Мета уроку: вчити дотримуватись правил поведінки у спілкуванні з природою, формувати нетерпиме ставлення до людей, які завдають шкоди живій природі, виховувати бажання допомагати звірям та пташкам. Обладнання: Ілюстрації рослин та тварин, що охороняються законом, серія картин «Допоможемо природі», Оповідання П. Молчанова « Як Толя мурашкам допомагав». Хід уроку 1 Вступна розповідь. Повідомлення теми уроку. З давніх часів, коли людина почала займатися сільським господарством, мисливством, рибальством, вона постійно впливає на тваринний та рослинний світ: вирубує ліси, знищує тварин, виловлює рибу. Там, де колись були хащі лісу, з′явилися міста, села, там, де водилася різноманітна риба, заводи скидають отруйні води. Чарівні квіти, дерева й тварини зникають назавжди. Тому нашим головним завданням сьогодні, завтра і завжди є охорона рослинного і тваринного світу. 2 Розповідь вчителя з елементами бесіди. Навесні у мішаних лісах з′являються ранньоквітучі рослини: проліски, підсніжники, конвалії, сон-трава та інші.
(Показ ілюстрацій) - Чи зустрічали ви ці рослини у природі? - Чи принесли додому букетик таких квітів? Вони першими зацвітають, гарно квітнуть і мають лікарські властивості. Тому такі рослини люди бездумно зривають. Кількість цих рослин з кожним роком меншає в лісах. З часом, вони зовсім можуть зникнути. Крім ранньоквітучих є ще велика кількість рослин, які потребують збереження і охорони.
Це вовчі ягоди пахучі, водяний горіх плаваючий, цибуля ведмежа, зозулині черевички, півники борові, росички та багато інших. (Показ ілюстрацій). - Чому деякі рослини можуть зовсім зникнути? Найчастіше причиною зменшення чисельності та зникнення рослин у природі є: зривання рослин для букетів, викопування рослин, збирання лікарської сировини, вирубування лісів, випасання худоби, розорювання земель, забруднення повітря.
Отже, охоронці природи, зокрема учні, повинні оберігати їх, не дозволяти знищувати. Ці рослини можна також вирощувати на домашніх або шкільних квітниках, щоб вони розмножувалися. Значних змін зазнав і тваринний світ. Ще якихось 200 років тому він був багатий.
За цей період майже знищено було зубрів, оленів, бобрів, козуль, глухарів, тетеревів. Зараз на межі зникнення перебуває близько 600 видів тварин. Серед них хохуля звичайна, їжак вухатий, кіт лісовий, тхір степовий, зубр, лелека чорний, журавель сірий, орлан - білохвост, беркут, гадюка степова, полоз леопардовий, тритон карпатський, шовкопряд кульбабовий та багато інших.
( Показ ілюстрацій). Цих тварин взято під охорону. Знищення їх та полювання на них заборонено. - Як люди можуть допомагати тваринам і пташкам? Узимку люди підгодовують звірів.
У годівниці кладуть сіно, коренеплоди, сіль. Дорослим допомагають школярі. Навесні розвішують шпаківні та інші гніздівлі, влаштовують «будиночки» для комах, прокладають стежки для туристів, влаштовують місця для вогнищ. - Чи доводилось вам допомагати тваринам? Як саме? 3 Розв′язування проблемних ситуацій. Зараз я запропоную вам декілька проблемних ситуацій.
Подумайте і висловіть свою власну думку. а) Що ти робитимеш, коли на твоїх очах ламатимуть гілки дерев, бігатимуть по клумбах, точитимуть сік з берези? б) Як ти поводитимешся, коли побачиш, що хтось мучить кішку, собаку чи вужа? в) Що ти робитимеш, коли, прийшовши на прогулянку до лісу, побачиш на галявині залишене кимось сміття ( порожні пляшки, папірці, консервні банки, недоїдки)? 4 Опрацювання оповідання «Як Толя мурашкам до пома- гав» А) читання тексту; б) відповіді на запитання вчителя. - Хто, на вашу думку, розворушив мурашник?
- Для чого це зробили? - Чому Толя вирішив допомогти мурашкам?
- Як би вчинили ви, якби побачили в лісі великий мурашник? 5 Підсумок уроку. А зараз давайте спробуємо підвести підсумок нашого уроку. - Чому природу треба охороняти? - Чому рослини називають зеленим другом? - Для чого охороняють рослини? - Які рослини потребують охорони у нашій місцевості? - Що кожен з вас зробив для охорони рослин, тварин?
Природа щедра до нас. Усе, що ми маємо, - від неї.
То відплати їй своєю добротою, увагою, чесним поводженням, і вона буде щедрішою. Додатковий матеріал П. Молчанов Оповідання « Як Толя допомагав мурашкам» У вихідний день Толя з батьком пішли до лісу. Невдовзі вони зупинилися біля мурашника, розворушеного якоюсь недоброю людиною. Мурашки ремонтували своє місто, метушливо тягаючи будівельний матеріал. Толя довго спостерігав за роботою лісових трудівників, а потім став збирати хвоїнки, сухе листя та травинки. Батько зацікавлено спитав: - Що це ти робиш, Толю?
