Роль образа Ольги в романі "Євгеній Онєгін" Пушкіна працював над романом «Євгеній Онєгін» протягом семи років, з 1823 до 1830 років. Це була довга й захоплююча робота поета, у всім відчувалася новизна задуму. «Пишу не роман, а роман у віршах - диявольська різниця», - так сказав про свій твір Пушкін у листі до В'яземського. Роман був початий, коли поет перебував у південному посиланні, у роки підйому декабристського руху. «Євгеній Онєгін» був завершений у Болдіно в період небувалого творчого підйому поета. Пушкіна створив перший реалістичний роман у російській літературі, у якому зображена столиця й провінція, село й місто, поміщики й селяни, російська природа. Бєлінський назвав роман «енциклопедією російського життя». «Євгеній Онєгін» представляє не тільки історичну цінність - він цікавий драматичною долею героїв, їхніми відносинами між собою й відношенням до них самого автора
Одна з головних героїнь роману - Ольга Ларіна. У творі Пушкіна вона є втіленням так званого книжкового типу «північної діви»:
Завжди скромна, завжди слухняна,
Завжди, як ранок, весела,
Як життя поета простодушне,
Як поцілунок любові милий
Її портрет - типовий портрет героїні сентиментальних романів, настільки популярних у той час:
Ока, як небо, блакитні,
Посмішка, локони лляні,
Движенья, голос, легкий стан...
Ольга мила й чарівна, однак автор сам зауважує, що її портрет можна знайти в будь-якому романі. Це образ писаної красуні з усіма традиційними атрибутами, намальований без найменшої вади. Її внутрішній мир так само бездоганний і безконфліктний, як і зовнішній вигляд. Однак Ольга не здатна на глибоке й сильне почуття. Уже з дитинства молодша із сестер Ларіних відповідала поданням батьків про ґречну, слухняну дитину:
Безневинної принадності повна,
В очах батьків, вона
Цвіла, як конвалія потаєний.
Образ Ольги представляється занадто доконаним, що викликає сумнів у щирості авторського замилування. Об'єктивне відношення поета до героїні простежується в критичному погляді Онєгіна:
У рисах в Ольги життя немає.
Точнісінько у Вандиковой Мадоне:
Кругла, червона особою вона,
Як цей дурний місяць
На цьому дурному небокраї
У ранній творчості Пушкіна неодноразово був оспіваний подібний образ. Поет перебував під владою романтичних подань, які з роками розвіялися. Тому автор роману зізнається:
Я колись сам його любив,
Але набрид він мені безмірно.
Зрілого Пушкіна вже не захоплює холодна краса, за якої ховається лише бездуховність і порожнеча. Поет віддає данину своєму юнацькому захопленню романтизмом, створюючи образ Ольги, визнаючи при цьому зміну своїх ідеалів і поглядів
Такі дівчини, як Ольга, є спадкоємицями практичного досвіду, продовжувачами традицій, тому не дивно, що в романі вона повторює долю своєї матері. Параска Ларіна була видана заміж і повезена в село, де спочатку «рвалася й плакала», а потім звикла до нудьги сільського життя й «відкрила таємницю, як чоловіком самодержавно керувати». Зі світської кокетки вона перетворилася в повітову поміщицю:
Вона езжала по роботах,
Солила на зиму гриби,
Вела витрати, голила чола,
Ходила в лазню по суботах,
Служниць била осердясь...
Параска Ларіна стала турботливою матір'ю, охоронницею домівки. За повсякденними справами проходила спокійно її життя. Очевидно, що Ольгу чекає та ж доля: звичайне сімейне життя, господарство, діти
У свій час героїня одержала звичайне для сільської панянки виховання: французький, танці, вишивання, навички ведення господарства. Спереду Ольга не бачить несподіванок, загадок і утруднень. У Володимирі Ленском давно бачить свого майбутнього чоловіка, готується повторити життя своєї матері і йде по її шляху. Пушкіна показує, як одне покоління, дотримуючись споконвічного закону, поміняє інше, повторюючи його в основні рисах
Образ молодшої із сестер Ларіних також важливий у романі для створення любовного трикутника: Онєгін - Ольга - Ленский. Даний трикутник є мнимим, тому що Ольга бачить у Євгенію лише потенційного нареченого своєї сестри, а Онєгіну молодша із сестер Ларіних взагалі не подобається. Однак саме безневинне, необдумане кокетство Ольги з Онєгіним на балі здається закоханому Ленскому, юному романтикові, зрадою й зрадництвом:
Кокетка, вітряна дитина!
Уже хитрість відає вона,
Уже змінювати навчена!
