Черчілль Уинстон Леонард Спенсер

Дата народження - 30 листопада - 1874 Дата смерті - 24 січня - 1965 Уинстон Леонард Спенсер Черчілль, англійський державний діяч, історик і біограф, народився в Бланим-Пелисе, біля Вудстока, у графстві Оксфордшир. Він був старшим сином Джанет Джером, дочки американського фінансиста, і лорда Рендолфа Черчілля, нащадка Джона Черчілля, першого герцога Мальборо. Видатний політик, Черчілль-Старший в 1886 г. порвав з Консервативною партією, відмовившись від постів лідера палати громад і міністра фінансів, помилково думаючи, що зможе диктувати парламенту свої умови. Раптове закінчення політичної кар'єри батька, писав англійський історик Хью Тревор-Ропер, з'явилося образоюою, який « Черчілль-Молодший ніколи не забув і не простив». Після закінчення початкових шкіл в ескоте й Брайтоні Ч.

в 1888 р. надходить у привілейовану школу Харроу, а потім - у Військове училище сухопутних військ у Сандхерсте, що закінчує двадцятим по успішності при загальному числі випускників 130 чоловік. В 1895 р. , незабаром після смерті батька, Ч.

направляється в Четвертий гусарський полк, однак згодом бере відпустка і їде на Кубу (де йде війна з Іспанією) військовим кореспондентом лондонської «Дейли графік» («Daily Graphic»Пізніше, під час служби на северозападной границі Індії (1896...1897), Ч. пише повідомлення, які склали основу для «Історії Малакандских польових частин», опублікованої в 1898 р. («The Story of the Malakand Field Force»В Індії Ч. пише свій перший і єдиний художній твір «Саврола, історія про революцію в Лаурании» («Savrola, a Tale of the Revolution in Laurania», 1900У подвійній якості - солдата й кореспондента лондонської «Морнинг пост» («Morning Post») - Ч. бере участь у Нільській експедиції лорда Китченера в Судан; досвід цієї кампанії описаний їм в «Річковій війні.

Історії нового завоювання Судану» («The River War, an Account of the Reconquest of the Sudan», 1899У 1899 р. Ч. залишає військову службу й, вернувшись в Англію, виставляє свою кандидатуру в парламент від Консервативної партії. Однак передвиборну кампанію він програє й знову звертається до журналістики - їде кореспондентом «Морнинг пост» висвітлювати англо-бурську війну. У результаті запаморочливих африканських пригод - плівок, тюремне ув'язнення, втеча в товарному вагоні - Ч. в 1900 р. вертається в Англію героєм, знову виставляє свою кандидатуру на парламентських виборах, цього разу здобуває перемогу й в 26 років стає членом парламенту від Консервативної партії.

Шість років через у знак протесту проти тарифних законопроектів уряду Ч. виходить із Консервативної партії й вступає Влиберальную. Після перемоги Ліберальної партії Ч. стає заступником міністра по справах колоній і займає цей пост до 1908 р., призиваючи до миру з Південною Африкою. Два роки через він переходить у міністерство торгівлі, де виступає за такі прогресивні міри, як скорочення робочого дня, установлення мінімальної зарплати, страхування по безробіттю. В 1908 р.

Ч. жениться на Клементині Хозьер, від шлюбу з якої в нього були син і три дочки В 1910 р. Ч. стає міністром внутрішніх справ, проводить реформи в області пенітенціарної системи, однак до жіночого виборчого права продовжує ставитися негативно. Ставши в 1911 р.

першим лордом Адміралтейства, Ч. виступає за збільшення військово-морського бюджету у зв'язку з можливою війною з Німеччиною.

Незабаром після початку першої світової війни Ч. підготував і очолив військову експедицію по обороні Антверпена. Незважаючи на те що місто було захоплено німецькими військами, антверпенская операція дала можливість урятувати бельгійську армію й удержати кілька важливих англійських портів на Ла-Манші. Однак на наступний рік Ч.

обвинувачується в невдачі широкомасштабної дарданелльской операції проти Туреччини, початої з метою захоплення проток і виходу до російської границі, і змушений піти вотставку. Снову повернувшись в армію, Ч. бере участь у бойових діях у складі Другого гренадерського гвардійського полку й у чині полковника командує батальйоном Королівського шотландського полку. Через рік після повернення в Англію (1916) Ч. призначається міністром озброєнь у коаліційному уряді Девида Ллойд Джорджа, де активно займається виробництвом і впровадженням нового виду озброєння - танків Після війни Ч. був переведений у міністерство оборони, де відав демобілізацією, призивав до скорочення військового бюджету й у той же час виражав тривогу у зв'язку із приходом до влади в Росії більшовиків У другий раз призначений на пост міністра колоній (1921), Ч.

надавав усіляку підтримку уряду Ирландии, що одержала незалежність. Основною же турботою Ч. залишалися мандатні території Великобританії на Близькому Сході: з його ініціативи в 1922 р. Палестина одержала статус єврейської національної території за умови дотримання прав арабів, а також створений мандатний емірат Трансиордания. Разом з тим нетерпиме відношення Ч. до Туреччини в питанні про Дарданелли розкололо й без того тендітний коаліційний уряд.

У новий кабінет міністрів Ч. не пройшов У цей час Ч. починає роботу над книгою «Світова криза» («World Crisis», 1923...1929), на думку Тревор-Ропера, «самими блискучими військовими мемуарами в історії».

На гонорар, отриманий за четирехтомник «Світової кризи», Ч. здобуває особняк Чартвелл. В 1924 р. Ч.

знову обирається в парламент і призначається міністром фінансів в уряді Стенлі Болдуина, нового прем'єр-міністра від Консервативної партії. За чотири роки перебування Ч. на цьому пості уряду вдалося відновити золотий стандарт, що привело до економічної дефляції, росту безробіття й до загального страйку (1926). Через два роки, на виборах 1929 р. , консерватори зазнали поразки, і Ч. знову виявився не при справах.

За ті 10 років, що Ч. перебував у відставці, він виступає супротивником надання більшої волі Індії, підтримує короля Едуарда VIII, що побажало женитися на розведеній американці, попереджає нації про зростаючу погрозу з боку гітлерівської Німеччини й пише чотиритомне дослідження про свого знаменитого предка: «Мальборо: його життя й час» («Maryborough: His Life and Times», 1933...1938Після того як прем'єр-міністр Невілл Чемберлен, повернувшись в 1938 р. з Мюнхена, заявив, що він забезпечив «мир надовго», Ч.

відгукнувся пророчим попередженням: «Європа поринає в тьму». Коли почалася друга світова війна, Ч. знову призначається першим лордом Адміралтейства й негайно уживає заходів по боротьбі з німецькими підводними човнами, а через півроку, після відставки уряду Чемберлена, стає прем'єр-міністром і міністром оборони в коаліційному уряді.

Після того як Великобританія вступила в нерівну боротьбу із захватившими майже всю Європу германськими й італійськими військами, Ч. бачить своє завдання в тім, щоб відбити німецькі повітряні атаки, залучити на свою сторону американців і підтримати моральний дух націй за допомогою твердого політичного курсу й блискучого красномовства. У цей момент він звертається до британців з тепер знаменитими словами, що стали: «Ми будемо захищати наш острів за всяку ціну. Ми будемо боротися на узбережжя.

Ми будемо боротися на аеродромах. Ми будемо боротися на полях і на вулицях. Ми будемо боротися в горах. Ми ніколи не здамося». Величезну роль в одержанні ленд-лізу (березень 1941) зіграла дружба Ч. з американським президентом Франкліним Рузвельтом; коли ж Сполучені Штати вступили у війну проти Німеччини, відносини між главами держав стали ще більш близькими. Під час війни Ч.

робив все необхідне, щоб зміцнити єдність союзників; прекрасний військовий стратег, вона здійснював командування британськими військами в Європі, Північній Африці й Азії. Коли ж війна наближалася до кінця, Ч. наполегливо рекомендував спочатку Рузвельтові, а потім Гарри С. Трумену «зустрітися з росіянами як можна на схід», щоб обмежити радянські домагання в Центральній Європі.

Однак попередженнями британського прем'єра зневажили Хоча після перемоги над Німеччиною Ч. шанувався національним героєм, на виборах 1945 р. Консервативна партія зазнала поразки, і прем'єр-міністром став лейборист Клемент еттли. Ч. , однак, з політичної арени не пішов; у своєму мовленні у Фултоне (1946) він увів у політичний лексикон термін «залізна завіса», а в тому ж році в Цюріху запропонував ідею створення Сполучених Штатів Європи, куди входила б і Німеччина. З 1948 по 1954 р.

Ч. працює над шеститомною історією «Друга світова війна» («The Second World War») - масштабним і в той же час заснованим на особистому досвіді добутком історико-мемуарного жанру В 1951 р. Ч. знову вертається до політичної діяльності й стає прем'єр-міністром, але чотири роки через змушений піти у відставку по стані здоров'я. В 1953 р. Ч.

одержує Нобелівську премію по літературі за «високу майстерність добутків історичного й біографічного характеру, а також за блискуче ораторське мистецтво, за допомогою якого відстоювалися вищі людські цінності». Як помітив у своєму мовленні член Шведської академії П. С. Сиверц, «політичні й літературні досягнення Ч. настільки великі, що його можна зрівняти як із Цезарем, так і із Цицероном». Чудові мовлення Ч. значно перевершують його книги.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный ассистент