Твір на тему: "Ліс узимку"

Зимовий сон

Ліс гарний завжди. Але зимою його краса особлива. Це краса сну й очікування, краса тиші, ясності й чистоти

За нашим дачним будиночком у селі розрісся березовий гай. Улітку, серед яркою зелені й сонячних променів, майже не видні між беріз невисокі молоді ялинки. Весь гай з раннього ранку до глибокої ночі наповнений пташиними голосами, шерехами, шелестом, дзижчанням бджіл і тонким писком комарів

А в минулому року я вперше побувала в нашім гаї взимку й не довідалася її. Весь гай пронизував сонячне світло й наповнював прозоре крижане повітря. Тонкі пониклі гілочки в сніжному серпанку іноді ледве дзенькотіли на палючому вітрі. Гай мовчав. Тільки час від часу чутний був тріск стовбурів, що лопаються на морозі. Ні птахів, ні шелесту - сніжна таємнича тиша й засмучуйся

Незважаючи на заворожливу красу зимового лісу, мені отчого-те стало в ньому смутно. Я вже зібралася йти, замерзнув і засумувавши, як зустріла поглядом яскраву зелену ялинку. Непомітна влітку, сьогодні вона була королевою гаю! Тонкі, але вже сильні гілочки-лапки ледве присипані сніжними блискітками, чіткий візерунок крони здається намальованим на білому зимовому заметі

Ялинка немов весело посміхалася мені й говорила привітно: «Не сумуй! Зараз гай спить, вона відпочиває від літньої безперервної роботи, адже влітку вона ростила листи й галузі, давала притулок птахам, тут зріли ягоди й розцвітали квіти. Тепер берези набираються сил».

И от уже сніг мені не здавався таким холодним, а ліс безжиттєвим, адже це був сон - прекрасний, блискаючий зимовий сон перед новою печенею влітку.