Твір по літературі: чи Згодні ви з А. С. Пушкіним у тім, що «Росії визначено було вище призначення»

Ідея вищого призначення Росії в історії людської цивілізації була популярна ще в XIX столітті. Багато великих мислителів висували теорії, згідно яким Росія - країна, відзначена печаткою избранничества. Найбільш близькі мені погляди таких видатних діячів російської суспільної думки, як Ф. Тютчев і А. Блок

Ф. И. Тютчев декларував у своїй творчості ідею избранничества Російської держави й протиставляв Русь країнам Західної Європи. Політичний світогляд автора найбільше повно виражено в статтях "Росія й революція" і "Римське питання й папство". На думку поета, Росія насамперед держава християнське. Перейнята духом смиренності й самозречення, що становить сутність християнства, Росія протиставлялася в поданні Тютчева ворожій силі - революції, що характеризується перевагою людського "я" над божественним початком. Революційні потрясіння 1848 року були сприйняті Тютчевим як всесвітня катастрофа, руйнівна стихія, готова змести всю цивілізацію. Порятунок поет бачив лише в тім, що Росія може стати реальною противагою "антихристиянському" Заходові

Росія не тільки християнська, але й православна країна, а православ'я саме по собі персоніфікувало для Тютчева вищий початок, стан майбутності для Росії й усього слов'янства. Тому Росія як особливий мир з вищим політичним і духовним ладом покликана поставити всі народи в єдино правильні закони буття, протиставити історичну законність революційним діям, об'єднати й звільнити слов'янський мир. У віршах Тютчева Росія представляється країною, що має настільки велике призначення, що його не в силах зрозуміти людський розум:

Розумом Росію не зрозуміти,

Аршином загальним не виміряти,

У їй особлива стать -

У Росію можна тільки вірити!

Що ж бачив Тютчев у реальності? Кримська війна, Що Почалася в 1853 році, спричинила не виникнення "Великої греко-російської східної імперії", за якої ратував поет, а військова й дипломатична поразка Росії. Розвиток революційних теорій у суспільстві сіяло в людях той хаос, що поет уважав властивістю західних цивілізацій. По іронії долі саме Росія стала державою, що пережила саму дивовижну в історії людства революцію

Новий погляд на культуру й призначення Росії бачимо ми у філософії А. Блоку, поета, що став свідком катаклізмів, якими була перейнята історія Русі початку XX століття. На думку цього мислителя, для розуміння сутності Росії необхідно враховувати, що росіянин народ сполучає в собі європейського й азіатського початку ("Так, скіфи - ми! Так, азіати - ми..."). Що ж таке азіатська цивілізація? Це втілення стихії, некерованої й безмежної. Призначення Росії полягає в тім, що вона покликана врятувати Захід від стихійного захоплення Сходом

Ми, як слухняні холопи,

Тримали щит меж двох ворожих рас

Монголів і Європи!

Усвідомлення особливої місії Росії у творчості А. А. Блоку нерозривно пов'язане з його поданнями про революцію, що втілює цю стихію, у її зіткненні із силами цивілізації. У результаті свого роду всесвітньої катастрофи Росія народить "третю правду" і відкриє її всьому людству

Думки Ф. И. Тютчева й А. А. Блоку близькі мені тому, що я так само, як вони, уважаю, що Росія займає виняткове місце в історії людства й що зв'язано це саме з географічним положенням нашої країни й особливостями її національної культури. Природа російського народу двоїста, вона з'єднує в собі найглибше втілення християнства (православ'я) і древніх традицій язичества. З'єднання двох несумісних релігійних початків неминуче породжує внутрішній конфлікт, що приводить до трагичним наслідків. Будь-яка теорія, ідея, будучи привнесеної на російський ґрунт, неминуче спотворюється, здобуваючи гіпертрофований характер і риси, не властиві їй споконвічно. А тому історія Росії найчастіше дає можливість іншим державам спостерігати за ходом непередбачених "експериментів", які демонструють сильні й слабкі сторони будь-яких перетворень у найбільш відвертій формі. Приміром, історія російської революції, тоталітарної держави, на мій погляд, сприяла розвитку демократизму в багатьох країнах, яким не довелося самим пройти тим шляхом, що пройшла наша країна. Більше того, можна припустити, що Росія, що довгі роки жила прагненням привнести ідеї своєї революції в інші країни, прийшла до прямо протилежного результату. Чому? Чи не було в цьому печатки того фатального приречення, що дозволяє нам пояснити "непояснене" в історичному процесі?

З іншого боку, історія дійсно показує, що Росія запобігла у свій час татаро^-монгольське. навала, дозволивши Європі зберегти свою цивілізацію в чистому виді. Росія заплатила за це довгими роками фактичного поневолення, трансформацією власної культури. На мій погляд, це можна розцінювати як втілення страждання, подібного зі стражданнями Христа за все людство. Подібну ситуацію ми спостерігаємо й зараз. Росія як і раніше залишається країною, що стримує експансію мусульманства, перешкоджаючи поширенню його впливу на Західну Європу

Задумаємося, чому так важка доля нашої батьківщини, чому довгі роки російський народ не може дозволити ті протиріччя й проблеми, які, як часом здається, вимагають негайного дозволу? Видимо, пояснити це може тільки теорія жертовної місії Росії, тому що її історичне призначення - це важкий хрест, що несли й будуть нести наші співвітчизники

Закінчити міркування про вище призначення Росії мені хотілося б словами Блоку, які, напевно, могли б стати своєрідним підсумком будь-яких суперечок про долю нашої країни:

Росія - Сфінкс. Радіючи й уболіваючи,

И обливаючись чорною кров'ю,

Вона дивиться, дивиться, дивиться в тебе

И с ненавистю, і з любов'ю!..