Твір по літературі: Тема росії у творчості А. Блоку
Росія, її історичні долі, світлі й темні сторони народної душі - все це хвилювало поетів і письменників протягом багатьох поколінь. Росія народна, природна з її історією, традиціями, нерозкритим, але величезним духовним потенціалом давала мужність і надію на майбутнє
У творчості А. Блоку тема Росії - одна із самих головних. Всі його вірші пронизує одне почуття безоглядної любові до рідної країни:
Дай притулок ти в далечінях неосяжних!
Як і жити й плакати без тебе... -
Так писав А. Блок у вірші «Осіння воля». Люблячи Росію, поет не відвертається від життєвих каліцтв, від вульгарності й зла. Вірш «Грішити безсоромно, безпробудно...», у якому відтворений украй відразливий образ російського національного характеру, поет містить словами: «Так, і такий, моя Росія, ти всіх країв дорожче мені».
У віршах А. Блоку Росія з'являється багатобічної, багатоликої. Наприклад, у ранньому вірші «Русь» вона - таємнича, казково прекрасна країна
З болотами й журавлями
И с мутним поглядом чаклуна...
Росія заворожує, зачаровує, але й сама вона зачарована. Тема підпорядкованості її далекій ворожій силі неодноразово звучить у добутках А. Блоку. Це не тільки відгомони стародавніх переказів, але й гоголівської «Страшної помсти». Росія, як пані Катерина, у владі чаклуна. У пізній поемі «Відплата» А. Блок знову повернеться до цієї теми, говорячи вже про конкретну історичну особу - Победоносцеве:
Він чудовим колом окреслив
Росію, заглянувши їй в очі
Скляним поглядом чаклуна
Але Росія - не тільки загадкова, зачарована країна. Це й цілком реальна «убожіючи Росія», з «вутлим» житлом і вітром «у голих прутах». Життя, повсякденна й неприкрашена, повна щемливої туги. Російський національний характер проявляється в конкретних і дуже сумних долях (вірша «За труною», «Приниження», «На залізниці» і інші).
Ще одна дуже важлива сторона образа Росії - простір і воля. Образ Росії-Циганки стає втіленням кипучої й вільної стихії, що окриляє душу захватом розпачу й загибелі. Росія - «дикої вільності сестра», врода її - «розбійна», поривши до заколоту, бунту, - суть її образа
Слід зазначити, що в трактуванні образа Росії А. Блок продовжує традиції російської літератури XIX століття: Лермонтова (вірш «Росія», 1808), Некрасова («На залізниці», 1910), однак у кожному з віршів є своє, неповторне
У пізніх добутках А. Блоку тема Росії дається в історичному висвітленні. Поворотний пункт у цьому плані - знаменитий цикл «На поле Куликовом». Росія тут розуміється як нерозривний зв'язок минулого й сьогодення. Почуття батьківщини зливається з почуттям майбутнього. Характерно, що в цьому циклі незримо присутній гоголівський образ необгонимой трійки. Відштовхуючись від нього, А. Блок створює динамічний образ країни, спрямованої вперед, в «далечінь століть»:
ПРО, Русь моя! Дружина моя! До болю
Нам ясний довгий шлях!..
И вічний бій! Спокій нам тільки сниться
Крізь кров і пил...
Летить, летить степова кобилиця
И мне ковила...
И немає кінця...
Любов до батьківщини в цьому циклі представляється чимсь заповітним, таємним. «Дружина», - говорить Блок про Росію. Це - найближча людина, «половина», що дається на весь шлях життя, яким би важким він не був. З Росією, як і з улюбленої, в А. Блоку зв'язане все - «життя або смерть, щастя або погибель». Образ її одухотворений, висока: «світла дружина», «на щиті Твій лик нерукотворний світлий назавжди!»
Батьківщина, її історія, її народ можуть навчити героя «бути світлим», мужньо дивитися в особу «страшному миру», «стояти на стражі», очікуючи великих подій. У той же час у циклі відчувається хвилювання за долю країни. «Перелякані хмари», «захід у крові» - у цих образах, повних експресії, втілюється відчуття тривоги. Не зрячи в героя «із серця кров струменіє». Зв'язок з Росією кревна, нерозривна, але трагічна
Блоковское розуміння Росії, її минулого, сьогодення й майбутнього - трагічне й дуже особисте, ліричне. У грудні 1908 р. А. Блок писав К. Станіславському: «...коштує переді мною моя тема, тема про Росію... Цій темі я свідомо й безповоротно присвячую життя».
