x x
menu

І. БАГРЯНИЙ «ТИГРОЛОВИ». УМАНІСТИЧНА ІДЕЯ ПЕРЕМОГИ ДОБРА НАД ЗЛОМ

Мета: опрацьовуючи ідейний зміст твору «Тигролови», Звернути увагу на розкриття гуманістичної ідеї перемоги добра над злом, охарактеризувати родину Сірків, виявити її значення у життєвій долі головного героя твору; розвивати увагу, пам’ять, креатив-не мислення, культуру зв’язного мовлення; вміння грамотно викладати власні думки, доводити, аргументувати, робити висновки; виховувати почуття пошани до творчості І. Багряного, зневажливе ставлення до тих, хто прагнув знищити українців як націю, позбавити її прав і волі. Тип уроку: комбінований. Обладнання: портрет І. Багряного, бібліотечка-виставка його художніх творів, географічна карта (з місцевістю тайги), дидактичний матеріал (тестові завдання, картки). Перебіг уроку I. Організаційний Момент II. Актуалізація Опорних Знань 1. Літературна вікторина «Шляхами життя і творчості І. Багряного» • Справжнє прізвище І. Багряного.

(Лозов’ягін) • Письменник, творами якого захоплювався Іван Павлович, у результаті чого обрав собі псевдонім. (М. Хвильовий) • Назва збірки письменника, яку він присвятив своєму батькові. («В поті чола») • Організація письменників, до якої в Охтирці вступив письменник. («Плуг») • Зазначте заклади освіти, де навчався І. Багряний. (Вища початкова школа; реміснича профтехшкола, звідки перевівся до Краснопільської художньо-керамічної; Київський художній інститут) • У чому звинувачували органи НКВД І. Багряного?

(Оскільки він хотів працювати для української культури, критикував національну політику СРСР) • Лідером якої партії був Іван Павлович? (УРДП — Української Революційно-Демократичної Партії) • Перебуваючи у м. Новий Ульм, І. Багряний заснував газету… («Українські вісті») • Основною силою визвольного руху в Україні письменник вважав…

(Робітників, селян, трудову інтелігенцію) • Повість, перша частина якої є задумом митця трилогії про долю української молоді в сталінській системі. («Маруся Бо-гуславка») • Початкова назва роману «Тигролови». («Звіролови») • Всесвітньо відомий публіцистичний твір І. Багряного. («Чому я не хочу вертатися до СРСР») Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал. 2. евристична міні-бесіда • У чому, на ваш погляд, виявився талант І. Багряного у творі «Тигролови»?

• Що свідчить про динамічність сюжету та авантюрність роману? • Чим обумовлена одвічна боротьба добра і зла? Чи завжди в результаті цього є переможці і переможені? Ііі. Оголошення Теми, Мети Уроку. Мотивація Навчальної Діяльності IV. Основний Зміст Уроку Два демони, дві сили,— втілення цілого цього світу. І. Багряний Буде добре, як мине зле. Народне прислів’я 1. Вступне слово вчителя «І. Багряний усе життя біг над прірвою з вірою в людину, прагнучи запалити в ній невгасиму іскру, яка б висвітлила б шлях із чорної пітьми, зневіри, приниження і знеособлення в безсмертя.

Він поспішав, боровся відчайдушно, знесилювався і знову духовно окрилювався, запалювався гнівом і страждав»,— так говорив про Життя письменника відомий літературознавець Микола Жулин- Ський. Чи можливо було бути Людиною та ще й щасливою в тодішніх умовах? Цей твір — боротьба добра і зла, яка є одвічною. 2. Робота у малих групах. Складання схеми «Добро і зло у творі І. Багряного «Тигролови». Стислий її коментар Життя Добро: Зло: • Боротьба Г. Многогрішного; НКВД — знаряддя Сталіна; • Родина Сірків; Майор Медведин; • Морози Тигри 3. Характеристика образів-представників добра 3.1. Старі Сірки. 3.1.1. Матеріал щодо опрацювання героїв. Сірки переїхали на Далекий Схід з Полтавщини ще в 1887 р.

Люди зустрілися з диким лісом, незвіданим краєм, з труднощами. Але працелюбні українці вижили: сіяли хліб, саджали городину, полювали, і земля щедро винагородила їх.

Зажили гарно, містечко Києвом назвали, хати мазали, як і в Україні. Було це аж до нових порядків, коли і люди перевелись, і життя змінилось.

Тоді кинули Сірки все нажите, пішли далі в тайгу та й стали тигроловами. Старий Сірко відповідально ставився до праці, був небагатослівний, стриманий у почуттях. Він робив усе, щоб зберегти міцний добробут своєї сім’ї.

Мати у сім’ї була ніжною горлицею, що всіх привітала, годувала, ніжно любила. Діти виховувалися в атмосфері доброзичливості, взаємоповаги. Сім’я Сірків керується законами християнства.

Вони вірять у Бога, бо він їм дає і одяг, і їжу, і промисел. Цікавими є у творі розповіді про дотримання у родині Сірків звичаїв та обрядів українського народу: це і любов до народної пісні, вишивання рушників, святкування Різдва, Святої вечері тощо. Сім’я Сірків — це не лише гарна родина, це міцне родовідне дерево української нації, з якого відродилась і утворилась нова держава і нова людина. У Сірковій родині ми вбачаємо долю своєї України. І.

