Історія закордонної літератури ХIХ століття Глава 25. Трансценденталізм

Пример HTML-страницы
Пример HTML-страницы

Історія закордонної літератури ХIХ століття (За редакцією Н. А.Соловйовій) Глава 25. Трансценденталізм. ГЛАВА 25. ТРАНСЦЕНДЕНТАЛІЗМ Із середини 30-х років XIX в.

важливу роль у розвитку американської духовної культури грає літературно-філософський плин - трансценденталізм "Трансцендентальний клуб" був організований у вересні 1836 р. у Бостоні, штат Массачусетс, неофіційній столиці інтелектуального життя північного сходу [356] США - Нової Англії. У ядро клубу із самого початку входили Р.

У. Емерсон, Дж. Рипли, М. Фуллер, Т. Паркер, е.

Олкотт, а в 1840 р. до них приєднався Г. Д. Торо. Назва клубу пов'язане з філософією "трансцендентального ідеалізму" великого німецького мислителя И.

Канта. Але виникло воно, у загальному-те, випадково: це слово на сміх над "заумними" писаннями кинув якийсь газетяр, і воно довелося як не можна більше до місця, цілком улаштувавши й членів клубу, тому що виражало дуже важливу для них ідею: світло істини приходить до людини, саме "трансцендентне", тобто крім досвіду, шляхом інтуїції, одкровення. З 1840 по 1844 р.

клуб видавав свій друкований журнал "Дайел", першим редактором якого була Маргарет Фуллер, а з 1842 р. - Емерсон Незабаром ідеї трансценденталізму одержують помітне поширення й резонанс. Лекції Емерсона збирали численну аудиторію по всій країні. Саме він став головним ідеологом нового плину, що поклало початок американської філософської думки й вплинуло на формування національного характеру й самосвідомості Трансценденталисти відкидають tabula rasa Д. Локка й роль емпіричного досвіду.

Із сучасних європейських філософських навчань велике значення для вироблення подань трансценденталистов про світ мали ідеї Шеллинга, Фихте, Якоби. При цьому німецькі філософські теорії сприймалися в США за посередництвом їхніх англійських інтерпретаторів, у першу чергу С. Т. Колриджа й Т. Карлейля.

У європейських філософських теоріях вони побачили й взяли те, що відповідало їхньому власному світовідчуванню й поглядам, що зложилися під впливом національних релігійно-етичних навчань і соціальної дійсності Америки XIX в. До першого ставиться насамперед унитарианство, новоанглійський ліберальний релігійний плин, що отвергнули теократичний режим офіційної церкви й репресивну мораль ортодоксального пуританства. Унитарианци висунули нове, гуманістичне подання про людину і його місце у світі. Крім того, трансценденталізм залишається пов'язаним з релігійно-філософською традицією новоанглійського пуританства в цілому, що вони зобов'язані особливим інтересом до етичної проблематики, символізмом світовідчування, моральним дидактизмом. [357] Відношення членів "Трансцендентального клубу" до своєї країни на перший погляд суперечливо. У ньому сполучається твердження про велике призначення Америки із суворою критикою багатьох сторін громадського життя США. Велич території - від океану до океану й від снігів до тропіків - уже саме по собі служить станом прийдешньої величі й зробить Америку, як виразився Емерсон, "будинком людини".

Ця віра трансценденталистов - відзвук не настільки давніх подій Американської революції й відбиття надії на перетворення в життя її ідеалів Але одночасно трансценденталисти виступають із різкою критикою буржуазного розвитку США. За словами Емерсона, існуюча система - це система війни, конкуренції й несправедливо придбаних переваг. Трансценденталисти з обуренням говорять про підміну духовних ідеалів невгамовною спрагою збагачення, про руйнування природи, корупції й соціальній нерівності, що заглиблюється, взаємній відчуженості людей.

Показово, наприклад, звертання Емерсона з відкритим листом до президента США М. Ван Бюрену із протестом проти вигнання зі споконвічних земель індійського плем'я чироков. Порятунок суспільства від розкладання й занепаду більшість трансценденталистов зв'язує із соціальною доктриною "ферми" - поверненням до природи, землеробською працею, обмеженням своїх потреб. Порокам буржуазної Америки вони протиставляють свій романтичний ідеал - морально-філософську утопію, засновану на принципах свободи особи, любові й дружбі, гармонії природи й людини Ідеї трансценденталізму лягли в основу декількох соціальних експериментів у США в XIX в. В 1841 р. група членів "Трансцендентального клубу" і близьких до них літераторів (серед них був і Н. Готорн) під керівництвом Дж.

Рипли організували на засадах фурьеризма комуну Брук Фарм. Члени комуни намагалися на практиці здійснити принципи трудової кооперації, сполучення розумової й фізичної праці, опрощення, відносин братнього співробітництва. Комуна Брук Фарм проіснувала до 1847 р.

Однак головним завданням трансценденталізму було не соціальне реформаторство, а відновлення й самовдосконалення окремої особистості. Не випадково Емерсон не прийняв участі в житті комуни. [358] Ще один експеримент носив індивідуальний характер. В 1845 р.

Г. Д. Торо оселився в лісі на березі озера Уолден і прожив тут на самоті два із зайвим року. Зміст його експерименту - у спробі практично довести можливість духовної й економічної свободи особи від влади несправедливої й порочної суспільної системи У більшому або меншому ступені поглядам всіх трансценденталистов властив акцент на окремій особистості й заперечення державних форм і структур. Цей романтичний індивідуалізм відбитий у яскравому афоризмі М. Фуллер "Не людина для суспільства, а суспільство для людини", численних висловленнях Емерсона, Торо й інших членів клубу Для трансценденталистской картини світобудови характерний стійкий і непохитний оптимізм. Емерсон і його послідовники виходять із того, що у Всесвіті панують закони загальної гармонії, які не допускають розпаду й хаосу ні в природі, ні в області моралі.

Тому, відповідно до трансценденталізму, абсолютною нормою є добро, а зло - лише тимчасове відхилення від цієї нори. Оптимістична впевненість трансценденталистов у тім, що "усе на краще", викликала полеміку з боку супротивників трансценденталізму (їм був, наприклад, е. А.

По) і великих письменників, близьких до трансценденталізму, але считавших це положення необґрунтованим (Г. Мелвилл і Н. Готорн).

Етичні концепції трансценденталізму закономірно вели членів клубу до прогресивної позиції в найбільш гострому питанні свого часу - боротьбі проти рабства. Приймаючи в ній участь і словом і справою, вони висловлювали справжню громадянську мужність і в 1850 р.

, коли був прийнятий ганебний закон про повернення випадних рабів їхнім власникам, і в 1859 р., коли було подавлене повстання Джона Брауна. Ідеї трансценденталізму вплинули на розвиток американської літератури.

Немає жодного значного письменника-сучасника, що так чи інакше не прийняв би участі в "діалозі" з емерсоном, Торо, Фуллер і них друзями У Росії перший переклад з Емерсона з'явився в 1857 р., а "Уолден" Торо - в 1887 р.

Одна з найцікавіших сторінок російсько-американських літературних зв'язків - сприйняття творчості трансценденталистов [359] великим росіянином письменником Л. Н. Толстим.

Товстому був дуже близько світогляд американського трансценденталізму з його пафосом морального вдосконалювання, антикапіталістичною й антидержавною спрямованістю, принципом ненасильницького опору, ідеєю повернення до природи й обмеження людиною своїх потреб. У кабінеті Л. Н.

Толстого висіли портрети Емерсона й Торо. В "Коло читання" він включив висловлення цих двох письменників, про які незмінно озивався спохвалой. Спадщина трансценденталізму й в XX в. продовжує брати активну участь в ідейній боротьбі. До нього звертаються духовний вождь Індії М. Ганди й лідер боротьби американських негрів М. Л.

Кинг. Ім'я Торо стає надзвичайно популярним у середовищі молоді, що бунтує,' західних країн в 60-е роки.

Криза індивідуалістичної психології, що вилився в стихію вседозволеності, змушує знову й знову вертатися до вибухонебезпечної доктрини "довіри до себе". Суперечки навколо трансценденталізму не вщухають Письменник, мислитель, мораліст і поет Ралф Уолдо Емерсон
( 1803-1882) - одна із центральних, ключових фігур духовної історії США. Для Америки XIX в. він став учителем життя, наставником і пророком, його ідеї, творчість, сама особистість формували свідомість націй, наклавши на нього виразний відбиток Емерсон народився в м. Бостоні в сім'ї унитарианского священика. В 1821 р. він закінчив Гарвардський університет, прийняв сан священика, в 1829 р.

став пастором у Бостоні. Але в 1832 р., усвідомивши, що вимоги, пропоновані офіційною релігією, ідуть врозріз із його переконаннями, Емерсон залишає пасторську кафедру, щоб присвятити себе літературній праці й вільним пошукам "правильного життя". В 1832- 1833 р. він зробив свою першу подорож у Європу. Самим яскравим враженням стала зустріч із письменником Т.

Пример HTML-страницы
Пример HTML-страницы
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector