Л. Бердников. Покаяння пана де Барро

Пример HTML-страницы
Пример HTML-страницы

Л. Бердников. Покаяння пана де Барро Л. Бердников. Покаяння пана де Барро
Опубліковано в журналі:«Новий Берег» 2009, №26 Цьому поетові, нині мало кому відомому в Росії, призначено було вплинути на долі російського сонета самим рішучим образом. Про нього наше оповідання. "Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття й кощунником, якого вразив блискавкою громовержець Зевс і якому, згідно Данте, уготовани борошна в палаючому адовом піску. Говорили, що беззаконня - спадкоємна властивість сімейства де Барро, тому що двоюрідний дід нашого героя, Жоффре Валу, був єретиком і в 1574 році закінчив свої дні шибеницею. "Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття сиділо в трактирі і як ні в чому не бувало уплітав скоромний омлет з беконом, запиваючи його добрим бургундським вином. Раптом разверзлись сльоти небесні, заюшив заливний дощ, зловісно заблискали блискавиці блискавок, оглушливі громові розкати вдарили з такою силою, що вікна в трактирі розбилися вщент. Убоявшись кари Всевишнього, приятелі поховалися під стіл, а незворушний Жак Валу кинув свою їжу у вікно й театрально вирік: “Треба ж, скільки шуму через один омлет!”. Іншим разом він своїм богохульством так шокував двох католицьких ченців, що святі батьки опрометью вибігли геть із будинку, де зупинилися на нічліг, тільки б не слухати нахабного святотатця. Репутація атеїста не раз виходила де Барро боком. Якось туреньские селяни, чиї виноградники загинули від нежданого в цих краях морозу, приписали це нещастя карі Господньої за безбожництво їхнього хазяїна й ледве було не закидали його каменями. "Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття подвійне значення: з одного боку, “вільнодумство”, “вільнодумство”, з інший, - “грайливість душі”, “розбещеність”. І справді, серед частини французької аристократичної молоді вже в першій третині XVII століття стає модним афішувати своє презирство до релігії й церкви, демонстративно блюзнити й у той же час віддаватися своїм низинним порочним інстинктам. Либертени не утомлювалися повторювати, що мораль і моральність - порожні умовності. Ортодокси обвинувачували їх у скептицизмі й невір'ї в розум, прагненні протиставити релігії матеріальний почуттєвий початок, і як тільки їх не чихвостили, обзиваючи те детерміністами, то матеріалістами, то атеїстами. Однак, незважаючи на богоборчі декларації либертенов, огульне їхнє обвинувачення в атеїзмі все-таки не цілком коректно (його можна віднести лише до деяких радикалів), що підтверджують і визнані авторитети того часу. Маркіза Ф. де Ментенон ремствувала, що либертени не вірять у чудеса; Н. Буало-Депрео журився із приводу їхньої байдужості до священних таїнств; а єпископ Ж. Б. Боссюе корив їх за заперечення деяких християнських догматів. Але ніхто із цих метров не ризикнув прямо викривати їх у повнім запереченні Бога. Навіть єзуїт батько Ф. Гарасс, автор викривальної книги “Цікава доктрина остромислов нашого часу” (1623), проводив строгу границю між либертеном і атеїстом: першого, на його думку, можна й треба прощати; другий же гідний смерті, тому що відвертає від народу милість Божу й тим самим несе державі незлічимі нещастя. "Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття погляди якого відрізнялися еклектизмом і крайньою непослідовністю, у ньому скоріше вгадується деист, а не отрицатель існування Творця. Просто наш герой волів не зауважувати його божественності, думаючи, що й Творець не зауважує його. Провидінням, однак, було визначено, щоб все своє століття либертен де Барро присвятив безладному, стихійному пошуку Бога і його місця у власному житті. Йому призначено було пережити істинно “барочну” еволюцію. Протягом багатьох лет він поводився як з безбожник - блюзнив, розкошував, віддавався порочним страстям, складав вакхические пісні, бешкетні сальні сатири й епіграми, а наприкінці, оглядаючи поглядом що промайнув, як сон, життя, намагався передати своє почуття сум'яття й раскаянья. І цей шлях морального “сходження” Жака Валу був досить тернистий... "Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття й грецька мови, антична література, катехізис латинською мовою, історія, географія, математика, природознавство, геометрія, фортифікація й т.д.), ментори прагнули вселити учням сліпе преклоніння перед авторитетами, нетерпимість до інакомислення, іншим религиям і конфесіям. При цьому в хід ішли явне залякування, а також щедрі обіцянки за виказування. Однокашниками Жака Валу по Ла-Флеш були великий Р. Декарт, М. Мерсе

Пример HTML-страницы
Пример HTML-страницы
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector