Мета: опрацьовуючи ідейно-художній зміст VІІ–ІХ розділів твору, також звернути увагу на особливості використання фольклорних мотивів і засобів у повісті; охарактеризувати образ головного героя твору Павлуся Судака; розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, увагу, спостережливість, уміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, враження; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття любові до рідної землі, своєї родини; поваги до історичного минулого, його видатних осіб і героїв; прищеплювати пунктуальність.
Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.
Обладнання: портрет А. Чайковського, бібліотечка його творів, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
ХІД УРОКУ I. Організаційний момент II. Актуалізація опорних знань 1. Конкурс-гра «сторінками повісті а.
Чайковського “за сестрою»» Підготовчий етап: клас розподіляється на дві команди. Обираються капітани у конкурсі-грі (проводиться жеребкування). 2. закінчення конкурса-гри. підбиття підсумків III. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності школярів IV. Основний зміст уроку Добро не пропадає, а зло вмирає. Народне прислів’я Яке це щастя дороге — мати свою рідну сторону. О. Твардовський Є злочин, який спокутувати неможливо: це зрада Батьківщині. П. Пуаст 1.
характеристика образу Павлуся 1.1. Орієнтовний план до образу.
1) Павлусь — представник славного козацького роду Судаків. 2) Портрет і зовнішність п’ятнадцятирічного юнака.
3) Вольові якості:
а) цілеспрямованість і наполегливість;
б) мужність і витримка; В) незламність і твердість; г) готовність на самопожертву; д) велика сила волі; Е) ненависть до гнобителів українського народу, зрадництва. 4) Розум і кмітливість: а) володіння зброєю; б) застосування знань, отриманих від діда Андрія і козаків. 5) Почуттєві риси: а) справедливість; б) вірність; в) сердечність і доброта; г) гордість; д) кмітливість і винахідливість; е) любов до сестри, родини, рідного краю; є) вміння реально оцінювати ситуацію. 6) Павлусь — відважний лицар і герой.
1.2. Бесіда за питаннями.
• До якого роду належав Павлусь? • Про що свідчить те, що батьки іноді хотіли покарати сина за його молодечий порив?
• Який вплив мали розповіді діда Андрія на формування світогляду, кругозору Павлуся?
• Чому протягом свого життя Павлусь не раз згадував повчання діда?
• Як хлопець ставився до своєї сестри?
• Яким чином пожежа Спасівки, смерть діда і матері від рук татар вплинули на Павлуся?
• Які враження залишилися у хлопця після перебування серед козаків? Чому він від них навчився?
• Чим пояснити те, що наказ батька і прохання брата не зупинили пошуки Павлом сестри?
• Яких страждань зазнав хлопець, перебуваючи в неволі?
• З чим пов’язано те, що Павлусь повинен був стати мусульманином? Як він до цього поставився? В чому виявилася мужність, винахідливість, витримка хлопця, щоб віднайти сестру? • Як би ви повели себе, перебуваючи на місці Павлуся — шукача рідної сестри?
• Через що Павлусь з Ганнусею постійно намагався якомога швидше повернутися додому, хоча у Девлет-гірея їм гарно жилося?
• Чи будуть, на ваш погляд, щасливими брат і сестра?
• Дослідіть, як саме автор твору ставиться до своїх героїв. Спостереження обґрунтуйте.
1.3. Гра «Вільний мікрофон». Учні стисло висловлюють власну думку, відповідаючи на питання: «Чи можна Павлуся вважати справжнім героєм, козацьким лицарем? Чому?»
1.4. Цитатна характеристика. • «Дід Андрій вважав своїм обов’язком привчити Павлуся до лицарського ремесла. Вчив його їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею. Часом оповідав йому про Запорожжя, про козаків, їхні звичаї та про всі походи й пригоди із свого життя».
• «Павлусь мріяв про те, коли й він підросте, стане славним козаком». • «Здається, не було нічого такого, чого б Павлусь для Гані не зробив».
• «Павлусь підніс вгору свого супротивника та, як лише цей відстав від землі, розмахнув ним і кинув на землю».
• «Павлусь дивився на те все наляканими очима. Йому здавалось, що це якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися». • «Його огорнув страх. У його уяві татарва була такою, що її ніхто не переможе. Дідусь розказував йому, як козаки били татар, та ось він бачив, як татарви нічого не стримало, і дідусь, і багато інших дужих козаків полягли». Непорадний: «Козакові соромно плакати, ось що. Виростеш — козаком станеш, тоді й засоромишся». «У Павлуся забилося серце, коли почув сотників наказ. Він сьогодні побачить те, що від дідуся стільки наслухався. Побачить, як козацтво стрінеться з татарами, тими страшними чортами, що цієї ночі так лютували в Спасівці». «Злодії, пси, чорти! Ви дідуся вбили, ви маму вбили, ви сестру забрали!
Ось тобі, ось тобі! — Тепер Павлусь отямився. Він перший раз убив людину. Йому стало страшно, в очах потемніло, і він зомлів. Його взяв на руки Степан і став відтирати». І він уявляв собі свою любу сестричку, як її татарин веде на мотузці на базар. Як її поганці оглядають та торкають, а відтак везуть у далеку турецьку землю, геть за море, і звідти ніколи їй не вернутись». «Хіба ж, тату, так її нещасну, залишимо без помочі? » «Дідусева наука стала йому в пригоді. “Ось це Великий Віз, а ця зоря над нами — то показує північ. Ну, навпроти неї мусить бути південь»». Недоля: «Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде». «Хлопець за ці два дні освоївся зі степом і татар тепер не боявся. В нього ж була шабля й два пістолі,— то не те, як він тікав зі Спасівки. Тепер він уже між козаками бував у поході і бачив, як татар б’ється».
«Продав ти мене, юдо, Бог тебе певно покарає. Вони мене завезуть в Крим, то, може, й сестру легше знайду». «Помагав татарам у всьому і вчився запопадливо татарської мови. Він був тямущий, і татари не могли надивуватись. Хлопець вдавав із себе до всього охочого, щирого і виконував усі роботи вправно». «Ні, не прийму! І моєї християнської не зречусь... Хоч і повісьте. Пощо мені опісля в смолі горіти». «Внизу, в челядній, вибили Павлуся так, що зі спини аж кров потекла.
