Невідомий росіянин письменник Сатирична проза 20- 30-х років Різне

У квітні 1927 року письменник подає в Держвидав заявку на зібрання творів у п'яти томах, куди припускає включити трилогію "Сороче царство": "Чертухинский балакирь", "Князь миру", "Останнім часом"; "Щит серця" - книгу віршів і роман "Проданий гріх". Заявка буде відхилена. В 1927 році відношення до "селянських письменників" різко міняється. Саме цього року розгорнулася боротьба з "есенинщиной", що відбилася на живих друзях мертвого поета

Мені сорок років, а я живу на засоби,

Що не завжди приносять мені вірші,

Але ж мої товариші по дитинству -

Шевці, торговці, пастухи!

А я за повне обману слово,

За слово, що все-таки кидає в тремтіння,

Всі б почав знову й віддав би всі знову

За світлу й радісну неправду...

Остання книга віршів С. Кличкова "У гостях у журавлів" вийшла в Москві в 1930 році, коли автор - стараннями О. Бескина - уже носив на шиї бирку "бард кулацкой села". Роком раніше, відповідаючи на анкету одного журналу, Кличков визнавався, що за останні два роки "майже нічого не написала: критика для мене має нищівне значення".

В одному з віршів, які тепер аж ніяк не нагадували його колишніх пісень, він дозволив собі похмуре пророцтво:

Брови чорної хмари суплячи,

Вітер б'є, як батіг...

Де ж отут у таку буру

Уцелеть!

Тільки чудо, тільки випадок

У це ревіння й гуд

Над пучиною хиткої

Збережуть!

Гірко посміхнеться він в іншому вірші:

За стіл без солі сядеш поневоле...

І нехай слова участья дороги,

Але видно, для того в нас мозолі,

Щоб по них ходили чоботи!..

Ці вірші - з останнього збірника. Кличкова усе більше критикували за неприйняття радянської дійсності й "бесівської" машинної цивілізації, за тяжіння до старовини, патріархальному мужицькому укладу

Сергій Антонович Кличков дожив до 1937 року. Його заарештували, а дружині повідомили, що чоловік її засуджений Військовою колегією Верховного Суду СРСР на 10 років без права переписки. "Ми не відразу довідалися, що це означає розстріл, - згадувала Н. Я. Мандельштам. - ...Після смерті Кличкова люди в Москві стали дрібніше й менш виразні".

Величезна кількість паперів бути взято при обшуку й невідомо: чи цілі вони? Незрозуміло, як уцелели два вірші, видрукувані на обривках стандартного аркуша паперу

Скільки хочеш плач і ремствуй,

Ні зірки ні, ні вогню!

Не дочекаєшся до світанку,

Не побачиш більше дня!

У цьому мороці, у цієї тими

Страшно виглянути за двері:

Там ворочається час,

Як у глухому барлогу звір!

І ще одне:

Золоте чудо всюди

Сипле зверху смарагди

На пливучі в століття

Сни й хмари!

Але земля зійшлася, знати, клином

До цих вирубок, долинам,

Над якими поник

Журавлиний лемент!

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный ассистент