x x
menu

Пообразний шлях аналізу

Як свідчить досвід, у шкільній практиці частіше використовується Пообразний шлях аналізу
Літературного твору. Це зрозуміло, бо в центрі кожного художнього твору є образ або образи людей, тварин, речей чи інших істот, створених фантазією автора. Саме цей шлях аналізу сприяє утвердженню погляду на літературу як людинознавство, що ставить перед читачами важливі для кожної особистості питання морального характеру, естетичного та соціального спрямування: Хто я? Яке моє Місце в цьому світі? Що таке добро, а що зло? Як пізнати Себе, навколишній світ?.. Тобто — це ті проблеми, над якими завжди замислюється молоде покоління. Сучасні школярі-стар-шокласники — не виняток у цьому загальнолюдському процесі пошуків себе. Однак можна погодитися і з наріканнями, викликаними традиційним пообразний аналізом, оскільки він здебільшого зводився до поділу на позитивних та негативних героїв, і навіть цей поділ був чітко визначений у підручниках та методичних посібниках. Пообразний аналіз, який здійснюється методично грамотно, допомагає сповна реалізувати навчальну, розвивальну та виховну мету під час вивчення того чи того художнього твору. Він потребує сумлінної попередньої підготовки вчителя, а саме: — теоретично визначити й усвідомити, що таке «пообразний шлях аналізу»; Переконатися в доцільності його використання для опрацювання конкретного художнього твору; Провести підготовчу роботу для проведення цього аналізу; Вивчити всі можливості та обрати для себе найефективніші (враховуючи особисті уподобання, підготовленість, особливості твору тощо) методи та прийоми його реалізації; З'ясувати особливості та значення саме цього — пообразного — шляху вивчення літературного твору.

Розглянемо докладніше всі згадані вище позиції. 1. Теоретичне визначення «пообразного шляху аналізу» базується на розумінні поняття Художній образ.
Аналіз цього поняття є складовою будь-якого шляху аналізу.

Проте коли обирається саме пообразний шлях, система художніх образів стає тією домінантою, за допомогою якої у єдності форми і змісту розглядаються всі інші компоненти аналізу. Попередньо використовуючи прийом актуалізації опорних знань, учитель має переконатися, чи засвоїли учні такі поняття, як художній образ світу (образ людини, природи, речового світу), образ автора, образ оповідача, вічний образ, національний, біблійний та християнський образи... Перші чотири з названих категорій широковідомі як у літературознавстві, так і в шкільній практиці викладання літератури. їх визначення можна знайти в більшості літературознавчих словників. Зокрема, в довіднику для учнів «Літературознавчі терміни» В.

Лесина (К., 1985) зазначено: «Образ у художній літературі — це немов жива і разом з тим узагальнена картина людського життя й навколишнього середовища, створена засобами мови на матеріалі дійсності творчою уявою письменника у світлі певного естетичного ідеалу». Аналізуючи художній образ, учень має не лише пізнавати його, насолоджуватися ним, а й учитися думати, визначати прекрасне і прагнути до нього у відчуттях та вчинках.

Образ оповідача
У прозовому творі розглядаємо як образ автора, носія авторської мови, тобто не пов'язаного з мовою будь-якого персонажа. Вічні образи,
За названим уже довідником, — це «ті визначні художні образи, які, виникнувши за певних історичних обставин, мають велике загальнолюдське значення, продовжують зберігати пізнавальну, виховну й естетичну силу». Так, Дон Кіхот уже давно перестав асоціюватися лише з бідним шляхтичем з Ламанчі, який вважав себе мандрівним лицарем. Читач вбачає у його долі втілення трагічного й актуального для будь-якого часу конфлікту між шляхетними намірами та неможливістю їх здійснення. Класичні приклади вічних образів — Прометей, Гамлет, Дон Жуан, Фауст та ін. Усі вони виникли на конкретному соціально-історичному ґрунті, однак їхні пошуки свого місця на землі визначають важливі риси людської природи взагалі.

Тож, зберігаючи свою історичну сутність, вони слугуватимуть ще багатьом поколінням землян, допоможуть у визначенні власних думок, намірів та вчинків. Додатково пояснює це поняття сучасне літературознавство (М.

Бахтін, П. Берков, А. Волков, А. Нямцу та ін.

): до вічних образів належать ті, що, одного разу з'явившись на сторінках конкретного художнього твору, отримують в іншому творі «нове життя», нові ідейно-естетичні функції. Звернення до таких образів характерне для будь-яких національних літератур. Щодо розуміння таких термінів, як Національний, біблійний
І Християнський образи,
То робота з цими дефініціями в методичній науці лише починається. Зауважимо, що саме введення та засвоєння цих визначень належить до особливостей вивчення творів світової літератури. Отже, не маючи на меті дати остаточні наукові визначення згаданих образів (залишаємо це для літературознавців), окреслимо їхні методичні орієнтири.

