Вимоги до навчально-методичного апарату підручника

Пример HTML-страницы
Пример HTML-страницы

Процес творення підручника триває. Поступово впродовж останніх 20 років на кафедрі методики викладання світової літератури Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова склалася досить поширена методична школа «Теорія і технологія викладання зарубіжної літератури». Сьогодні ЇЇ представляють 2 доктори педагогічних наук, 15 кандидатів педагогічних наук зі спеціальності теорія і методика навчання (зарубіжної літератури), а також численна когорта вчителів з різних регіонів України. Зазначені досягнення в галузі педагогічної науки зумовлені продуктивною педагогічною і науковою діяльністю докторантури та аспірантури, що плідно працюють при кафедрі з 1985 року.

Сьогодні тут результативно проводять свої дослідження б докторантів та 12 аспірантів. З 1990 р. авторська школа професора Л. Мірошниченко офіційно визнана вченою радою НПУ імені М. П.

Драгоманова. Наукова концепція вченого формувалася в межах київської, московської та ленінградської методичних шкіл. Серед новаторських ідей, які розроблялися представниками школи вже у перші роки її існування, можна назвати ті, що стосуються спільних проблем у навчанні української, російської та зарубіжної літератур. Вони втілені, зокрема, в дослідженнях О. Куцевол «Особливості вивчення епіграфова-них творів», О. Ісаевої «Формування світогляду старшокласників при вивченні художнього твору», О. Орлової «Специфіка вивчення ліричних творів».

Спектр проблем для вивчення збагачувався, і значна частина нових напрямків вітчизняних методичних досліджень почала формуватися з уведенням курсу «Зарубіжна література» до навчальних програм середніх закладів освіти (1992). Адже Україна була першою у світі державою, яка впровадила предмет, що відкривав можливості учням середніх загальноосвітніх закладів опановувати найкращі здобутки світового письменства. Із переглядом Концепції літературної освіти в Україні процес коригування методичних ідей школи Л. Мірошниченко зберігає внутрішній потенціал. А це означає, що кожне нововведення в сучасній філософії освіти не залишається поза увагою вчених, які прагнуть оптимізувати, за твердженням Д. Наливайка, розвиток тих предметів, що розширюють обрії світобачення нашої молоді, розробляти такі технології навчання зарубіжного мистецтва слова, які дають можливість найбільшою мірою задовольняти потреби учнів за умови нової культурної, політичної, ідеологічної, суспільної, соціальної ситуації.

Підтвердженням того є поява досліджень, кожне з яких можна назвати новаторським у вітчизняній методиці. Наприклад, дисертації А. Мартинець «Формування поняття «національний образ-персонаж» на уроках зарубіжної літератури», Л. Удовиченко «Особливості вивчення християнських образів зарубіжної літератури в загальноосвітній школі», Ж.

Клименко «Взаємозв'язане вивчення зарубіжної та української літератури в 5 —8 класах загальноосвітньої школи», Т. Матюшкіної «Використання логічних схем-конспектів як засіб підвищення ефективності вивчення зарубіжної літератури», А. Вітченка «Удосконалення літературного розвитку школярів засобами театрального мистецтва», Ю. Дишлюк «Формування ораторських умінь у процесі вивчення зарубіжної літератури» тощо.

Поряд із проблемами забезпечення навчального процесу в середніх загальноосвітніх школах постала магістральна проблема фахової підготовки вчителя зарубіжної літератури у вищому навчальному закладі. Зусилля засновника школи було спрямоване на формування фахової готовності студентів-філологів до викладання світової літератури. Як наслідок — з'явився підручник для студентів зі спеціальності «Зарубіжна література», що стало знаковою подією в історії становлення не лише авторської школи, а й розвитку вітчизняної методичної науки. У цьому виданні було сформульовано таку наукову концепцію: ефективність процесу формування фахової готовності студентів-філологів до викладання світової літератури залежить від відповідності розробленої методичної системи науково-теоретичного і практичного навчання вимогам викладання шкільної дисципліни «Зарубіжна література». Складність і своєрідність цього процесу полягають у тому, що фахова діяльність учителя світової літератури характеризується багатогранністю, яка потребує різноманітних методів, прийомів і форм науково-теоретичної та практичної підготовки. Концепція враховує основні положення сучасної методології і заснована на діяльнісному та системному підходах. Різні аспекти проблеми науково-теоретичного і практичного забезпечення процесу вивчення зарубіжної літератури розробляються з урахуванням магістральних концептуальних положень.

