Прозаїчна спадщина П. Кулиша розважає читача невеликими гумористичними оповіданнями, які, однак, мають глибокий повчальний зміст, «малорусскими анекдотами», подібними до гуморесок Руданского. Але вершиною творчості П. Кулиша й чи не всієї тодішньої прозаїчної літератури є роман «Чорна рада». Задум цього роману виник у Кулиша ще в 24-літньому віці, але написання такого панорамного епічного добутку зайняло в письменника біля чотирнадцяти років. Добуток заснований на реальних історичних подіях: описані часи після смерті Богдана Хмельницького, коли в Росії наступив так званий час Руїн і козацька старшина, зневажаючи інтересами держави, намагалася розділити влада. Про всі ці події П. Кулиш дізнавався з фольклорних джерел і з «Літопису Самовидца».
Тому, за винятком окремих епізодів, роман повністю відповідає історичній правді. Цікаво, що перший повноцінний роман нашої літератури має так багато зв'язків з європейською романістикою. Дослідники знаходять, що багато чого перегукується між творчістю П. Кулиша й Вальтера Скотта. По-перше, це мотив дороги, що постійно простежується в «Чорній раді», по-друге, це прийом розгортання історичних подій на тлі любовної лінії. У романі «Чорна рада» я помітив і романтичне світосприймання, і важливі філософські, морально-етичні, соціальні проблеми, порушені письменником. Головним героєм «Чорної ради» є народ.
Це не сіра маса, а повністю свідомі збори людей, які мають своя думка, свою волю й прагнення Але козацькі старшини, які повинні були б бути елітою суспільства, дуже програють у порівнянні із простими людьми. Це Брюховецкий, Васюта, Гвинтовка, Вуяхевич, які піклуються тільки про власні інтереси, зневажаючи всім іншим, не розуміючи ту відповідальність, що несе людина у владі. Але є в романі й інші образи. Це Леся, Кирило Тур, Сомко, Петро Шраменко, і старий Шрам.
Цим людям небайдужа доля своєї країни, вони готові працювати й жити заради майбутності України. Тут і щирий побратим, і любов, і повага, до людей і традиції, і искреннее самопожертва, і по-справжньому бурхливі страсті... Окремо варто відзначити мова роману. Він настільки живий і різноманітний, що, читаючи роман, створюється враження, начебто кожне слово змінюється й виграє різними фарбами... напевно, сполучення любові до своєї Батьківщини, знання й любові, до власної історії, знання народних характерів і невичерпних ресурсів рідної мови й допомогло П. Кулишу створити роман, що назавжди ввійшов в історію нашої літератури як перлина історичної прози