Аби учні уявляли, що таке національний образ, учителю важливо: Досягти розуміння ними значення таких понять, як Нація, національний, націоналізм, націоналістичний, націоналіст, патріот, патріотичний, полікультурний, ментальність;
Навчити визначати національну предметність у художньому творі, тобто житло, їжу, зовнішність людини (обличчя, тіло, одяг), танці, музику, гру.., — все те, що допомагає розрізняти характерні риси тієї чи тієї національності; Розвивати вміння знаходити спільне та відмінне у загальнолюдському та національному; Виховувати толерантне ставлення до людини іншої національності, її мови, культури, традицій тощо. Такий підхід до вивчення національного образу допоможе учням зрозуміти красу та цінність культури будь-якого народу, виховати в собі шанобливе ставлення до культурної унікальності, а головне — дійти висновку, що національний образ втілює визначальні риси своєї нації. Зразками національного образу можуть бути Тарас Бульба М. Гоголя, Квентін Дорвард та Айвенго В. Скотта, Ната-ніель Бампо Ф. Купера та ін.

Біблійні образи
З погляду сучасного літературознавства визначаються своїм першоджерелом. Усі вони ввійшли до Літератури з Книги Книг — Біблії. Для прикладу достатньо згадати хоча б Авеля, Ісуса, Іуду, Каїна, Марію, Понтія Пілата. До визначення терміна «християнський образ»
Зверталися такі вчені-літературознавці, як А. Данильчук, І.

Лакшин, В. Соловйов, М. Туган-Барановський. Розробку цієї проблеми в методиці літератури здійснює Л. Удовиченко. На міжнародній науково-практичній конференції «Християнські сюжети та образи в художній літературі», що відбулася в 1993 р.

в Житомирі, учені дійшли думки, що християнськими образами можна вважати ті, в яких втілюються окремі філософські та естетичні ідеї християнської релігії. Згадаємо хоча б відомі твори Ч. Айтматова, М.

Булгакова, Й. Ґете, В. Гюго, Данте, Д. Дідро, Ф.

Достоєвського, М. Метерлінка, О. Пушкіна, Л.

Толстого, Т. Шевченка, О. Вайльда, Лесі Українки, І.

Франка та інших видатних письменників, де подано авторські трактування тем «блудного сина», «Іуди», «Ісуса Христа», «Марії Магдалини» тощо. Теоретично визначивши предмет та суб'єкт пообразного шляху аналізу, вчитель має переконатися в доцільності та раціональності його використання для конкретного твору, що вивчається. Для цього потрібно скласти Систему художніх образів твору.
Якщо це зробити неважко (письменник створив яскраві багатогранні характери, які впливають на духовне виховання особистості: через складну систему художніх образів можна розглядати всі інші компоненти аналізу в єдності форми і змісту), то саме звернення до пообразного шляху аналізу буде найефективнішим. Серед видів підготовчої роботи для застосування пообразного шляху аналізу можна назвати Евристичну бесіду, тести, вибіркове читання, анкетування
Тощо. Для прикладу наведемо Анкетування.
Мета:
Дати учням можливість подумати про себе та інших, спробувати зрозуміти себе та навколишній світ; визначити критерії оцінки людини та її вчинків; збагатити поняттєвий та словниковий запас. Методика проведення анкетування:
Запитання анкети учні записують до спеціально заведеного зошита.

Потім окремим рядком занотовують власну відповідь, далі — запропоновані вчителем варіанти, відповіді друзів, батьків, тих людей, до яких підлітки ставляться з повагою. Якщо вчитель має намір часто користуватися пообразним шляхом аналізу протягом навчального року, то анкетування раціонально розпочати у вересні, на перших уроках літератури, щоб робота з анкетою велася поступово й учні мали час та можливість зібрати різні варіанти відповідей, узагальнити отриману інформацію, зроби- Ти висновки тощо. Відповіді на деякі запитання анкети цікаве простежити впродовж кількох років, спостерігаючи, як змінюється в дітей ставлення до людських цінностей, поняття ідеалу тощо. За допомогою такої анкети вчитель літератури може виховувати в школярів різного віку основи самоаналізу, звичку замислюватися над своїми вчинками, почуттями, вміння відрізняти добро від зла та аргументувати свої спостереження. Орієнтовні запитання анкети

teacher

Материал подготовлен с учителем высшей категории

Ильина Галина Сергеевна

Опыт работы учителем 36 лет

Популярные материалы

Рейтинг

0/0 icon

Вы можете оценить и написать отзыв

Делитесь проектом в соцсетях

Помоги проекту!

Есть сочинение? Пришли его нам и мы его опубликуем!

Прислать