до Ірану, Наталена повернулася до Києва.

Зупинилася у мачухи. Війна наближалась до кінця. Разом із мачухою вона записується в групу чеських репатріантів і виїжджає до Львова. В містечку Красне біля Львова жили родичі мачухи, і в цей голодний і холодний час грудня 1919 р. вони і вирішили їх відвідати. Але тут мачуха захворіла і померла.

Натале-на ледве добралась до Праги, де почала працювати в системі народного шкільництва. У Празі вона зустрілася з Василем Королівом-Старим, якого знала ще з Києва як письменника, культурно-громадського діяча і видавця.

Вони одружилися, придбали скромний будиночок на околиці містечка Мельник біля Праги. Тут і прожили до кінця днів своїх. Василь Королів-Старий займався літературною, педагогічною, мистецькою діяльністю. Помер 1941 р., після чергового допиту в гестапо. Н. Королева все подальше життя присвятила літературній праці.

Саме тут вона почала писати українською мовою. 2.2.
Творча діяльність Н. Королеви. Приїхавши з Києва до Праги, Н. Королева на замовлення міністерства освіти уклала невеличкий чесько-український словник, який вийшов під редакцією професора С. Смаль-Стоцького. Французько-український словник залишився ненадрукованим.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный ассистент
Adblock
detector