Юрій Яновський. Творча біографія митця. Роман «Вершники». «Подвійне коло»

Пример HTML-страницы
Пример HTML-страницы

Мета: ознайомити учнів із творчою біографією Юрія Яновського, місцем письменника в розвитку української літератури, жанровою своєрідністю роману «Верш­ники»; розвивати вміння аналізувати твори; вихо­вувати інтерес до творчості письменника.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: портрет письменника, мультимедійний додаток «Життєвий і творчий шлях письменника», виставка творів Ю. Яновського, документальної, художньої та публіцистичної літератури про письменника, епі­граф. Трапляються люди, що не полишають у пам’яті жодних згадок — були та й нема. Зате життя нас нагороджує великою кількістю людей-зірок, які не гаснуть у нашій пам’яті, які живіть у тобі, зогрі­вають тебе своїм теплом, своєю мудрістю. До таких світлих, неза­бутніх людей і належить Юрій Іванович Яновський. Матвій Талалаєвський

Перебіг уроку І 1. Вступне слово
Складний і важкий, іноді й суперечливий творчий шлях про­йшов Юрій Яновський, шлях, будні якого були сповнені пристрас­ної творчості й горіння. Девізом його стали крилаті слова Еміля Золя: «Ні дня без рядка». Ключ до справжнього розуміння і злетів, і протиріч, та й де­яких творчих невдач Яновського — у сумлінному вивченні його спадщини.

Максим Рильський у статті «Правда завжди правда», при­свяченій пам’яті письменника, закликав «при ясному денному світлі уважно переглянути всю творчість Яновського, — не для того, щоб її таки всю прийняти й визнати бездоганною, не для того, щоб канонізувати й поставити поза критикою деякі окремі, особливо ранні, твори письменника, а для того, щоб над іменем нашого видатного майстра й чесного громадянина засіяло в усій своїй красі сонце правди».

2. Розгляд виставки творів письменника
Вивчення біографії Ю. І. Яновського

1902 року, 27 серпня у селі Майєрове Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині Компаніївський район Кіро­воградської області) у хліборобській родині Івана Миколайовича та Марії Мусіївни Яновських народився син Григорій, якого зго­дом стали називати Юрієм. 1909 р. — вступив до церковно-приходської школи в с. Майєровому, через рік — до земської в селі Нечаївці. 1911 р., серпень — зарахований до Єлисаветградського реаль­ного училища. 1918–1919 рр. — боєць добровільної санітарної дружини в місті Єлисаветграді, бере активну участь у боях проти банди Никифорової. 1920 р. — інструктор Єлисаветградсього повітового статистич­ ного бюро та інспектор карткової системи продовольчого комі­ тету. 1921 р. — інспектор Елисаветградської повітової робітничо-селянської інспекції. 1922 р. — завідуючий відділом адмінсектора при Елисавет-градському міськвиконкомі; 4 червня — у київській газеті «Про­летарська правда» з’являється перша публікація — вірш росій­ською мовою «Море» під псевдонімом Ней. 1922–1925 рр. — студент Київського політехнічного інсти­туту. 1924 р. , 17 лютого — у київській газеті «Більшовик» з’яв­ляється перша публікація українською мовою — вірш «Дзвін» під псевдонімом Юрій Ней. 1924 р., 2 березня — у тій же газеті друкується перше опові­дання «А потім німці тікали». 1925 р. — у Харкові (видавництво «Книгоспілка») виходить перша книга — збірка оповідань «Мамутові бивні»; жовтень — переїзд до Харкова, знайомство з В. Блакитним, О. Довженком, Остапом Вишнею, П. Тичиною, М. Кулішем. 1925–1927 рр. — редактор ВУФКУ, головний редактор Одесь­кої кінофабрики. 1927 р. — у журналі «Вапліте» (№ 3) друкується повість «Бай-город». 1928 р. — виходить книга поезій «Прекрасна Ут» і роман «Май­стер корабля». 1930 р. — виходить роман «Чотири шаблі». 1932 р. — з’являється друком перша п’єса «Завойовники». 1935 р. — друкується роман «Вершники» спочатку в перекладі російською мовою в журналі «Знамя» та «Роман-газеті» (Москва), потім у Держлітвидаві України. 1937 р. — у театрах Москви, Ленінграда, Харкова та інших міст з успіхом іде п’єса «Дума про Британку». 1939 р. — переїзд на постійне проживання до Києва; 31 січня — нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. 1941 р., 3 вересня — у газеті «За Радянську Україну» друку­ ється перша новела воєнного часу «Коваль». 1941–1946 рр. — відповідальний редактор журналу «Україн­ська література» (з січня 1946 р. — «Вітчизна»). 1942 р. — виходять збірки оповідань: в Уфі — «Американський кум» та «Генерал Макодзьба», у Саратові — «Новели». 1945 р. , листопад — 1946 р., березень — спеціальний корес­пондент газети «Правда України» на Нюрнберзькому процесі. 1947 р. — у журналі «Дніпро» (№ 4–5) друкується роман «Жива вода». 1948 р. , квітень — за цикл «Київські оповідання», опубліко­ ваний у журналі «Знамя», присуджено Державну премію СРСР. 1954 р., 16 лютого — прем’єра п’єси «Дочка прокурора» на сцені Київського драматичного театру ім. Лесі Українки. 1954 р. , 25 лютого — помер Ю. І. Яновський. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

4. створення порт фоліо письменника
При народженні: Яновський Юрій Іванович.

