Оповідання про літературного героя (по оповіданню В. Распутіна «Уроки французького»)
Чим людина розумніше й добріше,
тим більше він зауважує добра влюдях.
Л. Толстой
Прочитавши оповідання Валентина Распутіна, я зрозуміла, що нічого подібного ще не читала. Який цікавий і парадоксальний добуток! До цього попадалися повчальні оповідання, де все ясно й зрозуміло: хто гарний, хто поганий. А тут усе перемішано. Добрий, розумний, талановитий хлопець, а грає на гроші. Але це йому необхідно, щоб вижити в голодні післявоєнні роки ("... Я тільки рубль виграю... Купую молоко...").
Учитель, педагог, вихователь грає зі своїми учнями на гроші. Що це: злочин або акт доброти й милосердя? Однозначно не відповіси. Життя набагато складніше ставить завдання, чим людина може вирішити. І немає тільки білого й чорного, гарного й поганого. Мир багатобарвний, у ньому маса відтінків
Лідія Михайлівна незвичайно добра й чуйна людина. Вона перепробувала всі "чесні" способи допомогти своєму талановитому учневі: і годувати хотіла як би невзначай, мол до обіду поспів, і посилку посилала, так не хоче "наш герой" одержувати допомогу. Він уважає це принизливим для себе, а от заробляти не відмовляється. І тоді вчитель свідомо йде на "злочин" з погляду педагогіки, грає з ним на гроші
Лідія Михайлівна точно знає, що він обіграє її, одержить "свій заповітний рубль, купить молоко", що так необхідно йому. От і виходить, що зовсім не "злочин" це, а гарний учинок. Чому ж директор школи нічого не зрозумів. Швидше за все, Лідія Михайлівна не стала нічого пояснювати, виправдуватися, у неї є гордість. "Через три дні Лідія Михайлівна виїхала. Напередодні вона зустріла мене після школи й проводила до будинку
- Поїду до себе на Кубань,- сказала вона, прощаючись.- А ти вчися спокійно, ніхто тебе за цей дурний випадок не торкне... Отут винувата я...
Серед зими, уже після січневих канікул, мені прийшла на школу поштою посилка... у ній лежали макарони й три червоних яблука... Раніше я бачив тільки на картинці, але догадався, що це вони".
Чудове оповідання, з тих, які не забуваються.
