Історія закордонної літератури ХIХ століття Глава 36. Загальна характеристика

Пример HTML-страницы
Пример HTML-страницы

Історія закордонної літератури ХIХ століття (За редакцією Н. А.Соловйовій) Глава 36. Загальна характеристика.

ГЛАВА 36. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА В 30-е роки XIX в. пішли з життя Байрон і Шеллі, Китс і Скотт. Романтизм розтрачував себе й не поповнювався новими іменами.

Правда, він не припинив свого існування й був ще значним явищем у літературі, але в рядах його прихильників намітилася полеміка, спрямована проти крайностей романтизму й винятковості романтичного героя 30-е роки XIX в. в історії розвитку англійської літератури ознаменовані появою нових рис у жанровій структурі роману, що було обумовлено історико-політичним і соціально-економічним розвитком Англії в період формування чартистського руху, загострення протиріч у країні, що вступила у викторианскую епоху ( 1837--1901). 30-е роки - це роки найбільших досягнень в історії англійського соціального роману Поняття викторианства, пов'язане з викторианской епохою, означає певну ідеологію, напрям думок і життя, духовну атмосферу, комплекс моральних і етичних установлень, що свідчать про благополучний поступальний розвиток суспільства в цілому. В XX в. термін "викторианство" одержав саме широке тлумачення. Один час воно зводилося лише до позитивних сторін викторианской культури, до нібито стійких естетическим і етичним нормам, яких немає в сучасному суспільстві. Починаючи з 1948 р.

викторианская епоха, викторианская література активно аналізуються критиками й істориками літератури, що знаходить висвітлення у величезній кількості дисертацій [532] і монографій, присвячених різним аспектам викторианства. Однак якщо врахувати діяльність письменників "блискучої плеяди", те стане ясно, наскільки примарними минулого подання про золоте століття читачів XX сторіччя, що по-справжньому не вникали в діалектику складного й суперечливого часу, коли мирно уживались серйозний і глибокий критицизм, осуд егоїзму правлячих класів із проповіддю самовдосконалення й альтруїзму; коли поряд з буржуазним практицизмом і розрахунком культивувалася особиста порядність і чесність, висока відповідальність і працьовитість; коли вирішувався питання про загальне виборче право й робітники уперше в історії виступили єдиною політичною силою, здатної відстоювати свої вимоги не стихійно, а організовано, свідомо й цілеспрямовано. "Блискуча плеяда" англійських письменників, виразні й красномовні сторінки добутків яких відкрили миру більше політичних і соціальних істин, чим це зробили всі професійні політики, публіцисти й моралісти разом узяті, показала у своїх утворах всі шари буржуазії, починаючи з вельмишановного рантье й власника цінних паперів, що дивиться на будь-яке підприємництво як на щось вульгарне, і кінчаючи дрібним крамарем і клерком у конторі адвоката. Диккенс і Теккерей, мисс Бронте й миссис Гаскелл зобразили їхній повними зарозумілості, пихатості, дріб'язкового тиранства й неуцтва, і цивілізований мир підтвердив їх вирок В XIX сторіччі найвищого розквіту в Англії досягає роман, пов'язаний з активним політичним і соціальним життям країни, що відбиває духовні потреби суспільства. "Домби й син", "Холодний будинок", "Лихоліття", "Рождественські повести" Ч. Диккенса, "Ярмарок марнославства" У.

М. Теккерея стали найбільш яскравим художнім узагальненням, символом епохи. Разом з тим у країні, де завжди чтились традиції й відчувався зв'язок часів, величезну роль грали в літературі ідеї попереднього століття - епохи Освіти, цієї своєрідної колиски різних жанрових різновидів роману. Роман XVIII сторіччя - це стійке типологічне поняття, що несе в собі важливі структуроутворюючі принципи.

Вони характеризуються цілком певними властивостями, переданими в спадщину століттю XIX. [533] Національна своєрідність англійського критичного реалізму визначається насамперед сатиричною викривальною спрямованістю творчості більшості великих письменників, "мальовничістю", що опирається на традиції нравоописательной сатиричного живопису й графіки Хогарта й Крукшенка й проявившейся не тільки в описах, пейзажних замальовках, але й у самому принципі зображення особистості й середовища, і, нарешті, у яскраво вираженому дидактизмі, запозиченому в просвітителів, а в XIX в. - політично скороченому й продиктованому розвитком буржуазного лібералізму, з одного боку, і ростом і розвитком пролетаріату - з іншої.

Дидактизм і моральні категорії, що формуються у викторианскую епоху в загальному руслі розвитку наук, особливо політекономії, соціології, філософії, накладають певний відбиток на твори Диккенса й Ш. Бронте, Теккерея й Д.

