Вони (підлітки) сьогодні обожнюють розкіш, у них погані манери й немає ніякої поваги до авторитетів, вони висловлюють неповагу старшим, тиняються без справи й постійно брешуть. Вони увесь час сперечаються з родителями, вони постійно втручаються в розмови й залучають до себе увага, вони ненажерливі й тиранять учителів. Cократ (470/469-399 гг. до н.е.) Мені здається, що ці слова є прекрасним початком реферату по темі "Доля". Тим більше, що доля вважається молодіжною культурою, тому що...
Немає! Нехай це буде однієї із проблем реферату. Взявшись за тему "Рок-культура", я в жодному разі не намагаюся полегшити собі за дачу.
Напевно, навіть я її ускладнюю. Рок-музика - це настільки спірний напрямок мистецтва, що дуже складно вибрати правильну крапку розгляду питання. Я небагато обмежив тему, тому що не вважаю за можливе розглянути всі варіації й напрямки долі за настільки короткий час і в настільки обмеженому обсязі Перш, ніж поговорити про тексти деяких груп, треба сказати кілька слів про рок-фестивалі, що проходять під девізом "Немає - алкоголю, війні, наркоманії й т.д...
" Я думаю, всім добре відомий фестиваль "Вудсток", про яке немає потреби говорити. А от про одному з беспрецендентнейших випадків, про фестиваль, що проходив у Москві в 1989 році, поговорити коштує Напевно вже стало ясно, що я хочу написати про Московський Музичний Фестиваль Миру, у якому брали участь такі зірки, як Оззи Осборн, "Скид Роу", "Мотли Крю", "Синдерелла", "Бон Джови", "Скорпионс", і який музичні критики всього миру назвали ні чим іншим, як "Вудстоком на Москві-Ріці". Якщо глянути на московський рок-фестиваль із чисто технічної точки зору, то можна сказати, що звучання груп Оззи Осборна, "Бон Джови", "Парку Горького" було не дуже гарним. Можна сказати, що в перший день "Мотли Крю" рознесли на сцені свої інструменти, зробивши це в кращих традиціях "стадіонної долі" кінця 60-х. Можна сказати, що "Скорпионс" і "Синдерелла" "відкачали" свої програми з бездоганністю добре змазаних механізмів, а молоді "Скид Роу" захлиснули публіку, що рвалася через край енергією, у той час, як "Парк Горького" виступили більш спокійно, але не менш цікаво.
"Бригада З" на чолі з Ігорем Сукачевим виглядала цілком професійно, а концептуальна музика "Нюансу" уже під час фестивалю залучила такого солідного продюсера, як Питер Габриель. Коротше: можна було описати ця подія саме так, як описують звичайні концерти закордонні оглядачі, і поставити крапку: фестиваль відбувся А можна глянути на свершившееся так, як, властиво, і бачив московську акцію увесь світ: уперше в СРСР на одній площадці чи виступу зірки світової долі, причому не погаслі або що не відбулися, яких так любив Госконцерт, а лідери сьогоднішнього дня, яких, на відміну від Сюзи Куатро, Бони Тайлер і "Дюран Дюран", шанувальники не забудуть у паузі між двома черговими пластинками Комерційний хард-доля зараз досягла свого піка - поки майбутнє цього напрямку представляється безтурботним, а інтерес глядача стабільним. Як сказала англійська журналістка, що приїхала на фестиваль: "Максимальна "катастрофа", що загрожує стилю " хард-енд-хе ви" - припинення довкола нього істерики й злиття з існуючому мейнстримом", тобто перехід з категорії "модне" в "класичне", що навряд чи можна розглядати як кризу Якщо говорити про міжнародні рок-фестивалі, яких у Європі й США проводиться досить, те дуже легко недооцінити московський: щорічне "бенкет" у Карл Доннингтон, за назвою "Монстри долі" по наборі виконавців врядли уступає московському: тут Оззи й "Синдерелла", там "Металлика" і "Ганз енд Роузез", тут - "Мотли Крю" і "Скорпионс", там "Айрон Мейден" і "Кисс". Порівняння й паралелі можливі. Як і в більшості аналогічних масових концертів, фестиваль був споконвічно пронизаний високою ідеєю, що як цементуючий склад скріпила в єдиний моноліт виконавців і мільйони глядачів не тільки в СРСР, але й в усьому світі - це гасло фестивалю "Проти алкоголізму й наркоманії! " І досить немаловажно, що ідея виходила з нашої країни, ставши ще одним етапом по стереотипі, що обсипає в ті часи, СРСР, як "імперії зла".
Багато великих музикантів пішли з життя наркоманами. Музиканти, яких молоді вважають своїми кумирами. Немає нічого поганого в тім, що шанувальники й дотепер захоплюються їхньою музикою, але буде дуже сумно, якщо хтось, захоплюючись, вирішить спробувати їхній спосіб життя й сам стане наркоманом або алкоголіком. Такого не повинне трапитися Фонд "Make a difference" і фірма грамзапису "Полиграм" здійснили міжнародний проект. Сьогоднішні рок-зірки, що брали участь у ММФМ'89 записали пісні з репертуару загиблих від наркотиків елвиса Персли, Дженис Джоплин, Джими Хендрикса, а також груп, що втратили в різний час своїх учасників, що страждали наркоманією: "Who", "Led Zeppelin", "Doors", "Sex Pistols", "AC/DC", "Rolling Stones", "T.
