Мета: ознайомити з основними віхами життя та творчості Ф. Достоєвського, його світоглядними позиціями та морально-етичними переконаннями, зацікавити творами письменника; розвивати вміння сприймати інформацію на слух, лаконічно висловлювати власні думки з приводу почутого, навички роботи з книгою; виховувати гуманізм, цілеспрямованість, почуття справедливості. оснащення: портрет письменника, ілюстрації до біографії, видання творів. тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Хід уроку
І. Мотивація навчальної діяльності
Учитель. «За глибиною замислу, за широтою завдань морального світу…цей письменник стоїть у нас справді відокремлено. Він не тільки визнає законність тих інтересів, що хвилюють сучасне суспільство, але навіть іде далі, у галузь передбачень та передчуттів, що складають мету… шукань людства»,— так оцінив творчість Ф. Достоєвського, з якою ми починаємо знайомство, його сучасник м. Салтиков-Щедрін. а ось висловлення сучасного літературознавця Є. Волощук: «його романи стали своєрідною творчою лабораторією, в якій досліджувалася боротьба суперечливих витоків у людській душі й випробовувалися провідні соціальні, моральні й філософські ідеали, які визначили духовне життя людства останні півтора століття».
як бачимо, творчість письменника визнається епохальним явищем, а його особистість — неординарною. Детальніше про все це — на уроці.
II. Оголошення теми та мети уроку
III. Актуалізація опорних знань
1. назвати основні принципи реалізму, його течії, представників.
2. Визначити особливості розвитку російського реалізму II пол. XIX ст.; назвати найвидатніших представників.
3. Питання для допитливих та уважних:
• чим зумовлений особливий шлях розвитку російського реалізму XIX ст.? (Особливими історичними умовами: наявністю кріпацтва, потім його скасуванням, реформами, розвитком капіталізму на десятки років пізніше, ніж у Західній Європі, та іншими чинниками)
IV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу
1. слово вчителя
Примітка. Під час розповіді вчителя учні записують тези чи конспект за планом:
1) Дитинство і юнацькі роки письменника.
2) Початок літературної діяльності.
3) Гурток м. Петрашевського. арешт.
4) Каторга.
5) Після каторги.
6) Останні роки життя.
7) еволюція світогляду письменника.
8) Огляд творчості.
— Дитинство майбутнього письменника було нелегким. народився він у родині колишнього військового лікаря у 1821 році в москві. його батько був людиною нестриманою, грубою, скупою, до того ж пиячив. Підтримувала сімох дітей добра, релігійна, хазяйновита мати, яка прожила недовго.
За волею батька Федір вступив до Головного військово-інженерного училища в Петербурзі, хоча покликання до військової справи не відчував. У цьому навчальному закладі викладали не лише технічні та військові дисципліни, але й французьку мову, живопис, історію, літературу. Студенти серйозно, фахово займалися літературною працею, читали твори зарубіжних авторів різними мовами й обговорювали прочитане.
У 1839 році Достоєвського приголомшила звістка про трагічну загибель батька, якого вбили селяни. мабуть, саме це й спричинило хворобу Федора — епілепсію.
Після закінчення училища (1843) Достоєвський став офіцером і отримав призначення до інженерного корпусу. але служба цікавила його мало, і він пішов у відставку, вирішивши присвятити себе літературній праці. Одним подихом він перекладає «ежені Гранде» О. де Баль-зака, а потім пише свій власний твір — повість у листах «Бідні люди». Критики щиро привітали новий літературний талант. Упродовж наступних трьох років (1846–1849) з’являються повісті Достоєвського «Двійник», «Хазяйка», «Білі ночі», «неточка незванова». молодий письменник знайомиться з Іваном Тургенєвим, миколою некрасовим й іншими тодішніми митцями та критиками. Але його увага до людини, складності її долі,
непередбачуваності її вчинків, таємних передчуттів, психологічних загадок викликали критичні відгуки, які він болісно переживав.
