Твір по літературі: Фома гордєєв своєрідність життєвого шляху
"Фома Гордєєв" - це повість про міцніючу буржуазію й про те, як вона набирала сили
Недарма її ідеолог Маякин уважає, що стає цікавіше жити. Повість
Горького, однак, не тільки показує ріст російської буржуазії. Основний задум
Повести - як у цій дійсності "повинен битися енергійна, здорова людина, що ится справа під силу, що ится простору своєї енергії".
У повісті створена ціла галерея образів "хазяїв життя".
От Анатолій Савович Щурів, великий торговецлесом, один з відвертав купецького миру, про яке Маякин говорить: "Хитрий старий чорт... Преподобна лисиця... зведе очі в небеса, і лапу тобі за пазуху запустить так кошель-те й витягнеться... Поостерегись!.."
Але й сам Яків Маякин у хитрості нікому не поступиться. Це свого роду ідеолог купецтва, "мозкова людина", як називали його купці. Він навчає хрещеника Фому своєї "філософії": "Купець у державі - перша сила, тому що з ним - мільйони!" Тому, говорить він, дворяни й чиновники повинні посторонитися й
Дати купцям простір для застосування своїх сил і вкладення капіталів. Анатолій Щурів - представник старого, дикого, патріархального купецтва. Він проти
Нововведень, проти машин, що полегшують життя, проти волі. "Від волі людин гине!" - злобливо пророкує він. Яків Маякин теж представник старого купецтва, але він уміє пристосовуватися до будь-яких умов. Його син Тарас і зять Африкан Смолин
Продовжують справа батьків, додавши йому європейський лиск, діючи більш расчетливо, більш тверезо. Вони рвуться до влади й прагнуть перетворити промисловість на європейський манер
Але вже в старшому поколінні, серед тих, хто засновував стан, були люди, які внутрішньо протестували проти порядків цього миру, хоча й не могли противитися економічним відносинам, що складалися. Такий Гнат Гордєєв - обдарована й розумна людина з народу, жадібний до життя, "охоплений неприборканою пристрастю до роботи", у минулому водолив, а тепер багатій - власник трьох пароплавів і десятка барж. "Життя його не текла рівно, по прямому руслу, як в інших людей, йому подібних, а раз у раз, мятежно скипаючи, кидалася геть із колії, у сторони від наживи, головної мети існування".
Його син Фома не може йти по шляху накопичення й корисливості, інстинктивно тягнеться до краси, не хоче й не вміє фальшивити
Мир власницьких відносин для нього "в'язниця":
"...Задушливо мені... Адже хіба це життя? Хіба так живуть? Душу в мене болить! І тому болить, що - не мириться!" "Не життя ви зробили - в'язницю... Не порядок ви влаштували - ланцюги на людину викували... - говорить Фома купцям
- Задушливо, тісно, повернутися ніде живій душі... Гине людина!.. Ви не життя
Будуєте - ви помийну яму зробили! Грязюку й духоту розвели ви справами своїми... Ви
Зіпсували життя! Ви всі стисли... від вас ядуха... від вас!"
Фома - "здорова людина, що хоче волі життя, якому тісно в рамках сучасності". Він завзято "виламується" з миру хазяїв, і в цьому Горький бачить показник нестійкості сучасного життя, показник того, що настане час її
Змінити. Фома не розуміє до кінця пристрою життя, не знає шляхів і методів
Її зміни, далекий від передової інтелігенції й народу, не знаходить із ними загальної мови, хоча в душі тягнеться до них. Він багато думає над життям, але в нього немає тяги до знань і книги ("...нехай голодні вчаться, мені не треба..."), суспільство розумних і
Утворених людей отпугивает Фому. Прагнення мати друзів він не відчуває. Мир
Власності, що Фома відкидає, купецький уклад життя наклали на нього
Свою печатку; він рано пізнав "поблажливу жалість ситого до голодного". Наприкінці
Повести Фома повалений і принижений; маякинский мир тріумфує перемогу над бунтарем. Перемогу над слабким і людиною, що заплуталася, але не над читачем, перед яким Олексій Максимович Горький розкрив всю непривабливість царства щурових і маякиних.
