x x
menu

Марко Ввчок. Життя і творчість. «максим тримач». Романтичність твору, особливості його сюжету, характеротворення

Мета : ознайомити школярів з життєвим і творчим шляхом Марка Вовчка, опрацювати ідейний зміст «Максим Гримач», визначаючи жанр твору, ознаки романтизму в ньому, особливості його сюжету; характе-ротворення; розвивати вміння коментувати зміст твору, розпізнавати характер романтичного типу; висловлювати власні судження про ідейно-художні особливості оповідання; формувати кругозір, світогляд учнів; виховувати повагу до творчої особистості письменниці, зневажливе ставлення до насильства над людиною; прищеплювати риси доброти, чуйності, порядності. Тип уроку : засвоєння нових знань і формування вмінь. Обладнання : портрет Марка Вовчка, виставка книжок письменниці, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки), фотоілюстрації до життя і творчості письменниці. Перебіг уроку I. Організаційний Момент II. Актуалізація Опорних Знань

Бесіда За Питаннями : Що характерно для романтизму як літературного напряму? Яких письменників-романтиків ви пам’ятаєте?

Чим вражають читача твори цих митців? • Під впливом яких чинників формується характер людини, літературного героя того чи іншого твору? Наведіть приклад.

• Як опис природи впливає на розуміння ідейного змісту твору? • Яким чином кріпацтво позбавляло простий люд їх права на особисте щастя? • Вмотивуйте, чи можна визначити ставлення автора до героя свого твору? Свої міркування обґрунтуйте. Ііі. Оголошення Теми , Мети Уроку

Мотивація Навчальної Діяльності І V. Основний Зміст Уроку Я прожила весь свій вік, ідучи однією дорогою І не звертаючи вбік. У мене могли бути помилки, Слабкості… але в головному я ніколи Не опоганила себе відступництвом. З листа Марка Вовчка до сина. Господь послав Тебе нам, кроткого пророка І обличителя жестоких Людей неситих. Т. Шевченко про Марка Вовчка.

1. Вступне слово вчителя Глибокої чарівності, не підвладної часу краси і сили сповнена творчість Марка Вовчка, зокрема її одинадцять оповідань під назвою «Народні оповідання». Хвилюючі, правдиві історії з народного життя просто і задушевно розповідають самі їх учасники або свідки подій.

І це не безсторонні спостерігачі тих життєвих картин. Вони дають народну оцінку всім подіям і вчинкам героїв, поділяють простодушні вірування й турботи народу, співчувають його горю та радості. Ці твори романтично забарвлені, в них звучать мотиви народних пісень, далекі відголоски стародавніх переказів, легенд. Літературна подорож «Шляхами Марка Вовчка». 2. Марко Вовчок — Марія Олександрівна Вілінська (22.12.1833–28.07.1907). Життя і творчість письменниці Екскурсовод М 1. Дитинство. Роки навчання 22 грудня 1833 року народилася Марія Вілінська, що ввійшла в літературу під псевдонімом Марко Вовчок. Перші роки дитинства Марія провела в умовах поміщицького маєтку. Її батько, капітан у відставці Віленський, був, як і мати, завжди лагідним, привітним, веселим.

Раннє дитинство майбутньої письменниці проходило в селі Єкатерининське на Орловщині. Коли Марії минав усього сьомий Рочок, а двоє менших братиків були ще зовсім маленькі — помер батько.

Мати одружилася з поміщиком-гультяєм, який, граючи в карти, промарнував маєток, брутально ставився до кріпаків, за що ті хотіли його вбити. Звідси йдуть перші зародки критичного ставлення майбутньої письменниці до сваволі поміщиків. Щоб уберегти дочку від тяжких вражень, мати часто відвозила її до своєї двоюрідної сестри Писарєвої, де Маша заприятелювала з молодшим за неї, але розумним і не по роках розвиненим Митею. Два роки дівчина жила і вчилася у приватному пансіоні в місті Єльці, а потім її віддали в другий клас одного з пансіонів у Харкові, де термін навчання тривав чотири роки. У харківському пансіоні викладалися різні науки, але найбільше уваги приділялося французькій мові, музиці, танцям, вихованню світських манер і вмінню поводитися в шляхетному товаристві. Віленська ставилася до науки серйозно, вчилася старанно, багато читала. Закінчила вона пансіон 1848 року, після чого поселилася в Орлі у тітки Мордовіної.

Екскурсовод № 2. Марко Вовчок на Україні Тітка взяла Марію до себе як виховательку своїх дітей — хлопчика шести й дівчинки п’яти років. Увесь вільний час майбутня письменниця проводила в бібліотеці Мордовіних за читанням творів Пушкіна, Гоголя, Лермонтова, Некрасова, Тургенєва, зарубіжних письменників. У журналах нерідко траплялися статті прогресивного напряму, які особливо цікавили її. Юна читачка роздумувала й над різними науковими розвідками. У будинку Мордовіної проводилися літературні вечори, де були представники прогресивної інтелігенції.

