Опис теми: Опис природи лісу, літніх днів, лісового озера

Озеру влесу.

Бачили картину Васнецова "Аленушка"? Там сумна дівчина сидить на березі озера, а в темній воді відбиваються стовбури високих дерев, що оточують озеро? Цю картину я знаю з дитинства. Вона висить у мене на стіні, тому що мене кличуть Аленушка. А от такого озера я ніколи не бачила, не доводилося. Адже я живу в місті. Але один раз, улітку, тато вирішив відвідати свою тітку в Псковській області й взяв мене із собою. Ми пробули там тиждень. Один раз ми вирішили поїхати на озеро влесу.

Ліс був дуже гарний, промені сонця пробивалися крізь листя. Це був змішаний ліс, там росли й хвойні дерева, і листяні. До озера ми вийшли зненацька: стежка зробила поворот і перед нами відкрилося озеро. Воно було велике, кругле, начебто хтось вичертив його форму у вигляді кола, а вода була такий же темної, як на тій картині. Сонце було небагато сховане верхівками дерев. Не була навіть маленького ветерочка й тому вода була рівна-рівна, вона блищало як дзеркало й у ній відбивалися небо й усе дерева, які оточували озеро. На середині озера плавали величезні листи й квіти. Це були латаття

Мені здавалося, що Васнецов стояв саме в цього озера, коли придумував свою картину. Тато запропонував викупатися, але мені було трошки страшно заходити в цю темну воду. Начебто це озеро з казки й у нього є якісь таємниці й загадки. Але потім я й мої двоюрідні брати все-таки вирішили поплавати. Вода виявилася такий теплої, приємної. Ми поплили до латать і спробували їх зірвати, але вони дуже щільно трималися своїми довгими стеблами й ми їх залишили впокое.

Коли ми накупалися, то вирішили обійти озеро навколо, там була стежка. Ми спокійно йшли й розмовляли й раптом щось із шумом і плескотом вискочило в нас із подног і стало падати у воду. Виявляється, це качине сімейство розташувалося в травичці на березі, а вглядівши нас кинулося рятуватися у воду. Там була мама-утоку й п'ять маленьких каченят. Вони ж не знали, що ми не заподіємо имзла.

Так я побачила теперішнє казкове озеро