Твір по літературі: Тема батьківщини й природи в лірику С. Єсеніна
Тема Батьківщини - одна з головних у творчості С. Єсеніна. Цього поета прийнято зв'язувати насамперед із селом, з рідний для нього Рязанщиной. Але із села Константинове поет виїхав зовсім молодим, жив потім і в Москві, і в Петербурзі, і за кордоном. На мій погляд, саме розлука з Батьківщиною додала його віршам ту теплоту спогадів про неї, що їх відрізняється
Уже в ранніх віршах С. Єсеніна звучать визнання в любові Кроссии.
Досить згадати одне з найбільш відомих його добутків - "Гой ти, Русь, моя рідна...". Це - ключовий вірш поета, з якого потім народяться багато інших його віршів, наповнені ніжністю й величезною любов'ю Кродине.
Разом з тим у ранніх віршах Єсеніна, які писалися на тлі світової війни, багато туги й суму. Поет сприймав війну як велике нещастя. Гинули люди, горіли міста й села, валили моральні підвалини:
И друг улюблений на мене
Нагострить ніж за халяву
Талант Єсеніна затверджувався як талант селянський і росіянин. Батьківщина в його віршах виступає як мірило всьому. Єсенін визнавав своїми вчителями Кольцова й Клюева. Пізніше до них додалися імена Блоку й Брюсова, у яких рязанський поет, по його ж власному визнанню, учився ліризму
С. Єсенін жив у переломну епоху, насичену драматичними й навіть трагічними подіями. На пам'яті його покоління - I світова війна, революція, знову війна - тепер уже цивільна. 1917 рік поет зустрів з надіями на відновлення, на щасливий поворот у селянській частці. У його творчості з'являється нове відчуття Росії:
Уж змила, стерла дьоготь
Русь.Ъ, Що Встала,
Почуття й настрої поета цього часу дуже складні й суперечливі - тут і надія, і тривога за долю рідного краю, і філософські роздуми на вічні теми. Одна з них - тема зіткнення природи й людського розуму, що вторгається в неї й руйнує її гармонію - звучить у вірші "Сорокоуст".
чиБачили ви,
Як біжить по степах,
У туманах озерних криючись
Залізною ніздрею хропучи,
На лабетах чавунних поїзд?
А за ним
По великій траві,
Як на святі розпачливих гонок,
Тонкі ноги закидаючи до голови,
Скакає красногривий лоша?
Тут лоша як би втілює в собі всю красу природи, її зворушливу беззахисність. Поїзд же знаходить риси лиховісного чудовиська. В есенинском "Сорокоусті" вічна тема протистояння природи й технічного прогресу зливається з міркуваннями про долі Росії
Єсенін глибоко розумів природу, проникав у таємні її таємниці. У його вірші входили практичні знання. Відомо, наприклад, що, готовлячи сад до зими, людина рясно поливає землю навколо дерев, щоб згодом охоронити крижаним панциром корінь від вимерзання. І от у вірші "Весна" ми читаємо про клен:
И вийде дівчина до тебе,
Водою обіллє з колодязя,
Щоб у суворому жовтні
Ти міг із заметілями боротися
З темою Батьківщини й природи в С. Єсеніна тісно зв'язане розуміння їм його поетичної місії, його позиції "останнього співака села", хоронителя її завітів, її пам'яті. Одним з важливих для розуміння цієї теми у творчості поета став вірш "Спить ковилу. Рівнина дорога...":
Спить ковила. Рівнина дорога,
И свинцевої свіжості полинь
Ніяка родана інша
Не увіллє мені в груди мою теплінь
Знати, в усіх у нас така доля,
И, мабуть, усякого запитай -
Радуючись, лютуючи й мучась,
Добре живеться на Русі
Світло місяця, таємничий і довгий,
Плачуть верби, шепотять тополі
Але ніхто під окрик журавлиний
Не розлюбить отчі полючи
И тепер, коли от новим світлом
И моєї торкнулося життя долі,
Однаково залишився я поетом
Золотий бревенчатой хати
По ночах, пригорнувшись до узголів'я,
Бачу я, як сильного ворога,
Як чужа юність бризкає новиною
На мої галявини й луги
Але й все-таки, новиною тої що тісниться,
Я можу прочувственно проспівати:
Дайте мені на батьківщині улюбленої,
Всі люблячи, спокійно вмерти!
Безмежна любов Сергія Єсеніна до російської природи, до Батьківщини дала йому право сказати:
Але й тоді,
Коли у всій планеті
Пройде ворожнеча племен,
Зникне неправда й смуток, -
Я буду оспівувати
Всією істотою в поеті
Шосту частину землі
З назвою коротким "Русь"