Толя відповів: - Ти подивися, як важко мурашкам матеріал до мурашника носити. В них же немає ані машин, ані залізничної дороги, все самі тя - гнуть. А вони ж такі маленькі. Треба їм допомогти! Толя взяв зібрані травинки, хвоїнки, корінчики, підійшов до мурашника та обережно поклав коло нього в декількох місцях. Мурашки зразу ж почали перетягувати в мурашник все, що приніс Толя. Урок - Червона книга України Мета уроку: Дати відомості про Червону книгу України; підвести дітей до усвідомлення необхідності зберігати і примножувати природні багатства; виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.
Обладнання: Червона книга України, серія малюнків або фотографій з рідкісними і зникаючими видами тварин та рослин, розповіді про тварини і рослини. Хід уроку 1 Повідомлення теми уроку. Для збереження рідкісних видів рослин і тварин, які потребують охорони, створено спеціальну «Червону книгу». Що це за книга і про що в ній розповідається ми дізнаємося на сьогоднішньому уроці. 2 Розповідь учителя. Назва книги – «Червона», бо вона подібна до червоного сигналу світлофора і має викликати в людей тривогу за долю природи: « Зупинися, людино! Подумай! Будь обережною!» ( Показ книги) «Червона книга України» - у двох томах.
У першому зібрані відомості про всі рослини, а в другому – про тварин, яким загрожує небезпека. Таких в Україні набралося чимало: 541 вид рослин та 382 види тварин. Однак рівень загрози для кожного з них виявився неоднаковим. Тому всіх їх «зарахували» до різних класів (категорій). Ще й різними кольорами домовилися позначати: І – «зникаючі» - червоним – їм загрожує найбільша небезпека; ІІ – «вразливі» - оранжевим; ІІІ – «рідкісні» - жовтим; « зниклі» - чорним ( тарпан, тур, заєць-біляк); « відновлені» - зеленим, їм уже не загрожує небезпека зникнення. ( Серед рослин таких немає, а серед тварин – один лише зубр належить до цієї категорії). 3 Показ ілюстрацій та розповідь про тварин та рослини, що занесені до Червоної книги. 4 Декламування учнями вірша про Червону книгу. 5 Підсумок уроку. Потрібно добре знати рослинний та тваринний світ своєї місцевості, щоб зберегти всю красу та різноманітність рідної природи.
Знати, любити і берегти природу - це святий обов′язок кожного свідомого громадянина нашої країни. І ви, маленькі громадяни, теж не повинні стояти осторонь. Ви повинні оберігати все живе, що вас оточує, не завдавати шкоди рідній природі, піклуватися про братів наших менших. Додатковий матеріал Розповіді про тварин і рослини, що занесені До Червоної книги Тарпан, або дикий кінь Зник з обличчя Землі.
Ще якихось 200 років тому він траплявся у лісах України та Білорусі. За часів запорожців зустрічались цілі табуни тарпанів. Часом козакам доводилось хапатися за зброю, бо здалеку дикі коні нагадували численну татарську кінноту. Очевидці описували тарпана як невисокого попелясто-сірого коника з темною гривою, що стирчала короткою щіткою.
Хвіст та ноги були у нього до колін чорно-бурого кольору, причому, передні ноги з поперечними смужками, ніби у зебри. Тарпанів люди переслідували за те, що вони зманювали свійських коней, витоптували поля та об′їдали сіно в скиртах. До того ж у тарпанів було смачне м′ясо. На них влаштовували великі полювання.
Нерозораних степів, де жили тарпани, з часом ставало все менше й менше. Не вистачало простору для волелюбного тарпана. Приручити їх нікому не вдавалось і вони почали зникати.
За свідченням очевидців, останній вцілілий тарпан жив на Полтавщині поблизу Миргорода в 1914-1918роках. Так було винищено одного з предків свійських коней. Тур, дикий бик Тур – первісний бик, був предком сотні порід великої рогатої худоби. Він був надзвичайно красивою твариною. Високий, мускулистий, з гордо посадженою головою на могутній шиї, з довгими світлими рогами. Бики були чорними, а корови – рудо-бурими. Тури мали дикий і злий норов, не боялись ні людини, ні звіра.
Бо не мали собі рівних. Навіть, вовки були проти них безсилі. Однак турів з роками ставало дедалі менше, Причина – зростання господарської діяльності людини. Останній представник цього виду загинув у 1627 році. Цей красивий і могутній звір залишився в пам′яті людей в казках, переказах, легендах, в скульптурі та живопису. Соболь
Хто не чув про цього хутряного звіра, що живе у наші дні в далекій сибірській тайзі. Соболь – типовий лісовий звір.
