Твір на тему: "Осінь у лісі"
Як ми із хлопцями ходили в ліс восени.
Один раз ми із друзями вирішили сходити в ліс. Це було восени, у вересні. Ми дочекалися неділі, взяли компас, щоб не втратитися, і пішли. Бабуся зробила нам бутерброди, щоб ми не проголодались. Ми було шестеро хлопців з нашого двору й ми ще жодного разу не ходили в ліс без дорослих. Ми трошки хвилювалися
Вересень - це перший місяць осіни. Осінь, можна сказати, тільки починається. Ще тепло, майже як улітку. Дерева вже почали жовтіти, але не все. Особливо добре це було видно в лісі: одне дерево коштує собі зелене, навіть і не думає офарблюватися в осінній колір. А інше - уже жовте-жовте, і починає скидати листи. Вони падають на стежку й здорово шарудять під ногами. Ми вирішили, що коли будемо йти з лісу, то зберемо букети з таких листів і подаруємо їх своїм мамам
Ліс восени дуже гарний. Дихалося там добре, співали птаха. А деякі птахи не співали, а тріскотіли - це сороки, люблять вони потріщати-покричати на весь ліс, углядівши незнайомця. Це вони інших жителів лісу попереджають, що хтось чужий прийшов, будьте напоготові.
Ми дуже хотіли зустріти в лісі якась тварина: побачити лисицю з рудим хвостом, або зайця-трусишку, або хоча б колючого їжачка. А особливо ми хотіли зустріти сірого страшного вовка й показати йому, що ми його зовсім не боїмося. Кожний з нас тримав по великому зручному ціпку, які ми прямо на краю лісу зробили з більших сухих гілок. Але нікого такого нам не попалося, видно, сорока всіх встигла попередити, щоб сховалися получше.
Але зате нам попалися гриби. Спочатку один хлопчик, що був у лісі вперше, закричав: "Ой, я щось знайшов!" Ми подивилися - це був гриб. Ці гриби мені добре відомі. Це дуже гарні гриби. Вони яскравого жовтого кольору й у них трошки дивна форма, вони можуть виглядати як маленькі вазочки, але іноді - дуже перекручені. А саме приємне в цих грибах те, що вони ростуть дуже більшими сімейками, розсипаються по всій галявинці. Тому всім нам відразу найшлося заняття: ми дуже ретельно оглянули галявинку й зібрали кілька десятків цих симпатичних жовтих грибочков. Вони називаються лисички. От як нам повезло: лисицю ми не зустріли, але лисичок набрали
Трава теж початку жовтіти, але була майже зеленою. Ми вийшли на інший край лісу, поруч із більшим лугом на лузі. Там стояв великий стіг сіна. І ми вирішили зробити там привал. Ми відпочили й пішли додому. Дорога додому чомусь виявилася коротше, адже ми небагато утомилися й уже не зупинялися, щоб помилуватися околицями. Удома бабуся посмажила нам наші гриби з картоплею. Вони виявилися дуже смачними
