Сюжетний аналіз вірша «Кубок»

Балада починається зі слів підступного царя: «Хто, чи лицар знатний иль латник простій, у ту безодню стрибне з височини?» Безоднею Жуковський називає море, що таким і є: воно глибоке й повно різних несподіванок. «Кидаю свій кубок туди золотий, говорить цар і разом із цим кубком кидає туди свою совість. «Хто знайде в тьмі глибини мій кубок і з ним вернеться нешкідливо тому й буде нагородою переможної», - продовжує король, упевнений, що на престолі, як і раніше, залишиться він один. «Але лицар і латник недвижимо коштують; мовчання - на виклик відповідь; у молчанье на грізне море дивляться; за кубком відважного ні», - під цими автор має на увазі, що в царстві такого бездумного короля живе розумний народ, що розуміє, що в кожному разі їхній владика не буде ділитися з ними своїм троном.

Але отут з'являється людина, що готова на відважний учинок. Молодий паж або не розуміє, що не розділить престол з королем, або жалує короля, не хоче підводити його, ганьбити перед усім народом Далі описується весь жах, що діється в море: «Зі чрева безодні бігли вали, шумлячи й гримлячи у височину; і хвилі стиралися, і піна кипіла: начебто гроза наступаючи ревіла».

«І виє, і свище, і б'є, і сичить, як волога, мішаючись із вогнем...», - так Жуковський порівнює вогонь із королем, а вологу з молодим пажем. Стрибнувши в глибину, юнак як би заспокоїв на час море: «Над безоднею затихло, у ній глухо шумить», - говорить автор. Але на цьому балада не закінчується й події продовжують рухатися далі: знову все завило, забилося, засичало.

ИП отут - молодий паж показується на поверхні: «Мигнула рука й плече із хвилі...І бореться, сперечається із хвилею...І бачить - весь берег потрясся від кличу - він левою править, а в правої видобуток». «І кожний з веселощами6 «Він живий!

», - повторював - Чудеснее подвигу немає! З темної труни, із прірви вологої врятував душу живу красень відважний», - що значить: паж урятував совість і душу короля, діставши кубок з безодні. Він щасливий і падає до царьовим ногам, розповідаючи про свою нелегку подорож з «несказанними чудами». Але цар нещадний до нього й знову кидає свій кубок у морську безодню. Він охоплений своїм бажанням виграти цю сутичку в пажа.

Навіть, його дочка - не перешкода йому. І молодий юнак знову відправляється в безодню. Закінчується балада просто, але трагічно, свідчачи ио смерті молодого пажа: Утихнула безодня... і знову шумить И пеною знову повна і із трепетом у безодню царівна дивиться... і б'є за волною хвиля... Приходить, іде хвиля швидкоплинно, а юнака немає й не буде вуж вічно Романтичний герой робить учинки не заради грошей або слави, не заради любові, а заради самоствердження, заради можливості вирватися із щоденності. Знаючи, що приречено героя балади Жуковського кидається в безодню знову, тому що велико його бажання поборотися із судьбо2й і вирватися з оковів миру

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный ассистент