Своєрідність сатири М. Е. Салтикова-Щедріна
М. Е Салтиков-Щедрін один з найвідоміших сатириків 19 століття. Письменник виявив себе в багатьох жанрах літератури, таких як романи, повісті, оповідання нариси казки.

Майже всі добутки Салтикова-Щедріна мають сатиричну спрямованість. Письменника обурювало російське суспільство не справедливе відношення панів до рабів покірність простого народу до вищих чиновників. У своїх добутках автор висміював пороки й недосконалість російського суспільства.

Яскравим і доступним для читача прикладом аморальності суспільства у творчості Салтикова-Щедріна є казки, здавалося, такий літературний жанр як казки призначений для дитячого розуміння добра й зла. Але казки Салтикова-Щедріна перейняті іронією, у них укладена проблема російського суспільства, що автор хоче дозволити на простому прикладі, висміюючи в окремих моментах учинки своїх героїв

У романі «Історія одного міста» Щедрін відбиває найбільш жахливі сторони життя російського суспільства. У своєму добутку письменник не прямо розповідає про проблемну ситуацію в нашій країні. Не дивлячись на назву за образом народу міста Глупова, де проходить життя головних героїв, ховається ціла країна, а саме Росія

Таким чином, Салтиков-Щедрін відкриває нові прийоми й способи сатиричного зображення влитературе.

Сатира-Вид пафосу, заснований на комічному сюжеті. У романі «Історія одного міста» показане різке негативне відношення автора в сформованій ситуації в суспільстві, що виражається в злому глузуванні. «Історія одного міста» - сатиричний добуток, де основним художнім засобом у зображенні історії одного міста Глупова, його жителів і градоначальников є гротеск-прийом з'єднання фантастичного й реального, що створює комічної ситуації. За допомогою використання гротеску з однієї сторони Салтиков-Щедрін показує читачеві повсякденне життя кожної людини, а з іншої сліпу безглузду фантастичну ситуацію головними героями якої є обивателі міста Глупова. Однак роман «Історія одного міста» - реалістичний добуток, Салтиков-Щедрін використовував гротеск, щоб показати виродливу реальність сучасного життя. В описі градоначальников автор також використовував гротеск. Наприклад, даючи характеристику одному із градоначальников-органчику, автор показує якості не властиві для людини. Органчик мав у голові механізм і знав тільки два слова - «не потерплю» і «розорю».

При читанні добутку Салтикова-Щедріна «Історія одного міста» на відміну від інших сатиричних добутків, читач сам повинен розуміти, яка ж реальність ховається за напівфантастичним миром, що показаний у романі. Використання письменником у своїх добутках такий прийом сатиричного зображення як «Езопова мова» підтверджує те, що за таємницею, що хоче сховати автор, приховує його справжні думки. Практично повністю на іносказанні побудований роман Салтикова-Щедріна «Історія одного міста». Наприклад, під містом Глуповом ховається зображення всієї Росії. Тоді, отже, напрошується питання: «Хто такі глуповци?» - обивателі губернського міста Глупова. Немає. Як ні важко визнавати, але глуповци це росіяни

У добутку «Історія одного міста» крім зазначених іносказань є більше конкретні свідчення: Беневоленский-Сперанский. Угрюм-Бурчеев-Аракчеев, в образі Негодяева таїться образ Павла I. Отже «Езопова мова» допомагає зрозуміти глибокий образ дійсності, а виходить, краще зрозуміти саме життя

У добутку «Історія одного міста» при описі градоначальников, та й протягом усього роману в цілому автором показане перебільшення тих або інших властивостей. Це називається ще одним способом для зображення сатири гіперболою

Те, що один із градоначальников виявився з фаршированою головою, це є перебільшенням автора. Письменник використовує в романі гіперболу для додання емоційного настроя читачеві

Обличающий пороки й показивающий безглуздість реального життя. Салтиков-Щедрін передає читачеві особливу «злу іронію» стосовно своїх героїв. Всю свою творчу діяльність письменник присвятив боротьбі з недоліками й пороками Росії.