Роль педагога в стимулюванні пізнавальної активності учнів

Яка ж роль учителя у формуванні пізнавальної активності учнів? Коло питань, пов'язаних із цією проблемою, надзвичайно великий. Пізнавальна активність - складне особистісне утворення, що складається під впливом різноманітних факторів: - суб'єктивних ( допитливість, посидючість, воля, мотивація, старанність і т.д. ), - об'єктивних ( навколишні умови, особистість учителя, прийоми й методи викладання). Отже, учителеві для створення учбово-пізнавальної атмосфери в класі необхідне розуміння самого процесу активізації розумової діяльності, знання умов, які стимулюють пізнання, знайомство з рівнями пізнавальної активності: 1.

Нульовий рівень пізнавальної активності. Учні з даним рівнем активності найдуться в будь-якому класі. Вони не відрізняються негативним відношенням, агресією, їм не властивий демонстративна відмова від навчальної діяльності. Як правило, вони пасивні на уроці, із працею включаються в навчальну діяльність, очікують звичного тиску ( у вигляді зауважень) з боку вчителя При роботі з такою групою учнів учителеві треба: А) не чекати від них негайного включення в роботу, тому що їхня активність може поступово зростати; Б) не пропонувати їм навчальних завдань, які вимагають швидкого переходу з одного виду діяльності на іншій; В) давати час на обмірковування відповіді, оскільки їм важко даються імпровізації; Г) не збивати їх під час відповіді, задаючи несподівані й каверзні питання «на розуміння»; Д) бути готовим до того, що після зміни ці діти досить повільно перемикаються з інтенсивної рухової активності на розумову Словом, БУТИ ТЕРПЛЯЧИМИ! Необхідно відзначити, що діяльність учителя в класі з перевагою учнів нульового рівня пізнавальної активності спрямована на створення особливої емоційної атмосфери уроків, що набудовує на включення школярів у навчальний процес. Тоді народжується ланцюжок: стан комфортності, відкритості - відсутність страху - почуття впевненості - готовність і очікування зустрічі з даним педагогом Відносно активний рівень пізнавальної активності Учні характеризуються зацікавленістю й активністю тільки в певних навчальних ситуаціях.

Активність учнів даної групи залежить від емоційної привабливості навчальних ситуацій. Ці учні можуть дивувати вчителі швидкими правильними відповідями, але це відбувається епізодично, не в системі. Вони швидко приступають до роботи, але при перших труднощах випробовують розчарування й кидають її або віддають перевагу шляху найменшого опору: робота зі зразків. Тут неоціненна допомога вчителя, що при необхідності допоможе зняти інтелектуальну утому, перебороти вольову апатію, стимулювати пізнавальний інтерес.

Не можна забувати про те, що часто учні даної групи бояться приступитися до завдання, тому що споконвічно воно здається складним і більшим. Тут припустима педагогічна хитрість: можна дозволити учням виконати частина вправи або запропонувати зробити все завдання, але на полях відзначити особливим значком місце, до якого вчитель буде перевіряти це завдання. Стратегія дій учителі в роботі з відносно активними учнями полягає в тім, щоб не тільки допомогти їм увімкнутися в навчальну діяльність, але й підтримувати емоційно- інтелектуальну атмосферу протягом усього уроку. Але не можна віддавати перевага тільки емоційним аспектам у навчальному процесі. Емоційна форма піднесення матеріалу може прикрасити урок, але вона не забезпечує оволодіння знаннями в повному обсязі.

Учитель повинен створити оптимальні умови для щоденної роботи учнів Виконавчий активний рівень пізнавальної активності Вони улюблені вчителями, систематично виконують домашні завдання, охоче включаються в ті форми роботи, які їм пропонує педагог, досить усвідомлено сприймають навчальне завдання. З бажанням включаються в навчальну діяльність, найчастіше пропонують оригінальні шляхи рішення й працюють переважно самостійно. Головний плюс цих учнів - у стабільності й сталості: вони не беруть наскоком, але знання їх проте міцні й ґрунтовні. Але вони мають потребу в уважному ставленні з боку викладача. Ці учні починають нудьгувати на уроці, якщо досліджуваний матеріал досить простий, якщо вчитель зайнятий з більше слабкими учнями. Поступово вони звикають обмежувати себе рамками навчального завдання й уже не хочуть або відвикають шукати нестандартні рішення. Трохи пізніше вони розуміють, що схвалення вчителя можна одержати просто за якісно зроблену роботу, але не за «понаднормову»: пошук додаткового матеріалу, самостійні заняття й т.