У 1847 році Достоєвський зближується з Михайлом Буташевичем-Петрашевським, чиновником міністерства іноземних справ, який пропагував ідеї утопічного соціалізму Фур’є. на зборах гуртка говорили про перебудову суспільства, про необхідність скасування кріпацтва, навіть шляхом повстання. Гурток викрили, а його учасників, серед них і Достоєвського, заарештували. Вирок суду — страта. 22 грудня 1849 року групу молодих петрашевців вивели на одну з петербурзьких площ, де стояли солдати з рушницями напоготові. Засудженим зав’язали очі. Потяглися страшні хвилини очікування. раптом — цокіт кінських копит, солдатам командують «Вільно!» ад’ютант царя оголошує, що імператор помилував бунтівників і замінив смертну кару чотирма роками каторжних робіт, а після цього — солдатською службою.
Шістнадцять діб у сорокаградусний мороз на відкритих санях везли петрашевців до Західного Сибіру. Там, у Тобольську, їх відвідали дружини декабристів, які ще двадцять років тому поїхали за своїми чоловіками на каторгу, щоб підтримати їх. мужні жінки подарували Достоєвському Євангеліє, яке той свято зберігав усе життя.
Умови перебування в тобольському острозі були жахливим: письменникові довелося спати на спільних нарах з убивцями та злодіями, працювати по коліна в холодній воді. не легшими були умови в омському острозі та на солдатській службі в Семипалатинську.
через кілька років Достоєвський отримав офіцерський чин, закохався й одружився. новий цар Олександр II дозволив петрашевцям повернутися до столиці.
Свої спогади про каторгу письменник виклав у творі «Записки з мертвого дому». «не знаю кращої книжки з усієї нової літератури, рахуючи Пушкіна,— захоплено відгукнувся лев Толстой.— Погляд… щирий, природний і християнський».
З 1861 року Достоєвський разом зі своїм братом михайлом видає в Петербурзі журнал «Время», а після його заборони — журнал «епоха». У цей час він визначає власний погляд на завдання російського письменника і громадського діяча. його ідеї — це своєрідний російський варіант християнського соціалізму.
У 1862 році Достоєвський здійснив подорож Західною Європою, яка укріпила його в думці, що необхідно боротися зі всесвітнім злом, яке все більше завойовує душу людини. Він починає писати один із ключових своїх творів — роман «Злочин і кара».
наступні роки приносять Федору михайловичу і літературну славу, і великі душевні випробування: втрату дружини, банкрутство, борги. йому довелося навіть продати ще не написані романи.
«Ось я залишився один, і стало мені просто страшно,— пише Достоєвський.— Усе життя водночас розпалось на дві частини. Стало навкруг мене холодно…» Після закриття його журналу «епоха» він зізнається другові: «на мені… до 10 000 вексельного боргу і 5 000 під чесне слово… О друже мій, я залюбки пішов би в каторгу знову на стільки ж років, аби тільки виплатити борги й знову почуватись вільним».
Під час роботи над повістю «Гравець» Достоєвському допомагає стенографістка Ганна Сніткіна, яка стала для письменника помічницею, а згодом — дружиною і другом. через борги родині Досто-євських довелося близько п’яти років перебувати за кордоном. Там було створено романи «Ідіот» і «Біси».
Достоєвський постійно працював, практично не підводячись з-за письмового столу. нарешті він міг вільно творити, його творчість було визнано видатним досягненням світової літератури, він мав сімейний затишок на дачі поблизу новгорода. але хвороби перемогли, і в 1881 році письменника не стало.
літературознавці відзначають, що впродовж творчого шляху світогляд Достоєвського змінювався і це відбилося у його творах. У ранньому періоді (40-і рр. XIX ст.) він відчував вплив романтизму і сентименталізму, перейшов від традицій натуральної школи до поглибленого психологізму. Другий період (50–60-і рр.) — перехідний (шіллерівський) — розчарування в ідеях соціалістичної утопії, прихід до антигероя, героя-бунтаря. Третій період (останні 15 років) — це розквіт творчості, коли письменник відмовився від крайніх, відкрито революційних форм боротьби, утвердився у своїх релігійно-моральних переконаннях.
2. робота в парах
Уточнення, доповнення записів. Озвучування робіт 1-2 учнів.
V. Закріплення знань, умінь і навичок
асоціативний диктант
