Каа (пітон). Коли ми зустрілися в Холодних Печерах, дитинча, куди тебе затягли ці сірі мавпи Бандер-логи, я вже знав: людина, врешті-решт, повертається до людини, навіть коли Джунглі її не виганяють.

Мауглі. То Джунглі не виганяють мене?

Вовки (разом). Поки ми живі, ніхто не посміє!

Балу (ведмідь). Я навчив тебе Закону - і слово за мною. Хоча я не бачу тепер навіть скель перед собою, зате бачу далеко. маленьке Жабеня, іди своїм власним слідом, роби собі лігво із створіннями своєї крові, Зграї і племені. Та коли тобі буде потрібна лапа, зуб, око або слово, що хутко переноситься вночі, пам'ятай, Повелителю лісових гущавин,- Джунглі з'являться на твій поклик.

Багіра (пантера). Слова Балу - мої слова. Доброго полювання на новому сліду, Повелителю Джунглів! Пам'ятай: Багіра любить тебе!

Балу. Ти чув? От і все. рушай, але спершу підійди до мене. О, мудре маленьке Жабеня, йди-но до мене! (Обнімаються.)

Каа. нелегко міняти шкіру (обнімає Мауглі).

Співають або декламують.

Балу

ради вчителя старого, Що проклав тобі дорогу В Джунглі, як у рідний дім, йди тепер шляхом новим,-

Що собі створили люди, Хай твоїм віднині буде, їх Законам підкоряйся, але й нас ти не цурайся, ради вчителя старого, Вже безсилого й сліпого... а як вчинить кривду Зграя, Ти старе їй пригадаєш: «Знов Табакі об'явився? Ще один Шер-Хан завівся?» ніж у піхви поклади і своїм шляхом іди. (мед, коріння й пальми тихі, Бороніть його від лиха!) Хай з тобою скрізь і всюди ласка Джунглів наших буде!

Каа

Злого завжди страхи точать, Та ясні в пітона очі. Кобра злюща, кобра люта, і в словах її - отрута. мова ввічлива і щира Свідчить про незламну силу. Гілка трухла - не підпора: ляж на неї - буде горе. Перед тим як щось ковтати, чи пролізе, треба знати. Після їжі сон змагає? Ситий довго спочиває: Обирай зручну місцинку і безпечну для спочинку. Південь, Північ, Захід, Схід Прихистять тебе як слід. (Ями, скелі й води тихі, Бороніть його від лиха!) Хай з тобою скрізь і всюди ласка Джунглів наших буде!

Багіра

Я у клітці народилась, Вже дорослою звільнилась. Знаю я стежки людини - То твої стежки, дитино! не наслідуй анітрішки Вкрай ліниву дику кішку. і шакала сторонися,

З ним нізащо не водися: це - нероби і лакузи, їм аби напхати пузо: Вони завжди не від того, Щоб покривдити слабого. ...Згасли зорі на світанні. Закінчилось полювання. йди тихіш! Дивись під ноги! не кричи, як Бандер-логи! (Світлі ночі й ранки тихі, Бороніть його від лиха!) Хай з тобою скрізь і всюди ласка Джунглів наших буде!

Балу, Каа, Багіра (разом)

йтимеш ти шляхом новим, Вже не вовчим, а людським, Де Квітки червоні й дим; чи лежатимеш в хатині й о глухій нічній годині Пісню вчуєш у долині; а чи вийдеш лан орати на світанні, любий брате, й будеш друзів споминати,- Хай з тобою скрізь і всюди ласка Джунглів наших буде!