д. От чому проблема активізації пізнавальної діяльності таких учнів - це дійсно проблема.

Основними прийомами, що стимулюють учнів на виконавчо активному рівні, можна назвати всі проблемні, частково-пошукові, і евристичні ситуації, які створюються на уроках. Варто особливо сказати про контрольні роботи для учнів з виконавчо активним рівнем пізнавальної активності. На таких контрольних роботах уводиться система зміни завдання. Педагог дозволяє замінити те або інше питання, завдання або навіть блок іншим додатковим завданням, що заздалегідь записана на картці або дошці. В умовах можливості вибору й заміни завдань учень учиться вірно оцінювати свої можливості так, що навіть на контрольній роботі він перебуває не в ролі пасивної жертви, але може сам впливати на обставини й домагатися успіху. І для вчителя прийом заміни завдання служить своєрідною формою діагностики: якщо яке-небудь питання замінялося цілою групою учнів, те це показник недостатньо відпрацьованих знань учнів Основна стратегія вчителя в роботі з учнями з пізнавальною активністю полягає в тім, щоб спонукувати учня до самостійності вучении. Останнім часом до прийомів інтенсивної пізнавальної діяльності відносять і всілякі форми дискусій: «круглий стіл», «засідання експертної групи», «дебати», «судове засідання», «мозковий штурм» і т.

д. Ця форма дуже важлива для учнів, оскільки дозволяє кожному ввімкнутися в обговорення й рішення проблеми, вислухати інші точки зору, побачити багатомірність завдання та ін. Подібні заняття: - дозволяють учащимся самим вирішувати важкі проблеми, а не просто бути спостерігачами; - створюють потенційно більше високу можливість переносу знань і досвіду діяльності з навчальної ситуації в реальну; - дозволяють «стискати» час; - психологічно привабливі для учнів ОСНОВНА СТРАТЕГІЯ вчителя в роботі з учнями з пізнавальною активністю полягає в тім, щоб спонукувати учня до самоактивності в навчанні. Повинна стати нормою готовність до рішення проблемних, пошукових, нестандартних завдань і ситуацій УМОВИ, ВІД ЯКИХ ЗАЛЕЖИТЬ СТУПІНЬ АКТИВНОСТІ ШКОЛЬНИКА В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ: 1. особиста зацікавленість учня в одержанні знань; 2. рівень навчальних умінь і навичок учня; 3.

взаємини, що зложилися з конкретним учителем, стиль спілкування педагога; 4. характер взаємин, прийнятий у конкретному учнівському колективі, класі; 5. відносини батьків або інших референтних осіб до самого процесу одержання утворення, у цілому, і до окремих предметів , зокрема; 6. стиль спілкування між педагогами, стиль викладання, прийнятий у даній школі; 7. соціальна орієнтація суспільної думки в необхідності тої або іншої навчальної дисципліни й т.

д. Висновок: високий рівень пізнавальної активності формується тільки в тому випадку, якщо всі або більшість із перерахованих умов перебувають у рівновазі, оптимальному для конкретного учня. Деформація, або перекручування однієї з умов впливає на інші ОСНОВНИЙ ПОКАЗНИК НАВЧАЛЬНОГО ЗАНЯТТЯ - це вміння педагога створити на уроці учбово-пізнавальну атмосферу. Якими методами вчитель створює в класі атмосферу зацікавленості до досліджуваного матеріалу( методи навчання )?

Але чи досягають зусилля педагога поставленої мети? Як реагують учні на пропоновані їм завдання (діяльність і активність учнів)?

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный ассистент