Англійська народна казка У перекладі М. Клягиной-Кондратьевой У добрий старий час, - а воно й правда було добрий час, хоч було воно не мій час і не ваш час, та й нічий час, - жили в дрімучому лісі старий з бабою, і був у них один-єдиний син Джек. Жили вони уединенно, і Джек нікого не бачив, крім своїх батьків, хоч і знав із книг, що на світі живуть і інші люди. Книг у нього було дуже багато, і він щодня читав їх, а коли читав про прекрасних принцес, йому до смерті хотілося побачити хоч одну И от раз, коли старий пішов рубати дрова, Джек сказав матері, що збирається покинути рідний будинок - хоче пожити в чужих краях, щоб себе показати й людей подивитися: не все-таки йому з батьком-матір'ю сидіти! - Що я тут бачу? Тільки все дерева так дерева!
- говорив Джек. - Будеш отут сиднем сидіти, того й дивися з розуму зійдеш, так нічого й не побачивши!
Батько його довго не вертався, і бідна баба сама прийнялася наставляти сина: - Ну що ж, бідолашний мій! Захотіло світло побачити - значить краще тобі піти, і благослови тебе господь... - Баба адже синові добра бажала. - Але постій-ка, не поспішай! Скажи, яку корж тобі спекти на дорогу, маленьку з моїм благословенням або більшу з моїм проклятьем? - Ах, бог ти мій! - відповів син.
- Ну, звичайно, більшу - може, я в дорозі проголодаюсь. И мати спекла йому більший корж. А потім піднялася на горище й, поки Джек не зникло, посилала йому вслід прокльону Незабаром юнак зустрів з батьком, і старий запитав його: - Куди йдеш, бідолашний ти мій? Джек сказав батькові те ж, що й матюкай - ех, - відгукнувся батько, - гірко мені, що ти нас залишаєш, але раз вуж ти вирішив іти, значить краще тобі піти Однак не встиг бідний малий відійти, як батько окликнув його. Витягся старий з кишені золоту табакерку й зробив Джеку: - На, візьми цю коробочку й поклади в кишеню. Тільки дивися не відкривай її, поки не виявишся на волосок від смерті! И от пішов бідолаха Джек своєю дорогою й усе йшов і йшов, поки із сил не вибився.
Та і їсти схотілося - корж-те він уже з'їв. На той час настала ніч, і він ледь розрізняв дорогу. Раптом удалечині зажеврівся вогник, і Джек покрокував у ту сторону. Підійшов до якогось будинку, розшукав чорний хід і постукався у двері.
З будинку вийшла служниця й запитала, чого йому треба. Джек відповів, що надворі ніч, а йому ніде переночувати. Тоді служниця запросила його в кімнати, посадила перед вогнищем і подала йому всякої їжі: і смаженого м'яса, і хліба, і пива А поки Джек сидів у вогню й вечеряв, у кімнату ввійшла молода леді, хазяйська дочка, щоб подивитися на нього. Вона відразу закохалася в Джека, а Джек у неї. І от молода леді побігла до батька й сказала, що в кухні в них сидить гарний юнак.
Джентльмен негайно вийшов до Джека, став його розпитувати й під кінець запитав, що він уміє робити. А Джек по дурості візьми та й скажи: - Усе вмію! Він адже думав, що мова йде про дріб'язкову роботу з будинку - Так! - сказав джентльмен.
- Ну раз ти все вмієш, зроби от що: завтра до восьми ранку нехай розіллється перед будинком моїм величезне озеро, а по озеру нехай попливуть військові кораблі, самі більші, які є на світі; один корабель нехай дасть королівський салют і останній постріл виб'є ніжку в ліжка, на якій спить моя молодша дочка. А якщо ти всього цього не зробиш, прощайся з життям! - Добре! - відповів Джек і відправився спати Прошептав молитву, заснув і проспав до восьми ранку без малого, так що вуж ніколи було роздумувати - як тепер бути? Але раптом він згадав про батьківську табакерку й подумав: «Ну, тепер я й впрямь виявився на волосок від смерті! » Пошарив у себе в кишені й витягся табакерку.
І тільки він відкрив її, як з табакерки вискочили три червоних чоловічки й запитали; - Що накажеш? - От що!
- відповів Джек. - Зробіть так, щоб перед цим будинком розлилося величезне озеро, а по ньому поплили військові кораблі, самі більші, які є на світі. Один корабель нехай дасть королівський салют, так так, щоб останнім пострілом вибити ніжку в ліжка, на якій спить молода леді - хазяйська дочка - Не турбуйся, усе зробимо! - сказали чоловічки И не встиг Джек віддати наказ чоловічкам, як пробило вісім і - бух! бух! - пролунав залп із найбільшого військового корабля. Джек підхопився з постелі, кинувся до вікна й побачив такі чудеса, яких ніколи не видивал, та й не міг бачити, поки жив з родителями влесу.