Багряний з оптимізмом утверджує, що плекаючи сім’ю та родину, ми відроджуємося, стаємо сильним і неподоланим народом, а відтак, і щасливим, бо ж «сміливі завжди мають щастя». 3.1.2. Складання інформативного ґрона до образів старих Сірків. 3.1.3. Цитатна характеристика героїв. Дід Григорію: • «Я ще не знаю, хто ти, але моя хата — твоя хата».

• «За битого база платить одну тисячу лиш, а за живого і щоб без найменшого ґанжу — 12-15 тис. крб, та все крамом.

Ми з того й живем». Григорій про Сірків: «Оце і все господа. І вона одна тут на великому просторі. А ці люди, що в них він жив, навіть охороняли його». Про Сірківну: • «Недарма-бо в такім краю, забившись на кінець світу, та після всіх злигоднів, в тяжкому змаганні з цією дикою природою так збереглась.

Їй понад п’ятдесят років, а вона виглядає ще молодо й бадьоро. І голос у неї такий, як у дочки, тільки не такий гострий, якийсь тепліший, ближчий. Такий, як у всіх матерів там, за двадцять тисяч кілометрів звідси». Сірківна: • «В сміливих щастя завжди є!.. От хоч би й ми.

Приїхали сюди… Боже! Яка страшна і дика пуща була! Чужа чужина…

А бач, оббулися… І дивись — зажили ж як потім! А пущі здолали, і край скрили, ще й залюднили.

І звикли, полюбили. А нові діти народились — це вже їхня батьківщина тута…

». «Всередині хата вибілена, ще й розмальована по-нашому, а зокола — вигляд сибірський або поліщуцький… Тут край працю любить та й винагороджує її щедро.

Тут рай був, а не край, як для робочого. І ліс, і золото, і риба, і земля хліб родить, і ягода всяка, і все — бери тільки.

Лишень треба рук. А народ наш робочий». • «Це була наша друга Україна, нова Україна, але щасливіша.

І назви наші люди подавали тут свої, сумуючи іноді за рідним краєм: Київ, Чернігівка, Полтавка, Україна, Катеринославка, Переяславка тощо». Зовнішність Сірка: • «Не дід, а вусатий дідуган, дебелий, високий, черновидий, волохаті груди випинаються з білої пазухи. На ногах їчаги, на голові пропотілий кашкет, ватяні штани на нім, дарма що така спека, при боці мисливський ніж, а коло сідла в переднього коня приторочена гвинтівка».

Сірко: • «Як на промисел рушати, то найперше — треба зброю в порядку мати». Морози і Сірки: • «Гора з горою не сходиться… А два роди навіть в такім океані, в таких безмежних нетрищах не змогли розминутися». «Весело пили, за традицією, за козацьким звичаєм… І орудували щелепами так, як тільки в тайзі можуть орудувати при вовчих зубах і при вовчому, хижому апетитові… Їш — не їш, молотили, стирали все, як на жорнах…» Сірко: • «Щастя, як трясця, як нападе, не скоро покине».

• Сірки святкували Різдво, як з діда-прадіда велося: з кутею на Святвечір і з усіма тим зворушливим і романтичним ритуалом, що такий пам’ятний Григорієві з дитинства». «Проти ночі кішок не стежать». 3.1.4. Бесіда за питаннями.

• Хто такі Сірки? • Яким чином вони, українці, опинились на Далекому Сході?

• Що єднає цих людей з Україною? • Чому у них виникає ностальгія за всім українським? • Як Сірки прилаштувалися до важких умов тайги? • Якою справою вони займалися? • Що свідчить про порозуміння української родини з природою? • Яких законів християнської моралі дотримувалася родина Сірків?

• Чому українська родина не побоялася залишити у себе Григорія і допомогти йому вижити? • Що мав відтворити І. Багряний у романі на прикладі родини Сірків?

3.2. Наталка. 3.2.1. Цитатна характеристика образу. Портрет: «Така ж хороша та бистроока, із стрічкою над чолом, і юна, смаглява від сонця, … ставна та горда і заразом насмішку вата…

» Григорій про Наталку: • «Ось вона, козача кров! І ось вона — найвищий вияв не тільки жінки, а й квітуча — і така сувора, гартована і гонориста». • «Чемність для неї така ж вродлива риса, як і краса. …безтурботна, моторна». Григорій про Наталку: «Дивна вона, ця дівчина… Вона навіть не розуміла, яка вона чарівна.

…така, як ота рослина дивна, що ти її торкнеш ру кою, а вона аж повернеться і напустить тонюсіньких колю чок у руку. І це дівчина — звіроловка, переможниця страхіть усяких! Як та дика коза, що боїться, щоб її не впіймали, і не дається навіть підступити». Мати про дочку: «І в кого вона тільки вдалася? Їй би на коні, та на полозках, та з гвинтівкою, та з собаками… І пре туди, куди й чоловік не насмілиться. Звели їй до відьми в зуби залізти — і полізе.

Їй би треба хлопцем родитись». Григорій: • «Яке треба мати вухо, щоб за дві години ходу почути крізь нетрі собачий гавкіт, та ще й упізнати, що то Заливай, а не інший який. Вража дівчина, вона як коза». «Яка запальна! Хижа!

teacher

Материал подготовлен с учителем высшей категории

Ильина Галина Сергеевна

Опыт работы учителем 36 лет

Популярные материалы

Рейтинг

0/0 icon

Вы можете оценить и написать отзыв

Делитесь проектом в соцсетях

Помоги проекту!

Есть сочинение? Пришли его нам и мы его опубликуем!

Прислать