Твір по літературі: Романтичні герої гіркого
Максим Горький відомий нам як класик пролетарської літератури. У його творчості знайшли відбиття реальні події початку XX сторіччя, потрясшие Росію й увесь світ. Співак революції, М. Горький увійшов в історію літератури не тільки як реаліст. На ранньому етапі творчості письменник звернувся до романтизму, завдяки якому створив ряд яскравих літературних образів. Гіркого залучило в романтизмі "уміння збудити... заколот проти всякого гніта". Цей літературний напрямок дозволяло письменникові не тільки створити ідеальний образ заколотника, борця за волю людей, але й передати романтичний дух часу змін. Гордий Сокіл, що гине в глибокій ущелині, сміливець Данко, що освітив смолоскипом свого серця дорогу людям, Буревісник, що розвівається "над сивою рівниною моря" - всіх цих героїв Горького поєднує прагнення до волі, перед якою відступає навіть страх смерті
Старий циган Макар Чудра з однойменного оповідання Горького говорить, що людина, обрекший себе на рабську долю, не бачить головного: йому невідома воля, незрозуміла степова широчінь. Тільки воля є для людини теперішньою цінністю, затверджує герой Горького. Для приклада він розповідає легенду про любов двох молодих циганів, сильніше якої стала любов до волі. Трагічний фінал легенди (Лойко вбиває Радду на очах усього табору й гине сам) викликаний не зовнішніми обставинами, а саме тим, що ні Лойко, ні Радда не хотіли через своє сильне почуття втрачати волю
До волі прагнуть і герої легенд, розказані молдаванкою Изергиль. Герої оповідання "Баба Изергиль" - Ларра й Данко - протиставляються один одному. Але є в них і загальні риси. Сила характеру, гордість і вільнолюбство підкреслюються в Ларре його незвичайним походженням (Ларра - син орла й дівчини з могутнього плем'я). Але гарні якості цього героя перетворюються у свою протилежність, тому що він нехтує людей, жорстоко звертається з ними. Він не зупиняється навіть перед убивством, за що люди карають його, прирікаючи на вічну самітність. Ларра перетворюється в тінь, він приречений на вічні страждання, тому що люди тепер відвертаються від нього. Відчуваючи свою безмежну самітність, Ларра стає нещасним. Тим самим Горький говорить про те, що життя заради волі на самоті втрачає зміст
Теперішній герой не повинен жити тільки для себе, не приносячись добра людям. Це доводить образ Данко - іншого романтичного героя оповідання "Баба Изергиль". Данко теж прагне до волі, але волі не для себе особисто, а для людей свого плем'я, вигнаних ворогами в глиб непрохідного лісу. Данко бере на себе важку місію вивести людей до світла. Але шлях цей важкий і далекий. "Втомлені й злі", люди починають винити героя цієї легенди в їхнє нещастя, присуджуючи його до смерті. Але Данко не ображається на утомлених людей, він вище цього. Розірвавши собі груди, він вириває своє серце й висвітлює їм дорогу до світла. Герой легенди, на відміну від Ларри, щасливий, що віддав своє життя людям: "Зиркнув уперед себе на широчінь степу гордий сміливець Данко - кинув він радісний погляд на вільну землю й засміявся гордо". І люди після його смерті знайшли надію. На прикладі Данко Горький показує глибину моральних сил людини, його здатність пожертвувати собою для блага інших. Але ми бачимо, що вчинок Данко не був оцінений по достоїнству: "Люди не помітили смерті героя й не бачили, що ще палає поруч із трупом його сміливе серце. Тільки одна обережна людина помітила це й, боячись чогось, наступив на горде серце ногою... І от воно, розсипавшись в іскри, згасло". Час таких героїв, як Данко, ще не настало, - говорить цими рядками Гіркий
Але в "Пісні про Сокола" ми бачимо, що волелюбні думки романтичного героя Горького вже знаходять відкликання в навколишніх. Так, Сокіл, що рветься до неба, заразить своєю пристрастю "багато сміливих серць", вірить письменник. Навіть Уж робить спробу злетіти вгору, але... "породжений плазувати літати не може". Уже персоніфікує в "Пісні про Сокола" сіре, одноманітне існування, метою якого є лише турбота про власний спокій. А небо доступно тільки воістину хоробрим і сміливим, таким, хто, як Сокіл, одержимо мрією про волю й нове життя. Хоробрість Сокола, що гине в ущелину, Горький називає "шаленістю". "Краплі крові його гарячої, як іскри, спалахнуть у мороці життя", - затверджує Горький
"Сила гніву, полум'я страсті й упевненість у перемозі" - всіма цими якостями володіє романтичний герой Горького Буревісник, Провісник бури, він жадає її й не боїться ніяких потрясінь. Навпаки, Буревісник злітає вгору, щоб "простромити" морок, побачити за хмарами сонце. Бура в Горького - це ознака нового, кращого життя, протест проти жалюгідного, убогого існування. А Буревісник - герой, що не боїться змін і жадає волі. В "Пісні про Буревісника" Горький створює образ героя-бунтаря, такого, якої є ідеал романтичного героя письменника - не тільки волелюбного, але й обладающего волею кпобеде.
Створені Максимом Горьким образи романтичного героя відповідали духу свого часу, що вимагав соціальних змін. Але якими повинні бути ці зміни? На думку Горького, зміни повинні були бути революційними, що вимагало саме таких героїв. Може бути, їх навіть ще не було до моменту створення письменником його романтичних добутків. Адже недарма ідеал романтичного героя Горького втілений у Буревіснику - у птаху, а не в людині. У російській літературі XX століття ми зустрічаємо різне відношення до революції - від захопленого вітання до повного заперечення. Але як би те не було, у романтичного героя Горького є багато загальновизнаних позитивних людських якостей. Це насамперед волелюбність, протест проти рутинності життя, уміння служити людям
