Твір по літературі: Мій улюблений вірш

И вічний бій!

Спокій нам тільки сниться...

А. Блок

Олександр Олександрович Блок - чудовий російський поет. Вступивши в літературу усунутим від життя ліриком, через щиросердечні переживання й колізії життя Блок виріс в істинно великого національного поета

Придя в літературу на зламі історії, поет зміг відбити час у своїй творчості. Поступово Блок відходить від містицизму й символізму, у його поезію вливається реальне життя зі своїми сумами й радостями, тривогами й турботами. У цьому плані віршований цикл "На поле Куликовом" мав велике значення

Я - не перший воїн, не останній,

Довго буде Батьківщина хвора

Пом'янь ж за раннею зубожій

Мила друга, світла дружина!

Блок дуже важко переживав поразку першої російської революції, але не втратив почуття майбутнього. Тимчасове торжество реакції він правильно оцінив як "випадкову перемогу" катів народу й пророкував настання ще. більше грізних і великих подій. Головною його темою стає Росія. Поета цікавить історія Батьківщини, її славні перемоги він оспівує у вірші "На поле Куликовом", написаному в 1908 році. Слідом за великими попередниками: Пушкіним і Лермонтовим, Тютчевим і Некрасовим - Блок, звертаючись до російської історії, шукає аналогії із сучасним йому періодом. У героїчній історії Росії він знаходить відповіді на свої сложнейшие питання

ПРО, Русь моя! Дружина моя! До

Нам ясний довгий шлях!:

Наш шлях - стрілою татарської древньої волі

Простромив нам груди

У якого ще поета знайдеш такий образ Батьківщини- дружини, прекрасної молодої жінки? Тонкий лірик, що почуває найменші відтінки й нюанси мови, Блок зумів знайти той єдино вірній, близький його поетиці образ Росії, гаряче улюбленої Батьківщини. Це мені особливо близько.

Наш шлях - степовий, наш шлях - у тузі безбережної,

У твоїй тузі, про, Русь!

И навіть імли - нічний і закордонної -

Я не боюся

Поетом узятий для вірша один із самих драматичних періодів історії Росії. Перед державою поставав питання життя й смерті. Росія не могла не вистояти в цій рішучій боротьбі, вона зібрала всі сили й перемогла

Нехай ніч. Домчимося. Опромінимо багаттями Степову далечінь

У степовому димі блисне святий прапор

И ханської шаблі сталь...

Захід у крові! Із серця:кров струменіє!

Плач, серце, плач....

Спокою немає! Степова кобилиця

Несеться навскач!

Весь цикл пронизаний пафосом патріотизму. Мені подобається, цей вірш, воно будить гордість за минуле Росії, вселяє впевненість у майбутнє. Завжди були неясні й лихоліття, але щораз моя Батьківщина виходила із честю з випробувань. Так було й буде завжди, переконуюся в цьому, лита вірші Блоку

И вічний бій! Спокій нам тільки сниться

Крізь кров і пил

Летить, летить степова кобилиця

И мне ковила

Инет кінця!

Миготять версти, кручі...

Зупини!