Леся Українка - мужня, волелюбна людина, яка завжди вірила в перемогу робітничого класу над експлуататорами. Вона любила сій народ і високої цінувала його прагнення бути незалежним. З цією темою в поемі тісно пов'язана 1 проблема ролі поета в житті народу. Народній співець живе серед людей, він? знайшов собі вірних друзів та однодумців. Його пісні висловлювали думки і і почуття трудящих, ті їх підхоплювали і розносили по світу. Пісні співця-поета стали великою силою. Вони допомагали людям у боротьбі, звеселяли їхнє життя. Пісня його надихала повстанців, а викривала панівний клас. Так пісня поета із «Давньої казки» стала гнівним засобом проти графа Бертольда і його помічників.
- Ось одного разу чує
- Граф лихі; тривожні вісті:
- Донесла йому сторожа,
- Що не все спокійно в місті;
- Що співці по місті ходять
- І піснями люд морочать,
- Все про рівність і про волю
- У піснях своїх торочать
- Вже й по тюрмах їх саджають,
- Та ніщо не помагає,
- їх пісні ідуть по людях,
- Всяк пісні ті переймає.
Леся Українка показує дивну силу слова, поезія для співця є способом життя, бо його сила у зв'язку з народом:
А Бертольд, почувши з вуст народу пісню, яка майже глибокий сатиричний ! зміст, дрижить від гніву і страху:
- Що се, що? - кричить Бертольдо -
- Гей, ловіть співця, в'яжіте!
- У тюрму його, в кайдани
- Та скоріш, скоріш біжіте!
Граф пропонує поету жити у нього, стати придворним співцем, мати багатство. Але поет відмовляється, бо розуміє, що слово повинно бути на сторожі інтересів народу:
- Золотих не хочу лаврів, -
- З ними щастя не здобуду.
- Як я ними увінчаюсь,
- То поетом вже не буду.
- Не поет, у кого думки
- Не літають вільно в світі,
- А заплутались навіки
- В золотій тонкі сіті
- Не поет, хто забуває
- Про страшні народні рани,
- Щоб собі на вільні руки
- Золоті надіть кайдани!
Слово поета підніме народ на боротьбу з тираном Бертольдом. Ніякі погрози, ніяке самохвальство про розправу не допоможуть графові, бо саме пісня поета нагадає цьому деспоту про розплату, яка скоро настане.
