Про що змусили мене задуматися добутку давньоруської літератури Древня російська література дуже цікава, хоча іноді не зовсім зрозуміла. Багато в чому сприйняття тексту залежить від стилю, яким він написаний. З тих пор багато чого слова застаріли й вийшли із уживання, інші змінили своє первісне значення, на їхньому місці з'явилися нові. Через ці зміни стає важко зрозуміти, про що говориться в тексті. Що мав на увазі людин, що писав про події, що відбуваються, що він думав, що почувався
Написання однієї книги могло займати довгі роки. По цьомуе я захоплююся людьми, які внесли свій незамінний внесок у розвиток вітчизняної літератури. Літописцеві було потрібно проробити колосальну роботу, щоб скопіювати чийсь добуток і тим більше, щоб створити своє власне
Після прочитання таких добутків починаєш пишатися літературою свого народу й історією її розвитку. Але важливі не тільки люди що писали, але й ті про які писали. Із усього пройденого цього року найбільше мені запам'яталося «Житіє Сергия Радонежского». Особливо той уривок, у якому Сергий, не ев три дні, прийшов до одному із ченців і попросив дозволу вибудувати покрову й попросив за свою роботу тільки гнилого хліба. Зараз рідко можна зустріти людини здатного так самовіддано надійти. Видимо, і тоді на Русі це траплялося нечасто. Інакше про Сергия не стали б писатися
Читаючи ці книги, стає зрозуміло, що багато чого залишилося незмінним. Наприклад, вічна боротьба між добром і злом. В одних випадках з боку добра коштує російська армія і її князі, що очолювали. Зло персоніфікують татаро-монголи. В інших випадках злом показані біси й диявол, що навчили людей грішити. Так пише Авакум у своєму житіє. Добро персоніфікує релігія й люди, що проповідували її, тобто священики, ченці й інші служителі церкви
Безперечно, древня російська література потрібна й зараз. Це єдине достовірне джерело, що розповідає про події стародавності й про наших предків. Я впевнена в тім, що ці добутки будуть читати після нас ще багато поколінь, і ці книги ніколи не перестануть бути цікавими.