Псевдоніми, криптоніми: Юрій Ней, Юрі Юрченко. Дата народження: 27 серпня 1902 р. Місце народження: Хутір Майєрове, Кіровоградська область. Дата смерті: 25 лютого 1954 р.

(51 рік). Місце смерті: Київ. Національність: Українець. Громадянство: СРСР. Мова творів: Українська, російська. Рід діяльності: Прозаїк, поет. Роки активності: 1922-1954 рр.

Напрям: Неоромантизм, соціалістичний реалізм. Жанр: Новела, роман, оповідання, повість, вірш. 5. Висловлювання відомих людей про Юрія Яновського
• «Що таке талант? Дехто, шукаючи відповіді, копирсається у наукових фоліантах.

Пригадуючи Юрія Івановича, робиш висновок, що талановита людина — це людина, яка має полум’яне серце, винятковий розум, особливу увагу…» (Дмит­ро Гринько).

• «…У Яновського вийшло у світ багато творів, але писав він протягом свого життя одну книгу — книгу мудрого великого Буття» (Микола Строковський).

• «Юрій Іванович завжди був шукачем цікавих пригод, але шукав він їх не для того, щоб одразу пустити в якийсь твір. Вони йому потрібні були як доказ його принципових життєвих настанов, він підкріплював ними своє впевнення, що людина може й повинна бути кращою, ніж вона є. Прагнути цього він учив нас своїм життям і своєю творчістю, і за це йому щиро­сердний уклін» (Матвій Талалаєвський).

• «Я любив романтичні твори Юрія Яновського — і вся його особа була оповита для мене романтичним серпанком» (Абрам Кацнельсон). • «Юрій Яновський — наша національна гордість» (Микита Шумило).

• «Яка ж то була напрочуд приваблива людина!.. Стриманий і м’який, надзвичайно простий і привітливий у стосунках з людьми, з товаришами, скромний і вдумливий…» (Наталя Забіла).

• «Письменницький талант Юрія Яновського наскрізь пройня­тий поезією українського народу, завжди викликав у нас справ­жню радість за українську літературу… » (Петро Панч). • «Дбайливо, з великою любов’ю ставився письменник до слова.

Варіюючи, відбираючи, він нанизував їх, як намистинки, одне до одного, будучи до себе безмірно вимогливим. Щоб оновити відчуття мови, почути її з народних вуст, він любив поринати в саму гущу народу» (Тамара Яновська).  Ю. Яновський залишив нам багатожанрову спадщину: 70 но­вел, оповідань, чимало поезій, повість, чотири романи, сім п’єс (деякі успішно ставилися театрами), а ще кіносценарії, публі­цистика. Його справедливо називають сміливим новатором в україн­ській літературі XX ст. Він — один із найяскравіших представ­ників неоромантичної течії в ній.

У царині як змісту, так і форми художніх творів ніколи не прагнув ходити чужими стежками, відкидав усталені схеми, банальності, трафарети. Уже перші збірки новел Ю. Яновського «Мамутові бивні» (1925), «Кров землі» (1927) разом із творами М. Хвильового, Г. Косинки, В. Підмогильного та ін. підтвердили відхід нової хвилі української літератури від народницько-просвітницьких традицій XIX, а почасти й початку XX ст.

Поза сумнівом, на них позначився вплив футуризму й кіностилістики нової музи, що вабила до себе і Яновського. Сюжетами новел «Мамутові бивні», «Історія попільниці», «Роман Ма», «Туз і перстень», «Кров землі» керує смілива авторська думка, хоч у цілому вони досить банальні й поширені на ті часи. Серед ранніх творів Ю. Яновського — новела «Поворот» (1927), надрукована вперше тільки 1967 р.

У романтичному стилі напи­сана повість «Байгород», яка створювалася 1927 р. в Одесі, «коли спогади юнацтва підступили клубком до його горлянки.

Авторові нашому здавалося тоді, що море витікає з берегів і широкою водою тече в степи, переламуючись, перегинаючись через обрій»,— так пояснено задум у «Коментарях до знижок…». Роман «Майстер корабля» (1928) — абсолютно новаторський за змістом і формою твір в українській літературі. Яновський осмислює роль творчої інтелігенції, власне, еліти суспільства у формуванні й становленні світогляду нової доби — тема, що постала на вістрі інтересу багатьох тогочасних письменників. У романі «Чотири шаблі» (1931) показано могутню стихію національно-визвольного руху в Україні в революційний час та його трагічні наслідки.

Пример HTML-страницы
Пример HTML-страницы
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный ассистент
Adblock
detector