Серед учасників цього гуртка був і засланий в Орел за діяльність у Кирило-Ме-фодіївському товаристві студент Київського університету Панас Маркович. Одружившись із ним 1851 року, Марія Олександрівна виїхала на Україну. Спочатку подружжя оселилося в Чернігові, де Панас Мар-кович співробітничав у редакції місцевої газети та збирав різні матеріали з народного життя. Марія Олександрівна допомагала своєму чоловікові. Вона записувала й вивчала українські народні пісні, казки, легенди. У збірці «Народные южнорусские песни», виданій А. Метлицьким у 1854 році, вміщені деякі пісні, записані Марком Вовчком.

Роки перебування на Чернігівщині мали велике значення у творчому житті письменниці. Тут вона мала можливість ближче ознайомитись із українською літературою, життям народу. Екскурсовод № 3. Марко Вовчок — письменниця Молода, вразлива, чула жінка прислухалась до голосу народу. Доля народу, трагедія жінки-кріпачки будили творчу думку. Усе це впливало на формування демократичного світогляду письменниці. Вивчати життя трудового народу, збирати його усні твори продовжувала Марко Вовчок і пізніше, переїхавши з чоловіком до Києва, а потім до Немирова.

У повсякденних розмовах з народом, у його піснях і казках вона знайшла багатющий матеріал для своєї літературної творчості, унаслідок чого в 1857 році вийшла збірка її творів «Народні оповідання» під псевдонімом Марко Вовчок. Екскурсовод № 4. Марко Вовчок і Т. Шевченко Говорячи про знайомство і дружбу Марка Вовчка з великим Кобзарем, наводимо конкретні факти, що засвідчують приятельські відносини між ними. І.

Тургенєв: «…він (Шевченко) уже зустрічався з нею (Вовчком), був щиро їй відданий і високо цінив її талант». На спогад про цю зворушливу зустріч Т. Шевченко присвятив молодій письменниці вірш «Марку Вовчку», у якому назвав її «обличителем жестоких людей неситих» (панів), висловив най-ніжніші, найтепліші почуття до неї. («Світе мій! Моя ти зоренько святая!

Моя ти сило молодая!») Ще раніше, 13 липня 1858 року, до особистого знайомства, Т.

Шевченко пише вірш «Сон» («На панщині пшеницю жала»), який присвячує теж Марку Вовчку. Знаючи, що Марковичі збираються їхати за кордон, Т. Шевченко, хоч був цим і невдоволений, не відмовляв їх від цього, 3 квітня 1858 р. дарує Марку Вовчку свій портрет (напис: «Марії Олександрівні») і поему «Неофіти» з теплим написом: «Любій моїй доні Марії Маркович на пам’ять 3 апреля 1859. Т.

Шевченко»). Коли письменниця була вже за кордоном, вийшов з друку «Кобзар» (1860); Т. Шевченко надіслав примірник його Марку Вовчку з дарчим написом: «Моїй єдиній доні Марусі Маркови-чевій — і рідний, і хрещений батько Т.

Шевченко». У 1902 року, через сорок один рік по смерті Кобзаря, у журналі «Киевская старина» була опублікована казка Марка Вовчка «Чортова пригода» з посвятою незабутньому другові, вчителю і порадникові Т. Г.

Шевченкові; а також письменниця присвятила видатному митцю свою повість «Інститутка». Екскурсовод № 5. Письменниця за кордоном Наприкінці березня 1859 р.

Марія Олександрівна з сином Богданом (так вона назвала його на честь Хмельницького) виїхала За кордон. Вона мала намір підлікуватися і ознайомитися з життям людей, які не знали кріпацтва. За кордоном письменниця жила до 1867 року.

Побувала вона в Німеччині, Англії, Італії, Франції. Лікуючись у Німеччині, Марко Вовчок познайомилась із російськими вченими, які перебували тоді за кордоном,— Сєчено-вим, Менделєєвим та композитором Бородіним. Живучи за кордоном, письменниця співробітничала в журналі «Современник» та в ін.

виданнях. У цей час були написані української мовою «Ледащиця», «Ли-мерівна», «Три долі», російською «Глухой городок», «Червонный король», «Тюлевая баба» тощо; багато перекладено зарубіжних авторів — Жуля Верна, В.

Страницы: 1 2 3
teacher

Материал подготовлен с учителем высшей категории

Ильина Галина Сергеевна

Опыт работы учителем 36 лет

Популярные материалы

Рейтинг

0/0 icon

Вы можете оценить и написать отзыв

Делитесь проектом в соцсетях

Помоги проекту!

Есть сочинение? Пришли его нам и мы его опубликуем!

Прислать