Тіло у нього гнучке, рухи – дуже граційні. Має довгий пухнастий хвіст. Хутро у соболя густе, довге, ніжне, шовковисте, надзвичайно гарне і дороге. Живиться соболь гризунами, але полюбляє також ягоди і горіхи. В давнину були дуже поширені на території України. Колись їх було багато в лісах, на них полювали, їх хутром торгували. Соболь був «м′яким золотом» Київської Русі.
З часом соболів ставало все менше в наших лісах, а тепер і зовсім немає. Заєць-біляк
Ще в минулому столітті на території України було багато зайців-біляків, про яких кажуть: «взимку – білий, влітку – сірий». Насправді, заєць-біляк влітку рудо-бурий, а не сірий, а взимку він білосніжний і лише кінчики вух чорні. У наш час зайці-біляки зникли, можливо, через те, що зими у нас с тали теплі і малосніжні.
Залишилися в Україні лише зайці-русаки, у яких забарвлення хутра на протязі року не змінюється. Зайці-біляки занесені до Червоної книги України. Отже, ще залишається надія на відновлення їх чисельності. Куріпка біла
До чорного списку занесено птахів, які вже не гніздяться в Україні. Це, наприклад, куріпка біла. Вона була колись дуже поширеною, а тепер збереглася лише на півночі. Розміром біла куріпка не більша за сіру ворону.
Забарвлення самців і самок взимку біле, з чорним по краях хвостом і червоними «бровами». Має надійне зимове «вбрання». В Україні зустрічалась переважно на Поліссі, в болотистій місцевості, де росте багато верби і берези, бруньками яких полюбляли ласувати білі куріпки.
Бражник – мертва голова
Досить великий метелик з розмахом крил 11-13 см. Передні крила червонувато-бурі, задні – чорно-жовті. На темній пухнастій спинці добре помітний вохристо-жовтий малюнок, що нагадує «мертву голову». Довгий час цей бражник наводив жах на забобонних людей. Вважалося, що «мертва голова» - провісник всіляких лих, особливо коли він починав «кричати».
Справді, цей метелик подавати звук, що схожий на різкий, пронизливий писк. Водяться ці метелики на півдні, однак інколи залітають і в центральні та північні райони. Живляться вони соком, що витікає з поранених дерев. Іноді крадуть мед у бджіл, бо вміють імітувати «спів» бджолиної матки. Гусінь мертвої голови строката – жовта або зелена з голубими смугами. Живиться листям картоплі, жасмину, малини.
Лілія лісова
Росте в лісах красуня-царівна – лілія лісова. У неї великі запашні, яскраво-пурпурові з фіолетовими плямами квітки. Під землею лілія ховає золотаву цибулину. Легенда розповідає, що лілія виросла із серця козака.
Що поліг у бою за Батьківщину. З того часу квітка надає хоробрості та стійкості воїнам. Лілія лісова має багато народних назв: маслянка, масляночка, саранка. Колись її в наших лісах росло дуже багато. В давні часи цибулини згодовували коровам, щоб молоко було жирнішим.
Росте лісова лілія дуже повільно. Вперше вона зацвітає аж на сімнадцятому році життя.
Підсніжник білосніжний
Ранньої весни з-під снігової ковдри виглядають ніжні голівки підсніжників. Як тільки рослина пробилася крізь сніг, квітка здіймається над листочками. А як відцвіте, підсніжник почне набиратися сил, щоб визріло в плодах–коробочках його дорогоцінне насіння. Адже з нього виростуть молоді підсніжники. Розмножується підсніжник також і підземними цибулинами. Однак цих красивих рослин стало мало в лісах, бо їх знищують люди.
Любка дволиста ( нічна фіалка)
Чудові диво-квіти орхідеї вперше побачили в Європі в 1731 році. Їх привезли з жарких і вологих лісів Південної Америки. Далекі чужинки назавжди полонили своєю красою серця людей. Зростають орхідеї і в Україні. Вони дрібніші і скромніші, але які гарні.
Струменить від них ніжний медвяний аромат. Тому називають їх нічними фіалками, а найчастіше – любками.
Про рослину-любку розповідають в Україні легенду, як врятувала вона від вірної смерті козаків, що тікали з турецького полону. Ніби подарувала дівчина-красуня тим козакам намисто з прозорих бульбочок любки. З′їси бульбочку – голод вгамуєш і сили відновляться. Любка не лише дуже красива, а й корисна лікарська рослина. Вірш
В Червону книгу ми занесли Світ неповторний і чудесний, Що поступово вимирає, Давно рятунку в нас благає.
Невже в майбутньому на світі Не будуть квітнуть дивні квіти? Конвалії й фіалки ніжні. І вісник березня – підсніжник? Невже ми більше не побачим, Як сон-трава росою плаче?
Троянда степу, квітка мрії Жар-цвітом землю не зігріє? Ми всі – господарі природи, То ж збережемо її вроду!