Результати досліджень, що проводяться в межах наукової школи, лягли в основу формування таких наукових концепцій: — технологія розвитку читацької діяльності старшокласників є продуктивною за умов урахування специфіки читання як виду естетичної рецепції, впровадження комп'ютерних технологій навчання, застосування інтерактивних видів і форм роботи, організації дослідницької діяльності (О. Ісаєва); —теорія і технологія вивчення перекладних художніх творів у старших класах загальноосвітніх шкіл має враховувати специфіку художнього перекладу, розкриття феномена інокультурності, впровадження в практику викладання елементів порівняння оригіналу й перекладу (Ж. Клименко); —ефективність технології вивчення образів-персонажів у шкільному курсі зарубіжної літератури старшої школи забезпечується впровадженням спеціальних груп навчальних завдань на різних етапах сприйняття, аналізу та інтерпретації образів-персонажів з урахуванням контексту, різних аспектів, специфіки літературного напряму (Л. Удовиченко); —теорія і технологія літературної освіти майбутніх учителів світової літератури (В.

Бабенко); —теорія і технологія підготовки майбутніх учителів літератури до науково-дослідної та інноваційної діяльності (О. Кос-тюк); —теорія і практика формування професійної готовності майбутніх учителів зарубіжної літератури до організації читацької діяльності учнів (Т. Чередник); —теорія і технологія вивчення світової драматургії в курсі «Зарубіжна література» (А. Вітченко). Ці напрями не вичерпують усіх теоретичних пошуків методичної школи. Вони представлені працями вчених, позиція яких має самоцінне значення і творчо збагатила методику вивчення зарубіжної літератури.

Аргументом щодо вибору визначених напрямів роботи є прагнення вчених через посередництво зарубіжної літератури прилучати молоде покоління до скарбів духовної культури людства, сприяти загальнодержавній інтеграції України у світовий культурний простір, інтенсифікувати процес розвитку національної літератури та культури. Вірогідність результатів наукових пошуків підтверджується продовженням вивчення аспектів методики та розробкою нових. Це позначається на кандидатських дисертаціях, які готуються на кафедрі: А. Мельник «Літературний розвиток учнів 5 — 7 класів у процесі навчально-ігрової діяльності»; А. Нагорна «Методика застосування філософських джерел у процесі вивчення зарубіжної літератури (9—11 класи)»; Ю. Глєбова «Методика використання наочності в процесі формування теоретико-літературних понять в учнів 5 — 8 класів на уроках зарубіжної літератури»; О. Дем'яненко «Системний підхід до розвитку творчої особистості учнів у процесі вивчення зарубіжної літератури (5 — 8 класи)»; О.

Бицько «Методика вивчення творів східної літератури в загальноосвітній школі»; І. Волинець «Методика використання матеріалів літературного краєзнавства у процесі вивчення зарубіжної літератури»; К. Таранік-Ткачук «Методика застосування стилістичного аналізу художнього твору в процесі вивчення зарубіжної літератури»; В. Сова «Методика застосування історичних джерел у процесі вивчення зарубіжної літератури».

Послідовники школи професора Л. Мірошниченко активно утверджують демократичну концепцію у навчанні загалом та літератури зокрема. Робота методичної школи будується на чітко вивірених наукових засадах, зокрема таких: 1. Збереження наукових традицій, які існують від часу виникнення методики як науки. Ці традиції є джерелом Влас них сил та енергії, стимулом до пошуку. Повсякденне життя вчених-методистів — вічний творчий пошук в одночасному існуванні минулого і майбутнього, який дає можливість не лише використовувати давні традиції методики вивчення літератури, а й з урахуванням вимог часу, нових пріоритетів навчально-виховного процесу робити акцент у процесі формування особистості на розвитку її природних здібностей засобами мистецтва слова. 2.

Розробка змісту і технологій навчання літератури має здійснюватися на основі нової методології, яка містить фундаментальні положення визнаних наук: літературознавства, лінгвістики, педагогіки, вікової та педагогічної психології, філософії, суспільствознавчих наук тощо. Такий критерій був одним з основних у розробці науковцями кафедри програм із зарубіжної літератури та науково-методичного комплексу для забезпечення навчально-виховного процесу. 3. Література має вивчатися як складова духовної та художньої культури, феномен мистецтва. При цьому утверджується положення — світова художня творчість має бути представлена найвидатнішими її діячами, значущість творчості яких в кожній національній літературі певного періоду є визначальною.

Пример HTML-страницы
Пример HTML-страницы
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный ассистент
Adblock
detector