От Джек одягся, помолился й вийшов, посміюючись, дуже задоволений, що всі так добре вийшло. А джентльмен підійшов до нього й говорить: - Ну, що ж, парубок, повинен визнати, що ти й справді спритний хлопець. Підемо поснідаємо! Однак прийде тобі зробити ще дві справи. Зробиш, тоді й женишся на моїй дочці За сніданком Джек не зводив очей з молодої леді, а вона з його. Після сніданку джентльмен наказав Джеку зрубати всі високі дерева на багато миль навколо, і все це - до восьми годинників наступного ранку Не витрачаючи зайвих слів, скажемо, що дерева були зрубані, а джентльмен залишився дуже задоволений і сказав Джеку: - Тепер наказую тобі зробити ще одна справа, і це вже буде останнє.
Побудуй мені величезний замок на дванадцяти золотих стовпах. І до замка нехай з'являться полки солдатів і проведуть ученье. А о восьмій годині ранку командир повинен скомандувати: «На пле-чо!» - Добре!
- відповів Джек И коли наступив третій ранок, було створене третє, і останнє, велике чудо. І Джек женився на молодій леді. Але, боже мій, чого тільки йому не довелося випробувати потім! Незабаром джентльмен улаштував більше полювання.
Він скликав з усією округи знатних гостей поохотиться й подивитися новий замок. Із цієї нагоди Джеку подарували відмінного коня й червоне мисливське плаття Настав день полювання. Слуга приніс ранком нове плаття Джека й став забирати старе. Сунув руку в кишеню камзола й витягся звідти маленьку золоту табакерку. Джек забув її там собі на лихо! Слуга відкрив табакерку, отут з її вискочили три червоних чоловічки й запитали: - Що накажеш? - От що, - відповів слуга, - перенесіть новий замок подалі звідси, куди-небудь за море!
- Добре, - мовили червоні чоловічки. - И тебе разом з ним? - Звичайно! - відповів слуга - Ну, тримайся! - сказали чоловічки й віднесли його разом із замком далеко за широке море Повернулися знатні гості з полювання, а замка на дванадцяти золотих стовпах наче й не було! І більше всіх досадували ті, кому ще не вдалося побачити його. Бідоласі Джеку пригрозили, що в наказанье за обман у нього віднімуть його молоду красуню дружину.
Але зрештою тесть сказав, що дає зятеві дванадцять місяців і один день на пошуки зниклого замка, і Джек пустився в шлях-дорогу на доброму коні й із грошима вкармане. И от став бідолаха Джек шукати свій зниклий замок по горах і по долах, по рівнинах і пагорбам, по дрімучих лісах, по звіриних стежках. Куди тільки не забрідав - розповісти неможливо, та й не хочеться! Нарешті добрався до тих місць, де жив король всіх мишей на світі. У перших воріт, прямо проти входу в королівський замок, стояв на годинниках маленьке мишеня. Він спробував було затримати Джека, але той запитав: - А де король? Мені треба його бачити!
Тоді мишеня покликало іншого мишеняти, і той проводив Джека до короля. Мишачий король прийнявся розпитувати гостя, і Джек розповів всю правду: як він втратив свій прекрасний замок, і як відправився його шукати, і що строку йому дали рівно рік і один день.
Під кінець Джек запитав мишачого короля, чи не знає того, куди подівся замок - Ні, - відповів король, - але я владика всіх мишей на світі. Завтра ранком я їх скличу.
Може, вони й бачили твій замок Потім Джека гарненько нагодували й уклали спати, а ранком він разом з королем вийшов у поле. Король скликав мишей із усього світла й запитав, чи не траплялося їм бачити великий гарний замок на золотих стовпах. Але миші відповіли «ні» - жодна не бачила замка. Тоді старий король сказав Джеку, що є в нього два брати: - Один з них - король всіх жаб, а інший, самий старший, - король всіх птахів.
Ступай до них! Може, вони що-небудь знають про зниклий замок. Коня свого поки залиш у мене, а собі візьми кожного з моїх кращих скакунів. Так передай моєму братові от цей корж - тоді він довідається, від кого ти прийшов.
І не забудь сказати йому, що я здоровий і дуже хочу його бачити И мишачий король распрощался Сджеком. Коли Джек виїжджав з воріт, мишеня-страж сказало йому: - Хочеш, я піду з тобою? - Не коштує, - відповів Джек, - як би король не розсердився! Але маля стояло на своєму: - Краще візьми мене із собою!
Може, я тобі придамся - Ну, стрибай! - погодився Джек Мишеня побігло нагору по нозі коня, а кінь так і здійнявся, але Джек підхопив мишеня й сунули його вкарман. И от Джек рушив у шлях.