Rex", "Kenned Head" і інших. (На жаль, зараз це список збільшився: від зловживання наркотиками загинув Фредди Меркюри з легендарної групи "Queen".) Весь прибуток від продажу цього альбому передається до фонду "Make a Difference", що здійснює ряд програм по захисту дитинства від наркотиків Завершуючи цей огляд, треба сказати, що після цього фестивалю пройшло безліч інших концертів "грандів" у Москві. Нас відвідали: Йен Гиллан, "Металлика" і "АС/DC", "Napalm Death", "Sepultura", "Iron Maiden", "Accept", "Nazareth", "Faith No More", незабаром Москва побачить "Kreator". На жаль всі музиканти у своїх послеконцертних інтерв'ю вторять Винсу Нейлу з "Мотли Крю": "Мене гнітило величезну кількість військових на поле стадіону, здавалося, що виступаєш в армійській частині.
" Ну що ж, це наша хвороба, щоправда, яка всупереч думці багатьох провокується не тільки фанатами, але й самою міліцією й військами "Про що співають західні рок-групи? " Про тексти пісень стилю " хард-доля" уже написана в моїй роботі не мало й можна було б більше не стосуватися цієї теми. Але справа в тому, що, розбираючи свій "архів" статей про рок-музику, я натрапив на статтю з назвою, написаній вище, опублікованої в газеті "Аргументи й факти" в 1988 році. Наскільки неосвічений в області долі автор статті стає ясно з перших же рядків, ну а до середини статті людина, що розбирається в долі, розуміє, що його свідомо вводять в оману. Отже, автор ділить тексти різних груп на 3 категорії: а) Варіації на тему любові. На жаль, Н.
Ареф'єв зараховує до цієї категорії винятково поп-групи, явно забуваючи при цьому послухати "Скорпионс", "Європу", "Парк Горького" і безліч інших " хард-фатальних" груп. Правда не які істини не уникають пера автора: він пише, що пісні цього напрямку легко сприймаються на слух, і що соціальні пісні це скоріше виключення в поп-музиці, це доля інших груп (може бути в цьому й криється ворожість автора, та й не тільки його до долі?) . б) Бойова доля. Тут, видимо, автор має на увазі "агітаційно-пропагандистська доля", що позначився в 80-х роках, з виникненням у долі таких рухів, як "Доля проти війни", "Доля проти апартеїду", " Доля проти богатих" і Т.
д... ето об'єднання досить умовне, т.до. групи розрізняються по стилях, положенню і єдине що в них є загального - це яскраво виражена соціальна спрямованість текстів і підтримка прогресивних суспільних акцій і рухів.
Сюди автор зовсім справедливо зараховує Підлоги Уеллера, групи "Стайл Кау крейда", "Уем", "Меднесс" і інших. Добре характеризують цей напрямок слова Тела Саттона, гітариста англійської групи "Уей": "Доля й політика повинні йти поруч.
Я не можу писати пісні безвідносно того, що відбувається навколо". в) И Сатана там править бал. Відношення автора до " хеви-метав" і більше твердим стилям зовсім не райдужне. Очевидно в бажанні віджахнути молодь від "цих капостей" і в надії, що батьки, прочитавши його статтю, викинуть магнітофони своїх чад у вікно, автор складає таке...! Отже, перервавши статтю з "Роллинг Стоунз" автор пише, що альбом групи "Джудас Прист" 1984 року оцінена як "Садомазохизм і апокаліпсична істерія". Звичайно, спочатку ця група небагато захоплювалася сценами пекла, але видимо вид музикантів так приголомшив Ареф'єва, що він забув, що "Джудас Прист" переводиться як "Іудейський священ їм всі сили, щоб правити залізною рукою" зовсім не слід сприймати так прямо.
Так само перервавши пісню групи "Motley Crue" за назвою "Дівчинки, Дівчинки, Дівчинки" автор умудряється обвинуватити групу в заклику молоді кхулиганству. Окрема розмова про групу "Слейер". Автор приводить такі рядки: "Розчленовуй на шматки, відокремлюй м'ясо, виколюй ока, розчленовуй на частині", при цьому посилається на пісню "Некрофобія". Будучи шанувальником "Слейера" і досить добре володіючи англійською мовою, я спробував знайти ці рядки. Знайшов, правда в іншій інтерпретації: так, ці слова є, правда не закличні, а описові ("Поділ... і т.д...
) , тобто йде опис життя людини, що страждає некрофобією. А наприкінці пісні, для особливо нетямущих зазначено: "Некрофобик не може контролювати, параною, що кличе його вбивати".
