Розсекречена війна Пауль Бер - солдатів 3 р. 317 пп 211 пд №5. ПАУЛЬ БЕР – солдат 3 р. 317 пп 211 пд. Німець із Лотарингії. Народився в 1924 році в Сааргемюнде.
Працював учнем в електротехнічній майстерні. В армії з жовтня 1942 р.
Перебіжчик. Західний фронт, 23.6.43 г. Військовополонений показав: Проходження військової служби. "На Східний фронт в 317 пп ми прибутку по залізниці 12 березня 1943 р. маршовий батальйон нараховував 500 чоловік, з них до 40% лотарингци 1819літнього віку. Приблизно 200 чоловік з 500 минулого спрямовані в 211 пд і розподілені по всіх полицях". Причини й обставини переходу в полон. "З 14 чоловік лотарингцев, які служать в 3 роті, я не знаю жодного, хто б не готувався перебігти до росіянином. Усі шукають тільки зручного випадку.
Уже в червні мені вдалося поговорити із солдатами Грассе, Дисе, Бредель, Тайте – всі вони говорили мені, що перебіжать до росіянином. Однак перебігти вночі зовсім неможливо. Вся рота виходить на передній край, ходять патрулі, чергують офіцери. Тому я вирішив перебігти вдень. Росіян я зовсім не боявся. Німці, навпаки, страшно бояться російський полон, тому що не сумніваються в тім, що росіяни по-звірячому розправляються спленними.
У ніч на 23 червня російська станція знову говорила, знову ніхто не стріляв. Я твердо вирішив не відкладати своє рішення про здачу в полон.
Мені був відомий прохід у німецькому мінному полі, і я вирішив діяти рішуче. 23 удень, під час обіду, коли німці були зайняті кожний своєю справою, я вийшов із бліндажа й направився по траншеї убік р. Жиздра. Добравшись до проходу в мінному полі, я поповз по траві до берега.
Час був мною обрано дуже вдало, тому що вдень на першій лінії рідко на кого можна наткнутися. Добравшись до Жиздри, я скинув чоботи й, залишивши їхнім німцям, переплив до росіянином. Мене відразу нагодували й дали черевики".
Відношення до нашої пропаганди. "над нашими позиціями по ночах російські снаряди й літаки скидають багато листівок. Немає такого солдата, що не читав би найрізноманітніших радянських листівок.
Я особисто читав листівки про Сталінград, мав "фронтиллюстрирте" з фотографіями всіх узятих у полон генералів, листівки про Африку, про другий фронт, про гарний обіг з полоненими. Я не сумнівався в правдивості радянських листівок, і солдатинемци теж говорили, що все це – правда, що говориться про Сталінград, Африку, другому фронті. Одному вони тільки не можуть повірити, що росіяни добре приймають полонених. За читання радянських листівок ніхто не переслідує; читає їх також наш унтерофицер Онезорге, а зовсім недавно одну листівку до солдатів 211 пд солдати читали в бліндажі вголос. У ніч на 22 червня в 2 години ранку раптом заговорила російська станція. Німецька музика й усні передачі були прекрасно чутні. Станція працювала більше 2 годин.
Всі солдати уважно слухали, ніхто не стрілявся Розповідалося про підсумки двох років війни в Росії, про долю 21 дивізії, про події в Африці, про другий фронт, про німців у російському полоні. Передача всім солдатам дуже сподобалася, усі говорили: "Точно, дійсно так", тільки не вірили, що росіяни взяли так багато полонених.
На мене передача зробила дуже сильне враження". Настрій солдатів 3 роти 317 пп. "Ніхто із солдатів більше не сумнівається, що другий фронт буде відкритий англійцями й американцями найближчим часом. Особливо багато розмов про американців. Солдати говорять, що американці виграють війну. У поразці Німеччини мало хто сумнівається. Усі розраховують, що якщо незабаром відкриється другий фронт, то війна скінчиться восени цього року поразкою Німеччини. Східний фронт буде поступово відкочуватися на захід до границь Третьої імперії Настрій солдатів дуже подавлене.
У роті багато солдатів з Рейнсковестфальской області. Щодня звідти прибувають листа.
І завжди про одне й те саме – про жахи бомбардувань. Дружини пишуть, що важко витримати таке життя, просять допомогти їм евакуюватися куданибудь, приїхати у відпустку й т.
д. Але евакуація для працюючих без евакуації підприємства заборонена, відпусток потерпілим від бомбардувань солдатам не дають, тому що це прийняло б масовий характер. Багато солдатів говорять, що вже пора їм покінчити самогубством ("тільки не російський полон"). Багато солдатів сподіваються, що з відкриттям другого фронту німецькі війська почнуть відходити до Німеччини, і в такий спосіб вони потраплять на батьківщину". Харчування, побут. "Одна із причин того, що я здався в полон, це тяжкі умови служби (сон 56 годин на добу, інший час – роботи зі зміцнення оборони, пости) і погане харчування. Харчуванням солдати дуже незадоволені.
Цукор видається один раз у два тижні на 2 склянки сподіваючись.Эпиграф - Гаряча їжа – один раз у добу – 1 літр супу. Консервоване м'ясо кладе в суп раз в 23 дня, в інші дня суп пісний. Від недоїдання, важкої роботи, недосипання – солдати ходять як тіні, мляві, бліді, ослабілі".