Уявляючи себе героєм роману, Володимир викликає Онєгіна на дуель, щоб захистити свою честь і честь прекрасної дами. Дуель сприяє більше повному розкриттю характерів Онєгіна й Ленского. Обоє героя розуміють помилковість ухваленого рішення й гірко шкодують про вчинений, але уникнути кривавого зіткнення не виявляється можливим
Образ молодшої із сестер Ларіних є також ключем до розкриття образа Ленского. Юний поет - романтик жагуче любить «холодну» красуню. Його душа шукає натхнення й досконалості у всім, тому він наділяє Ольгу рисами, яких у ній немає:
Ах, він любив, як у наші лета
Уже не люблять; як одна
Божевільна душа поета
Ще любити засуджена
Ленский осліплений любов'ю, тому він не зауважує примітивності Ольги, що відразу ж помітив Онєгін. Молодша із сестер Ларіних для Володимира - ідеал, досконалість, тому його так сильно ранить її безневинна витівка, кокетство з Євгенієм. Помилковість романтичних подань про світ приводить до загибелі юного поета:
...Младой співак
Знайшов передчасний кінець!
Дихнула бура, колір прекрасний
Зів'янув на ранковій зорі,
Потух вогонь на вівтарі!...
Без Ольги немає підходу до розкриття характеру Тетяни. Незважаючи на те, що сестри дуже люблять один одного, обидві виросли в селі, одержали однакове утворення, вони дуже різні
Ольга - типова героїня сентиментального роману, однак Пушкін відзначає, що її образ уже «знудив» читачеві й самому поетові. Образ Тетяни розповідає про явище новому й рідкому в російській літературі: «Я так люблю Тетяну милу мою». Пушкіна приділяє особливу увагу ім'я героїні, підкреслюючи, що це ім'я раніше не вживалося іншими авторами:
І що ж? Воно приємно, звучно;
Але з ним, я знаю, нерозлучно
Воспоминанье старовини...
У романі дається два портрети Ольги, які показують її зовнішню красу. При цьому немає жодного портрета Тетяни, лише підкреслюється її блідість: «Тетяни бліді вроди», «Бліда як тінь», «Вона тремтіла», «сидить не прибрана, бліда».
Характер Тетяни розкривається через опис її поводження, думок, почуттів. Пушкіна показує багатий внутрішній мир героїні, тому не дає її портрета. Ольга духовно порожня, вона приваблива лише зовні. Щиросердечна сприйнятливість Тетяни як би протипоставлена діям Ольги, що по своїй природі не здатна на глибокі й сильні почуття
Велике місце в житті двох сестер займає любов. Ользі подобаються романтичні визнання Ленского, але вона не може оцінити й зрозуміти всю силу його любові, поетичність душі. Тому після смерті Володимира вона «не довго плакала», і дуже швидко образ людини, безмежно й самовіддано любили її, стерся з пам'яті Ольги:
На жаль! Наречена молода
Свого суму невірна.
Іншої захопив її вниманье...
Улан умів її зачарувати...
Тетяна почерпнула образ ідеального коханого з романів, якими сильно захоплювалася, як і все дівчини того часу:
Їй рано подобалися романи;
Вони їй заміняли все...
Онєгін відразу ж стає предметом мріянь почуттєвої дівчини. У ньому вона бачить всі ті якості ідеального коханого, якими володіють герої сентиментальних романів. Своєму почуттю Тетяна віддається цілком і повністю:
Кокетка судить холоднокровно,
Тетяна любить не жартуючи
І віддається безумовно
Любові, як миле дитя
Про глибину почуттів Тетяни говорить її лист до Онєгіна. Надходячи, як героїня роману, проти всіх правил пристойності, вона відкриває свою душу й «вручає» свою долю Онєгіну. Однак Євгеній, не оцінивши щирості й сили любові дівчини, читає їй холодну одповідь. Тетяна ж залишається вірна своєму почуттю все життя:
І на самоті жорстокому
Сильніше пристрасть її кипить,
І про Онєгіна далекому
Їй серце голосніше говорить...
Коли Онєгін знову зустрічається з Тетяною в Петербурзі, то жагуче закохується в неї. Однак Тетяна просить Євгенія залишити неї, незважаючи на те, що усе ще любить його:
Я вас люблю (до чого лукавити?),
Але я іншому віддана;
Я буду століття йому вірна.
Тетяна виявилася вірна своєї першої і єдиної любові, на відміну від Ольги
Таким чином, всі персонажі роману досить важливі для розкриття основної ідеї добутку. Образ Ольги Ларіній являє собою класичний тип «північної діви». Ольга - втілення російської дворянки, покликаної продовжити рід, здійснювати зміну поколінь. Образ цієї героїні також важливий для розвитку сюжету й розкриття образів Ленского й Онєгіна. За допомогою такого художнього прийому, як антитеза, Пушкін показує глибину, моральну чистоту й досконалість своєї улюбленої героїні - Тетяни
Бєлінський сказав про Ольгу: « Вона із граціозної й милої дівчинки зробиться недюжинною баринею, повторивши собою свою маменьку, з невеликими змінами, яких вимагали час».
Гончарів же писав: «Характер позитивний - пушкінська Ольга й ідеальний - його ж Тетяна. Один - безумовно пасивне вираження епохи, тип, що відливає, як віск, у готову, пануючу форму. Інший, навпроти, своєрідний, шукає сам свого вираження й форми, і тому здається примхливим, таємничим, малоуловимим».