елиот, однак їхнє місце в романі в різні періоди еволюції цього жанру визначається загальним розвитком структури художнього твору, чому в чималому ступені сприяло збільшення читацької аудиторії й публікація роману окремими випусками в журналах, а також формування масової культури Розвиваючи традиції просвітительського реалістичного роману, література XIX в. не тільки розширила й поглибила їх, але й збагатила новими тенденціями, що намітилися в духовному житті суспільства. Розвиток англійської літератури супроводжувалося гострою ідейною боротьбою - християнських і феодальних соціалістів, чартистів і младоторийцев. У цьому особливість англійської літератури, що збагачувалася досвідом суспільних потрясінь, пов'язаних з розвитком революційних подій на континенті чиПочинається викторианский століття із вступу на трон королеви Вікторії в 1837 р.

або він підготовлений попереднім розвитком історичних подій? Сучасні історики літератури відповідають на це питання неоднозначно, але простежується явна тенденція показати й довести ймовірність другого припущення. Саме в 30-е роки позначилися ті політичні й ідеологічні тенденції, які підготували ґрунт для прискореного формування ідей і оцінних критеріїв, що звичайно асоціюються свикторианством.

В історико-літературному процесі Англії XIX в. можна виділити три основних періоди. [534] Перший період - 30-е роки; другий - 40-е," або "голодні сорокові"; третій - 60-е роки. 30-е роки характеризуються прискореним розвитком англійського суспільства по шляху буржуазного прогресу й складної зміни його соціальної структури, розвитком робочого руху, приходом буржуа за допомогою народних мас до політичної влади в результаті виборчої реформи 1832 р.

Величезні успіхи національної індустрії, скасування в 1834 р. "хлібних" законів супроводжувалися розширенням діяльності Англії в інших країнах миру, розвитком її зовнішньої торгівлі, здійсненням колоніальних захоплень. В 30-е роки серйозні зміни відбуваються в розвитку промислової Півночі. На перший план висувається найбільше індустріальне місто Манчестер, що дала назва школі політекономії, що цікавиться рівною мірою й етикою, і соціологією. Вимога свободи торгівлі, благополуччя й процвітання для всіх верств населення виявилися актуальними проблемами й для науки, і для літератури, і для мистецтва. Найбільш значним ідеологом буржуазного лібералізму був Д.

Бентам ( 1748-1832), що поклав початок теорії утилітаризму, що знайшла вираження в проповіді практицизму, особистої ініціативи й підприємництва. Його гасло "найбільшого щастя для найбільшої кількості людей" повинен був залучити маси своїм відвертим утопізмом і ілюзорністю, заспокоївши суспільну думку, налякана розмахом робітника руху Загострення соціальних протиріч привело буржуазну науку до постановки й необхідності дозволу ряду найважливіших соціальних завдань, зокрема проблем народного утворення, боротьби з убогістю, стану в'язниць і работних будинків. Гуманістичні принципи, що лежали в основі вимог прогресивно мислячих письменників того часу, наприклад Диккенса, різко розходилися з бентамовским практицизмом і утилітаризмом.

Але найбільший осуд викликали погляди іншого теоретика викторианской пори - Т. Р. Мальтуса ( 1766-1834).

Праця Мальтуса "Досвід про закон народонаселення" (1798) був прямим випадом проти революційних і радикальних ідей його часу. Але особливу популярність його система поглядів придбала в буржуазії, боровшейся із чартистським рухом в 30-е роки. Уже в цей час в англійській буржуазній ідеології, ліберальної по своїх устремліннях, [535] і в самому чартизмі, де намітилося розмежування між прихильниками фізичної й моральної сили, ідея вдосконалення політичної системи мирними парламентськими методами, законними засобами всіляко пропагувалася й знаходила своїх прихильників.

Чималу роль у цьому зіграв і компромісний характер розвитку Англії після "Славної революції" 1688 р. і поступове, повільне, але поступальний рух убік розвитку "демократії для всіх". Не випадково саме в 30-е роки відродилися старі традиції вираження ідей і суджень в ессеистике й нарисі, сталі обновлятися вже відомі концепції історизму у світлі буржуазно-ліберального помірного плану відновлення суспільства і його інститутів. У романах Диккенса всі ці ідеї знайдуть відбиття пізніше, в 50-е роки, поряд з остронегативним відношенням письменника до теорії розумного егоїзму, себелюбності й практицизму. Найбільш значними істориками цього періоду були Т. Б.

Пример HTML-страницы
Пример HTML-страницы
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector