Всесвітньо відомий художник М. Реріх назвав античність «стародавнім, дивовижним камінням», що прикрашає величний храм світової культури. Античний — слово латинське, у перекладі означає «давній».
Однак поняття «античний» Уживають лише тоді, коли йдеться про історію та культуру Стародавньої Греції та Стародавнього Риму від VIII ст. до н. е. до V ст. н. е. Сучасні вчені переконливо довели, що ще у ІІ тисячолітті до н.
е. на південній частині Балканського півострова та його островах, а саме на цій території розташовувалася Стародавня Греція, існували ахейські держави, але вторгнення дорійських племен перервало культурний поступ ахейців. Дорійці зруйнували центри ахейської культури, населення ахейських держав винищили або поневолили. Спустошені міста занесло піском, а у пам’яті поколінь стерлися надбання науки й культури ахейців. Яким було грецьке суспільство після дорійського завоювання і знищення ахейської цивілізації, розповідають перші пам’ятки античної літератури — поеми Гомера «Іліада» та «Одіссея».
Із цих поем нам відомо, що у той час займалися натуральним господарством: рільництвом та скотарством. У суспільному житті зберігалося чимало пережитків родового устрою.
Важливу роль відігравала родова знать, якій належали кращі землі. На чолі кожного племені стояв вождь, якій очолював плем’я на війні та був верховним жерцем та суддею. У VIII ст. до н. е.
в економічному та суспільному житті народів, що мешкали на півдні Балканського півострова, відбулися суттєві зрушення. Насамперед це було пов’язано з важливими відкриттями та технічними винаходами. Давні греки навчилися обробляти залізо. Це дало поштовх і для розвитку інших ремесел: виробництва тканин, гончарних виробів, обробки каміння. Розвиток ремесел активізував торгівлю, особливо з Фінікією, звідки й була запозичена греками писемність.
Торгівля сприяла формуванню грошової системи, і у Греції почали карбувати монети. За цих умов виникали економічні осередки, тобто міста.
Особливість грецьких міст полягала у тому, що вони ставали центрами не лише економічного, а й політичного життя — містами-державами, або, як називали їх греки — полісами. З процесом утворення полісів пов’язана і грецька колонізація. «Колонією» в ті часи називали поселення греків на чужих землях. У ІV—ІІІ ст. до н. е. значного впливу грецької культури зазнала до того часу самобутня римська культура, яка відтоді почала розвиватися як друга культура античного світу, своєрідно продовжуючи традиції грецької.
У І ст. до н.
е., коли могутня Римська держава завойовувала нові й нові території, греко-римська культура поширилася у Західну Європу, аж до Британських островів. Антична культура стала колискою європейської цивілізації. Греки були першовідкривачами в багатьох галузях мистецтва, науки, філософії. Невипадково наша наука і мистецтвознавча термінологія беруть початок у старогрецькій мові. Такі слова, як поезія, музика, епос, лірика, театр, сцена, оркестр, комедія, трагедія, драма, діалектика, філософія, логіка, ідея, тема, педагог, атом, космос тощо,— грецького походження. Першими пам’ятками античної літератури, що дійшли до нашого часу, були поеми «Іліада» та «Одіссея», автором яких давні греки вважали легендарного поета Гомера.
Основою уявлень давніх греків про світ були міфи. Міфи об’єднували у цикли — так виникала низка подій, між якими встановлювалися відповідні зв’язки (хронологічні, причинно-наслідкові тощо), і створювався більший фрагмент. А загальна картина Всесвіту, буття людини, її місця у світі вибудовувалася лише із сукупності всіх міфів. Як мозаїка викладається з великої кількості різнокольорових скелець, так міфи з окремих подій складали загальну картину. Геніальність Гомера полягала не лише в тому, що він вирішив скласти з окремих міфів загальну картину Троянської війни. Автор «Іліади» відкрив найважливіший принцип творення художнього тексту: з безлічі матеріалу (міфів, легенд, історичних подій, особистих вражень) митець повинен обирати той, який допоможе йому втілити свій задум.
В «Іліаді» легендарні, відомі грекам із міфів події змальовані такими, якими вони постали в уяві автора. Тому в історії світової культури й літератури «Іліада» назавжди залишиться як перший твір, який засвідчив, що давні греки почали пошук нових шляхів осягнення дійсності. Новим кроком стала й антична поезія. Давні греки добре знали імена своїх талановитих поетів — Архілоха, Семоніда, Калліна, Солона, Тертея, Алкея, Сапфо, Анакреонта, Піндара та багатьох інших. Адже саме поетам вони завдячували відкриттям особливого світу — світу особистих почуттів, переживань, емоцій, тобто єства людини. Саме у той час, коли започаткувалася антична поезія, виникає і грецька філософія — перша наука давніх греків, яка тоді була невідривною від математики.
Античні філософи мали величезний вплив на розвиток філософської та наукової думки і залишалися авторитетними впродовж тисячоліть. Грецькі філософи багато розмірковували над роллю слова, його видами, значеннями і ще у V ст. до н. е.
започаткували науку граматику — «вчення про письмо». Грецькі філософи заклали підвалини науки про мистецтво, його можливості та форми. Вони були певні, що мистецтво має велике виховне значення. А керманичі грецьких держав дослухалися до своїх філософів. Про це, зокрема, яскраво свідчить їхнє До театру. Майже всі великі міста-поліси мали театри, і всім громадянам міста надавалася можливість відвідувати вистави.
Давньогрецька культура навіки закарбувалась у пам’яті наступних поколінь шедеврами людського духу, що їх створили великі греки — Гомер, Есхіл, Перікл, Еврипід, Арістотель, Платон. У ІІІ ст.
до н. е. з’являються перші літературні пам’ятки латиною — мовою Стародавнього Риму. Від цього часу латинська література розвивається у тісному контакті з давньогрецькою і під її сильним впливом. Грецький елемент яскраво відчувається не тільки в літературі, а й у всій культурі Стародавнього Риму, аж до поділу Римської імперії на Західну та Східну (395 р.) і падіння Риму (476 р.). Після цього грецька література продовжує існувати в межах візантійської культури, а латинська — у нових умовах європейського Середньовіччя.
Античну культуру високо цінували прогресивні діячі всіх наступних епох. Гуманісти доби Відродження вважали себе спадкоємцями ідеалів античного світу і мріяли відродити античну культуру. У XVII—XVIII ст. античне мистецтво визнавали еталоном прекрасного, а література того часу орієнтувалася на наслідування літератури Стародавньої Греції та Стародавнього Риму.
Іван Франко зауважував, що навіть ці уламки античної літератури, які дійшли до нас крізь часи, мали силу «обновити європейську людність... Вони й досі не перестали запліднювати нашого духу й творять непохитну основу нашої цивілізації». Висновок. Стародавні культури Греції та Риму — прямі предки європейської культури.
Досить згадати, що наші уявлення про людину і всесвіт, літературу і суспільство — усе це бере початок із тих уявлень, які склалися ще у Стародавній Греції. Від неї вони перейшли до Стародавнього Риму, а він, у свою чергу, передав їх згодом Європі та й усій світовій культурі. Опорні слова: культура, цивілізація, поліс — місто-держава, колонія, пам’ятка культури, види мистецтва, міфологія, філософія.
